Рішення № 3684412, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 33/54

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»(м. Київ)

до відповідача :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (м. Львів)

про :

стягнення 198 814 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 60 544,22 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Рим Т.Я.

Представники:

Позивача:

Сидоренко А.Л. –директор (протокол загальних зборів № 4 від 05.07.2007 р.)

Відповідача:

не з’явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (м. Львів) про стягнення 198 814 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 60 544,22 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних).

Ухвалою суду від 14.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.04.2009 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 23.04.2009 р. представник позивача представив суду витребувані документи.

В судовому засіданні 23.04.2009 р. представник позивача подав до суду уточнення до позовної заяви та уточнений розрахунок позовних вимог в яких вказав, що при підготовці позовної заяви допущено помилку про розрахунку суми пені, а саме, замість 6 099 (шість тисяч дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп. вказано 60 544 (шістдесят тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 22 коп. У вказаних заяві та розрахунку, позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 146 816 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 6 099,40 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних).

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 146 816 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 6 099,40 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних) з підстав наведених у заяві та поясненнях, в задоволенні решти позовних вимог просив суд провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» було укладено Договір поставки № ТП –356/10-08 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1 Договору, позивач зобов’язувався на умовах та в порядку визначеному цим договором, систематично поставляти відповідачу товар (панчішно-шкарпеткові вироби), а відповідач зобов’язувався на умовах та в порядку визначеному цим договором приймати товар та оплачувати його. Позивач зобов’язувався поставити відповідачу товари відповідно до отриманого від нього замовлення, за цінами та в асортименті, зазначеними у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку один раз на 30 днів за реалізований товар з моменту отримання товару.

В січні 2009 року позивач здійснив останню поставку партію товару відповідачу.

Сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, станом на 31.03.2009 р., про що складено відповідний Акт (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.03.2009 р., за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 132 018 (сто тридцять дві тисячі вісімнадцять) грн. 96 коп., що підтверджується видатковими накладними та перепискою, яка велась між сторонами (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 6.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 6 099,40 грн. –пені, 5 494,60 грн. –інфляційних та 756,80 грн. –3% річних.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений товар не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив.

30 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»та Товариством з обмеженою відповідальністю „Консалтингова компанія „Стайлинг” було укладено договір № 07-03/09юр про надання юридичної допомоги (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), у відповідності до умов якого, виконавець надає послуги замовнику шляхом написання та оформлення позовної заяви про стягнення боргу за договором ТП –356/10-08 від 02.01.2008 р., на користь замовника.

Відповідно до п. 5,1 Договору, вартість послуг становить 920 (дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Згідно п. 5.2 Договору, замовник зобов’язується зробити 100 % передоплату послуг.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач сплатив виконавцю 920,00 грн. за надані послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1182 від 30.03.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (м. Львів) про стягнення 198 814 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 60 544,22 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних) обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення 146 816 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 6 099,40 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних).

Провадження у справі в частині стягнення 54 444 (п’ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 82 коп. –пені, слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжних доручень № 586 від 02.04.2009 р., позивачем сплачено в сумі 1 998 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 587 від 02.04.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача 920 (дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп. (збитків) витрат пов‘язаних з наданням правової допомоги, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, оскільки представником позивача представлено докази надання вказаних послуг та оплати їх позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених витрат, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 224, 225 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (м. Львів) про стягнення 198 814 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 58 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 60 544,22 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних) –задоволити в частині стягнення 146 816 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. (з яких: 132 018,96 грн. –основний борг; 6 099,40 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. – 3% річних).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (юридична адреса: вул. Галицька, 4, м. Львів, 79008 (фактична адреса: вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040); код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІКА»(вул. Жмеринська, 32-А, кв. 83, м. Київ, 03148; код ЄДРПОУ 31510526) –146 816 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 78 коп. (з яких: 132 018,96 грн. – основний борг; 6 099,40 грн. –пеня; 5 494,60 грн. –інфляційні та 756,80 грн. –3% річних), 920 (дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп. –(збитків) витрат пов’язаних з наданням правової допомоги, 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 16 коп. – державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 54 444 (п’ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 82 коп. –пені, припинити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цікало А.І.