Рішення № 36844033, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23113/13 20.01.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс"

про стягнення 4 997 187,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ласкавий Є.М. - представник за довіреністю № 168 від 13.03.2013 року;

від відповідача: Ванжа О.А. - представник за довіреністю б/н від 20.01.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" про стягнення 4 997 187,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.04.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04КЛ/46/1832/ЮР.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за кредитними договорами, надавши відповідачеві кредит на загальну суму 4 200 000,00 грн.

В порушення умов договорів та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по договорам, у зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 4 171 168,00 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 473 914,18 грн., 3% річних з суми прострочених процентів в розмірі 3 687,47 грн., 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 56 225,06 грн., пеню за простроченими процентами в розмірі 16 236,66 грн., пеню за прострочений кредит в розмірі 250 955,75 грн., штраф в розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2013 року розгляд справи відкладено на 14.01.2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

14.01.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що станом на 14.01.2014 року загальний розмір заборгованості становить 5 281 567,62 грн., з якої: сума заборгованості за кредитом - 4 171 168,00 грн., сума заборгованості за процентами - 634 247,02 грн., 3% річних з суми прострочених процентів 6 215,44 грн., 3% річних з суми простроченого кредиту - 75 081,02 грн., пеня за простроченими процентами 27 191,21 грн., пеня за прострочений кредит 332 664,93 грн., штраф - 35 000,00 грн.

В судовому засідання 14.01.2014 року представники сторін заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача частково виконав вимоги ухвали суду від 02.12.2013 року.

Суд зобов'язав представника відповідача надати суду відзив на позовну заяву.

Судом оголошена перерва до 20.01.2014 року.

В судовому засіданні 20.01.2014 року представник відповідача частково виконав вимоги ухвали суду від 02.12.2013 року.

Представник позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.04.2013 року між публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" (позичальник) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/46/1932/ЮР.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитор, за умови наявності кредитних ресурсів, зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.

Кредит надається у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії.

У цьому договорі терміном «відклична відновлювальна кредитна лінія» визначається кредит який видається частинами (траншами), в валюті, що передбачена цим договором, та після повного або часткового повернення якого можлива повторна видача кредиту в межах ліміту заборгованості. Відкличність кредиту розуміється, як право кредитору відмовити позичальнику у видачі кредиту на підставах передбачених цим договором та чинним законодавством України.

У цьому договорі терміном «ліміт заборгованості» визначається загальна сума грошових коштів, шо можуть бути надані у кредит.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору, надання кредиту здійснюється в гривнях окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «транш», а у сукупності - «транші», зі сплатою 23 (двадцять три) процента річних, в межах максимального ліміту заборгованості 2 000 000,00 (Два мільйони) гривень 00 копійок.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кінцевий термін повернення Кредиту - 30 (тридцятого) квітня 2013 року (останній день строку користування кредитом).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/46/1932/ЮР від 05.04.2013 року відповідно до яких змінювались умови договору, а саме:

- додатковою угодою №1 від 12.04.2013 року, змінено п1.1.1 кредитного договору в частині встановлення максимального ліміту в розмірі 3 000 000,00 грн.;

- додатковою угодою №02 від 30.04.2013 року змінено п.1.2 кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту - 13 травня 2013 року, а також встановлено, що проценти за користування кредитними коштами за попередній період позичальник сплачує по 30 квітня 2013 року включно;

- додатковою угодою №03 від 13.05.2013 року змінено п1.1.1 кредитного договору в частині встановлення максимального ліміту в розмірі 4 200 000,00 грн., та п.1.2 кредитного договору відповідно до умов якого кінцевим терміном повернення кредиту є 29 травня 2013 року та встановлено, що проценти за користування кредитними коштами за попередній період позичальник сплачує по 29 травня 2013 року включно;

- додатковою угодою №04 від 29.05.2013 року змінено п.1.2 кредитного договору відповідно до умов якого кінцевим терміном повернення кредиту є 07 червня 2013 року та встановлено, що проценти за користування кредитними коштами за попередній період позичальник сплачує по 07 червня 2013 року включно.

На виконання умов договору позивач перерахував (надав) відповідачу кошти на загальну суму 4 171 168,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку з 05.04.2013 року по 10.06.2013 року.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору, проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом (траншами). Для нарахування процентів застосовуються такі методи визначення кількості днів: для гривні - метод "факт/факт" - виходячи із фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості 365(366) днів у році.

Згідно з п.2.7 кредитного договору, нарахування процентів за кредитом здійснюється згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом, відповідно до умов п. 1.1.1. та п.2.5. цього договору, протягом усього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховується як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).

Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що сплата нарахованих процентів проводиться позичальником в валюті траншу в останній день користування кредитом, шляхом перерахування позичальником коштів на рахунок з обліку нарахованих процентів в гривнях №2068 1311832:

- за перший календарний місяць користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по останній календарний день цього місяця (включно);

- в наступних календарних місяцях - за період з першого числа поточного календарного місяця по останнє число поточного календарного місяця (включно);

- в останній календарний місяць користування кредитом - за період з першого числа поточного календарного по день, що передує даті повного погашення кредиту (включно).

Днем сплати процентів вважається дата зарахування коштів на зазначені в цьому пункті рахунки.

У випадку, якщо день сплати процентів є не робочим днем, позичальник зобов'язується сплатити проценти в попередній робочий день місяця.

При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути здійснено не пізніше дати остаточного повернення кредиту, зазначеної в п.1.2. даного договору.

Відповідно до п.2.13 кредитного договору, позичальник здійснює платежі за цим договором у такій черговості:

- сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за цим договором;

- сплата прострочених процентів за користування кредитом;

- погашення простроченої до сплати основної суми заборгованості за кредитом;

- сплата процентів за кредитом;

- погашення основної суми заборгованості за кредитом.

У випадку порушення черговості платежів, передбаченої цим пунктом, кредитор має право самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по позичкових і процентних рахунках.

Позичальник зобов'язаний:

- здійснювати повернення кредиту в порядку, визначеному цим договором (п.4.3.2);

- забезпечити сплату процентів в порядку, визначеному в. п. 2.8 цього Договору (п.4.3.3).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 14.01.2014 року факт наявності заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/46/1932/ЮР від 05.04.2013 року за кредитом в розмірі 4 171 168,00 грн. та за процентам в розмірі 634 247,02 грн. відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/46/1932/ЮР від 05.04.2013 року позивач нарахував відповідачу пеню за простроченими процентами в розмірі 27 191,21 грн. та пеню за прострочений кредит в розмірі 332 664,93 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, при неповернені або несвоєчасному поверненні кредиту, кредитор має право вимагати від позичальника сплати неустойки у вигляді пені, із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п.5.2 кредитного договору, за несплату або несвоєчасну сплату процентів, кредитор має право вимагати від позичальника сплату стойки у вигляді пені, із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за простроченими процентами в розмірі 27 191,21 грн. та пені за прострочений кредит в розмірі 332 664,93 грн. і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/46/1932/ЮР від 05.04.2013 року, суд погоджується з розрахунком 3 % річних з суми прострочених процентів в розмірі 6 215,44 грн. та 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 75 081,02 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до п.5.5 кредитного договору, за порушення позичальником зобов'язань, зазначених в п.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5000 грн. за кожне порушення.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 35 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БВТ Сервіс" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 33-Б; ідентифікаційний код: 35530483) на користь публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В; ідентифікаційний код: 26254732) заборгованість за кредитом в розмірі 4 171 168 (чотири мільйони сто сімдесят одна тисяча сто шістдесят вісім) грн.. 00 коп., суму заборгованості за процентами в розмірі 634 247 (шістсот тридцять чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 02 коп., 3% річних з суми прострочених процентів в розмірі 6 215 (шість тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 44 коп., 3% річних з суми простроченого кредиту в розмірі 75 081 (сімдесят п'ять тисяч вісімдесят одна) грн.. 02 коп., пеню за простроченими процентами в розмірі 27 191 (двадцять сім тисяч сто дев'яносто одна) грн.. 21 коп., пеню за прострочений кредит в розмірі 332 664 (триста тридцять дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн.. 93 коп., штраф в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн.. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.01.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий