Рішення № 36844026, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13170/13 20.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полехім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про стягнення 4 388 772, 25 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Васильченко Т.В.

Представники сторін:

від позивача: Лящовський В.Р. за довіреністю б/н від 09.07.2013 р.;

від відповідача: Кучерявий В.О. за довіреністю б/н від 26.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полехім» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (далі - відповідач) про стягнення 4 075 311, 90 грн., в тому числі 3 305 298, 00 грн. основного боргу, 321 069, 69 грн. пені, 435 723, 02 грн. 20 % річних та 13 221, 19 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, понесені ним у зв'язку зі сплатою судового збору, в розмірі 68 820, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13170/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 р.

09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник не зможе через хворобу бути присутнім в судовому засіданні та з огляду на необхідність зібрання доказів на спростування позовних вимог.

Також, 09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові пояснення, відповідно до яких, зокрема, зазначається, що під час господарських взаємовідносин між сторонами за спірними поставками податкові накладні не складались, оскільки позивач не є платником податку на додану вартість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 3 305 298, 00 грн. основного боргу, 317 675, 42 грн. пені, 435 723, 02 грн. 20 % річних та 13 221, 19 грн. інфляційних втрат. Заява мотивована тим, що позивачем, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, було здійснено новий розрахунок пені.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, а позовні вимоги розглядаються в редакції вказаної заяви.

Під час судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням зазначеного клопотання відповідача, у судовому засіданні 04.09.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/13170/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/13170/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. справу № 910/13170/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/13170/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

23.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про виправлення описки, відповідно до якого він уточнює викладені в позовній заяві дані.

Також, 23.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 305 298, 00 грн. основного боргу, 444 362, 21 грн. пені, 625 890, 85 грн. 20 % річних та 13 221, 19 грн. інфляційних втрат. Заява обґрунтована тим, що позивач провів перерахунок позовних вимог в частині пені та відсотків річних станом на 22.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, вони розглядаються в її редакції, та в порядку ст. 77 ГПК України на підставі заявленого відповідачем клопотання оголошено в судовому засіданні перерву до 18.11.2013 р.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що за змістом первинних документів, наявних у матеріалах справи, між сторонами мала місце позадоговірна поставка. При цьому, зазначає, що оскільки позивач не розпочав поставку товару саме за Договором, відповідач призупинив оплату такого товару, а відповідно у позивача немає, на думку відповідача, правових підстав для стягнення штрафних санкцій, передбачених Договором, та відсотків річних з інфляційними втратами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. судом було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. справу № 910/13170/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/13170/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.12.2013 р.

У судовому засіданні 17.12.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 17.12.2013 р. судом було оголошено перерву до 20.01.2014 р.

У судовому засіданні 20.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 01-ПХ, відповідно до п. 1.1. якого в терміни та в порядку, визначені даним Договором, продавець зобов'язався передати у власність покупця - засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану в додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, тара, ціна товару визначаються в додатках до даного Договору та/або накладних, виписаних в період дії даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.4. Договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент передачі продавцем товару покупцю та підписання покупцем видаткової накладної та/або додатку до даного Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору умови оплати ціни товару: 30 % - попередня оплата до 16.04.2012 р., 70 % - до 15.11.2012 р.

За змістом п. 11.2. Договору він набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань.

Сторони підписали Додаток № 1 від 12.03.2012 р. до Договору, яким визначили асортимент, кількість та ціну товару на суму 4 804 818, 00 грн.

При цьому, п. 1.4. Додатку № 1 сторони встановили, що передоплата ціни товару становить 1 500 000, 00 грн.

У свою чергу, підписанням Додатку № 2 від 12.03.2012 р. до Договору, сторони визначили дату виплати залишкової суми ціни товару після сплати покупцем передоплати, - 3 304 818, 00 грн. - до 15.11.2012 р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4 804 818, 00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № Х-00000001 від 20.04.2012 р. на суму 691 200, 00 грн., № Х-00000002 від 25.04.2012 р. на суму 691 200, 00 грн., № Х-00000003 від 25.04.2012 р. на суму 259 200, 00 грн., № Х-00000004 від 04.05.2012 р. на суму 903 700, 00 грн., № Х-00000005 від 04.05.2012 р. на суму 25 116, 00 грн., № Х-0000006 від 14.06.2012 р. на суму 270 000, 00 грн., № Х-00000007 від 18.06.2012 р. на суму 1 746 802, 00 грн., № Х-00000008 від 05.07.2012 р. на суму 217 600, 00 грн.

До матеріалів справи також долучені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що видавались відповідачем, для отримання товару за вказаним накладними, а також рахунки-фактури, які виставлялись позивачем відповідачу на оплату поставленого товару.

Під час встановлення підстави відповідних господарських операцій судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір поставки, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання відповідного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач, тим більше, що саме зазначені вище накладні були відображені сторонами у підписаному ними Акті звірки від 30.04.2013 р. за спірним Договором.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 р. у справі № 39/71.

Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву.

За поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 1 000 000, 00 грн. 26.03.2012 р. та 499 520, 00 грн. 18.05.2012 р., що підтверджується відповідними виписками банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 3 305 298, 00 грн., про що сторони, як зазначалось, також підписали Акт звіряння розрахунків від 03.04.2013 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що умови оплати ціни товару: 30 % - попередня оплата до 16.04.2012 р., 70 % - до 15.11.2012 р.

При цьому, Додатком № 1 сторони визначили, що передоплата ціни товару становить 1 500 000, 00 грн. та Додатком № 2 встановили дату виплати залишкової суми ціни товару після сплати покупцем передоплати, - 3 304 818, 00 грн. - до 15.11.2012 р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 444 362, 21 грн. пені, 625 890, 85 грн. 20 % річних та 13 221, 19 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем умов п. 4.3. даного Договору, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Також, окрім цього, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних від суми боргу.

При цьому, відповідно до п. 5.7. Договору сторони визначили, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивачем нараховано відповідачу 444 362, 21 грн. пені та 625 890, 85 грн. 20 % річних.

Суд враховує, що внаслідок округлення позивачем розміру подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за один день, до шостого знака після коми, розмір пені занижено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Так, позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Таким чином, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

З урахуванням приписів п. 5.7. Договору позивачем при визначенні позовних вимог в первісній редакції відносно обраного ним періоду нарахування пені з 17.04.2012 р. по 09.07.2013 р. було пропущено строк позовної давності відносно його складової в 84 дні з 17.04.2012 р. по 09.07.2012 р. включно, оскільки позов у даній справі було пред'явлено 10.07.2013 р.

Водночас, в подальшому позивач здійснив перерахунок пені, та провів її нарахування за період з 16.11.2012 р. по 22.10.2013 р. та визначив, що вона має становити 444 362, 21 грн.

Також, позивачем нараховано відповідачу 13 221, 19 грн. інфляційних втрат за період з 16.11.2012 р. по 09.07.2013 р., при цьому, їх розмір в тому числі занижено, оскільки при обрахунку сукупного індексу інфляції позивачем округлено його показник до третього знака після коми, проте як без такої арифметичної дії сума інфляційних втрат за обраний позивачем період становила б 13 231, 09 грн.

Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені та інфляційних втрат задовольняється в розмірі, заявленому позивачем.

При цьому, нарахування 20 % річних проведено вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (03022, місто Київ, Голосіївський район, провулок Василя Жуковського, будинок 13/16; код ЄДРПОУ 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полехім» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 22-А, офіс 207; код ЄДРПОУ 38093547) 3 305 298 (три мільйони триста п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 444 362 (чотириста сорок чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 21 коп. пені, 625 890 (шістсот двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 85 коп. 20 % річних, 13 221 (тринадцять тисяч двісті двадцять одну) грн. 19 коп. інфляційних втрат та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Т.В. Васильченко