Рішення № 36843976, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14345/13 20.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронива Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про стягнення 4 467 289, 21 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Васильченко Т.В.

Представники сторін:

від позивача: Лящовський В.Р. за довіреністю б/н від 24.07.2013 р.;

від відповідача: Кучерявий В.О. за довіреністю б/н від 26.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агронива Плюс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (далі - відповідач) про стягнення 4 188 757, 11 грн., в тому числі 3 352 447, 00 грн. основного боргу, 350 306, 29 грн. пені, 472 594, 03 грн. 20 % річних та 13 409, 79 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, понесені ним у зв'язку зі сплатою судового збору, в розмірі 68 820, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14345/13, розгляд справи призначено на 15.08.2013 р.

09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що спірні поставки відбулись під час дії та на виконання Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1 від 15.03.2012 р.

Також, додаткові документи надійшли від представника позивача у судовому засіданні 21.05.2013 р.

У судовому засіданні 15.08.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням зазначеного клопотання відповідача, у судовому засіданні 15.08.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/14345/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/14345/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. справу № 910/14345/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/14345/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

23.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про виправлення описки, відповідно до якого він уточнює викладені в позовній заяві дані.

Також, 23.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 352 447, 00 грн. основного боргу, 463 512, 24 грн. пені, 637 920, 18 грн. 20 % річних та 13 409, 79 грн. інфляційних втрат. Заява обґрунтована тим, що позивач провів перерахунок позовних вимог в частині пені та відсотків річних станом на 22.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, вони розглядаються в її редакції, та в порядку ст. 77 ГПК України на підставі заявленого відповідачем клопотання оголошено в судовому засіданні перерву до 18.11.2013 р.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що за змістом первинних документів, наявних у матеріалах справи, між сторонами мала місце позадоговірна поставка. При цьому, зазначає, що оскільки позивач не розпочав вчасно поставку товару за Договором, відповідач призупинив оплату такого товару, а відповідно у позивача немає, на думку відповідача, правових підстав для стягнення штрафних санкцій, передбачених Договором, та відсотків річних з інфляційними втратами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. судом було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. справу № 910/13170/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/13170/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.12.2013 р.

У судовому засіданні 17.12.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 17.12.2013 р. судом було оголошено перерву до 20.01.2014 р.

У судовому засіданні 20.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1, відповідно до п. 1.1. якого в терміни та в порядку, визначені даним Договором, продавець зобов'язався передати у власність покупця - засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану в додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, тара, ціна товару визначаються в додатках до даного Договору та/або накладних, виписаних в період дії даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.4. Договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент передачі продавцем товару покупцю та підписання покупцем видаткової накладної та/або додатку до даного Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору умови оплати ціни товару: 30 % - попередня оплата до 16.04.2012 р., 70 % - до 15.11.2012 р.

За змістом п. 11.2. Договору він набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань.

Сторони підписали Додаток № 1 від 15.03.2012 р. до Договору, яким визначили асортимент, кількість та ціну товару на суму 4 852 363, 00 грн., а також розмір передоплати в сумі 1 500 000, 00 грн.; Додаток № 2 від 15.03.2012 р. до Договору, яким визначили залишкову суму ціни товару після сплати покупцем передоплати, - 3 352 363, 00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товару на суму 4 852 363, 00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № Х-00000001 від 20.04.2013 р. на суму 29 805, 00 грн., № Х-00000002 від 20.04.2012 р. на суму 615 552, 00 грн., № Х-00000003 від 25.04.2012 р. на суму 65 571, 00 грн., № Х-00000004 від 04.05.2012 р. на суму 714 912, 00 грн., № Х-00000005 від 04.05.2012 р. на суму 764 960, 00 грн., № Х-00000006 від 16.05.2012 р. на суму 494 461, 00 грн., № Х-00000007 від 17.05.2012 р. на суму 740 754, 00 грн., № Х-00000008 від 31.05.2012 р. на суму 291 000, 00 грн., № Х-00000009 від 20.06.2012 р. на суму 725 120, 00 грн., № Х-00000010 від 05.07.2012 р. на суму 410 228, 00 грн.

До матеріалів справи також долучені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що видавались відповідачем, для отримання товару за вказаними накладними та рахунки на оплату.

Під час встановлення підстави відповідних господарських операцій судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір поставки, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання відповідного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач, тим більше, що саме зазначені вище накладні були відображені сторонами у підписаному ними Акті звірки від 03.04.2013 р. за спірним Договором.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 р. у справі № 39/71.

Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву.

За поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 06.04.2012 р. 1 000 000, 00 грн., 30.05.2012 р. 499 916, 00 грн., що підтверджується відповідними виписками банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 3 352 447, 00 грн., про що сторони, як зазначалось, також підписали Акт звіряння розрахунків від 03.04.2013 р.

Враховуючи вказані обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що умови оплати ціни товару: 30 % - попередня оплата до 16.04.2012 р., 70 % - до 15.11.2012 р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 463 512, 24 грн. пені, 637 920, 18 грн. 20 % річних та 13 409, 79 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем умов п. 4.3. даного Договору, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Також, окрім цього, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних від суми боргу.

При цьому, відповідно до п. 5.7. Договору сторони визначили, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивачем нараховано відповідачу 463 512, 24 грн. пені, 637 920, 18 грн. 20 % річних та 13 409, 79 грн. інфляційних втрат за період з 17.04.2012 р. по 22.10.2013 р.

При цьому, розрахунок пені та інфляційних втрат, здійснений позивачем, є невірним, у зв'язку допущеними арифметичними та методологічними помилками.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з вірним розрахунком за обрані позивачем періоди та базис нарахування, пеня, має становити:

- відносно суми передоплати в 500 000, 00 грн. за період з 17.04.2012 р. по 29.05.2012 р. пеня складає 8 811, 47 грн.

- відносно суми боргу 3 352 447, 00 грн. за період з 16.11.2012 р. по 31.12.2012 р. пеня складає 63 201, 86 грн.

- відносно суми боргу 3 352 447, 00 грн. за період з 01.01.2013 р. по 09.06.2013 р. пеня складає 220 434, 87 грн.

- відносно суми боргу 3 352 447, 00 грн. за період з 10.06.2013 р. по 12.08.2013 р. пеня складає 82 295, 68 грн.

- відносно суми боргу 3 352 447, 00 грн. за період з 13.08.2013 р. по 22.10.2013 р. пеня складає 84 775, 57 грн.,

всього 459 519, 45 грн.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Згідно з вірним розрахунком інфляційних втрат на суму боргу 3 352 447, 00 грн. протягом обраного позивачем періоду з грудня 2012 року по липень 2013 року включно сукупний індекс становив 1, 00299899299, у зв'язку з чим інфляційні втрати складають 10 053, 96 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро (03022, місто Київ, Голосіївський район, провулок Василя Жуковського, будинок 13/16; код ЄДРПОУ 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронива Плюс» (08606, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 156; код ЄДРПОУ 38093620) 3 352 447 (три мільйони триста п'ятдесят дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 00 коп. основного боргу, 459 519 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 45 коп. пені, 637 920 (шістсот тридцять сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 18 коп. 20 % річних, 10 053 (десять тисяч п'ятдесят три) грн. 96 коп. інфляційних втрат та 68 706 (шістдесят вісім тисяч сімсот шість) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Т.В. Васильченко