Постанова № 36843348, 23.01.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 р. Справа №801/296/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_2 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 19.12.2013 року за виконавчим провадженням №40669309 про накладання на боржника - ОСОБА_2 штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання без причин судового рішення у встановлений державним виконавцем строк.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2013 р. на адресу ТОВ "Автодім" надійшла постанова Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим від 19.12.2013 р., котрою на позивача як на посадову особу (керівника) ТОВ "Автодім" було накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконання без причин судового рішення у встановлений державним виконавцем строк по справі №5002-34/917-2012.

Позивач вважає, що вищезазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладання штрафу винесена в рамках відкритого 14.11.2013 року виконавчого провадження №40669309 з примусового виконання рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 р. по справі №5002-34/917-2012 на підставі наказу, виданого господарським судом 23.10.2013 р.

Постановою державного виконавця від 14.11.2013 р. за заявою стягувача - Сімферопольської міської ради, було відкрито виконавче провадження № 40669309 на підставі зазначеного наказу.

Позивач зазначив, що Листом №48 від 03.12.2013 р. TOB "Автодім" повідомило Залізничний ВДВС і Сімферопольську міську раду про відсутність у TOB "Автодім" обов'язку з повернення земельної ділянки за актом, мотивуючи тим, що TOB "Автодім" (орендар) має право оренди на підставі договору оренди землі №42-Г від 09.08.2007 р., вказавши також, що рішення суду від 27.05.2013 р. є незрозумілим та має бути роз'яснене.

Так, Залізничний відділ ДВС Сімферопольського МУЮ АРК супровідним листом від 06.12.2013 № 8425/03-14 направив на адресу TOB "Автодім" для підписання три примірники акту прийому-передачі земельної ділянки, зазначивши, що помилково не направив на адресу боржника цей документ.

Листом від 18.12.2013 вих. № 49 TOB "Автодім" повідомило Залізничний відділ ДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим та Сімферопольську міську раду про те, що підписати отримані примірники акту прийому-передачі земельної ділянки не представляється можливим, оскільки в цьому акті містяться недостовірні відомості про боржника, а також у зв'язку з наявністю у TOB "Автодім" права оренди цієї земельної ділянки на підставі іншого договору оренди, укладеного з Сімферопольською міською радою.

Позивач пояснив, що 19.12.2013 р. державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим було винесено постанову про накладення на керівника ТОВ "Автодім" ОСОБА_2, штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Таким чином позивач, вважає, що відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 340 гривень необґрунтовано, а тому вона підлягає скасуванню.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглянути справу за відсутністю представника відповідача, належним чином повідомленого про місце, дату та час розгляду справи, на підставі пояснень позивача та наявних в справі матеріалів.

Розглянувши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998р. № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, зокрема щодо порядку вжиття позивачем всіх передбачених законом дій по виконанню судових рішень.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснено такі дії на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" являється юридичною особою, що підтверджується випискою ААВ № 666454 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою відділом статистики у Сімферопольському районі Головним управлінням регіональної статистики АР Крим від 25.03.2004 р.

Згідно статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Автодім" №1 від 25.03.2004 р. підприємство здійснює господарську діяльність.

Основним видом діяльності підприємства, відповідно до витягу Головного управління статистики з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за кодом КВЕД є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; надання послуг таксі; інший пасажирський наземний транспорт; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" є юридичною особою, яке зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Рішенням загальних зборів засновників товариства від 18.07.2012 р., призначено на посаду директора ТОВ "Автодім" ОСОБА_2, що підтверджується наказом №27-к від 18.07.2012 р.

Судом встановлено, що 09.08.2007 р. між Сімферопольською міською радою та ТОВ "Автодім" укладений договір №41-г оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Кримської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району здійснено запис за №040700100048 від 15.08.2007 р.

За умовами договору позивачу - ТОВ "Автодім" передано у строкове платне користування земельна ділянка для здійснення комерційної діяльності - організації двох автостоянок, загальною площею 0,3202 (земельна ділянка №1 - 0,0982га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0540; земельна ділянка №2 - 0,2148га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0541; земельна ділянка №3 - 0,0072га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0542), які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оренди земельної ділянки становить п'ять років - до 29.03.2012 р.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки ТОВ "Автодім" прийняв у користування на умовах оренди строком на 5 років, до 29.03.2012 р. земельну ділянку загальною площею 0,3202 га по вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу). Ділянка межує із землями загального користування.

Пунктом 1.4 акту приймання-передачі земельної ділянки встановлено, що орендар зобов'язується повернути орендодавцеві земельні ділянки по акту приймання-передачі по закінченню терміну договору оренди.

Судом встановлено, що 02.03.2011 р. між Сімферопольською міською радою та ТОВ "Автодім" укладено новий договір оренди земельної ділянки №904-р, який зареєстровано у Управлінні Держкомзему у м. Сімферополь АР Крим, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району здійснено запис за №011010004000033 від 05.08.2011 р.

За умовами договору позивачу - ТОВ "Автодім" передано у строкове платне користування земельна ділянка для здійснення комерційної діяльності - організації двох автостоянок, об'єктів громадського харчування та торгівлі, загальною площею 0,3202 (земельна ділянка №1 - 0,0982га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0540; земельна ділянка №2 - 0,2148га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0541; земельна ділянка №3 - 0,0072га кадастровий №01 101 000 00:01:006:0542), які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оренди земельної ділянки становить п'ять років - до 21.10.2015 р.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки ТОВ "Автодім" прийняв у користування на умовах оренди строком на 5 років, до 21.10.2015 р. земельну ділянку загальною площею 0,3202 га (ділянка № 1 площею 0,0982 га, ділянка № 2 площею 0,2148 га, ділянка № 3 площею 0,0072 га) по вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу), ділянка межує із землями загального користування, землями ВАТ "АК "Кримавтотранс".

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 року по справі №5002-34/917-2012 за позовом Сімферопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" про визнання недійсним договору оренди землі; визнано недійсним договір №904-р оренди земельної ділянки, укладений 02.03.2011 р. між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодім" та зареєстрований в Управлінні Держкомзему в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району 05.08.2011 р. за №011010004000033; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" повернути Сімферопольській міській раді за актом прийому-передачі земельну ділянку, надану у відповідності з договором №904-р від 02.03.2011 р., загальною площею 0,3202га, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу).

Рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 року по справі №5002-34/917-2012 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. залишено без змін та набуло чинності.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим від 14.11.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5002-34/917-2012, виданого 23.10.2013 року Господарським судом АР Крим про повернення Сімферопольській міський раді за актом прийому-передачі земельну ділянку надану у відповідності з договором №904-р від 02.03.2011 р. загальною площею 0,3202га, яка знаходиться за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу).

Судом встановлено, що 14.11.2013 року Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим на адресу позивача був надісланий супровідний лист з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження для виконання та боржнику наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення - підписати акти-прийому передачі на земельну ділянку, надану у відповідність с договором №904-р від 02.03.2011 р.

Також судом встановлено, що 03.12.2013 р. позивач направив лист №48 до Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим та Сімферопольську міську раду, щодо не направлення державним виконавцем відділу на адресу боржника акта прийому-передачі земельної ділянки відповідно до рішення Господарського суду АР Крим № 5002-34/917-2012.

Супровідним листом №8425/03-14 від 06.12.2013 р. відповідач направив ТОВ "Автодім" для підписання три примірники акту прийому-передачі земельної ділянки.

Судом встановлено, що листом №49 від 18.02.2013 р. позивач повідомив Залізничний відділ ДВС СМУЮ АР Крим та Сімферопольську міську раду про те, що підписати три примірники акту прийому-передачі земельної ділянки не представляється можливим.

Так, згідно листа позивач повідомляє про відсутність у ТОВ "Автодім" обов'язку з повернення земельної ділянки за актом, мотивуючи тим, що ТОВ "Автодім" має право оренди на підставі договору оренди землі від 09.08.2007 № 42-г.

Постановою про накладення штрафу від 19.12.2013 р., яку винесено старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим Спицаєвим М.С. за невиконання рішення суду, за яким видано наказ № 5002-34/917-2012 від 23.10.2013 р., керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" - директор ОСОБА_2 притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Як встановлено судом, вказана постанова була отримана ТОВ "Автодім" 21.12.2013 р., що підтверджується витягом с офіційного сайту «Укрпошти» про отримання поштового відправлення.

Не погодившись з вищесказаною постановою про накладення штрафу, позивач 08.01.2014 року звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Суд зазначає, що з урахуванням всіх вихідних та святкових днів, позивачем не пропущений 10-денний строк звернення до суду, встановлений статтею 181 КАС України.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що предметом спору є законність постанови старшого держаного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції України в АР Крим від 19.12.2013 р. про накладення штрафу за наказом № 5002-34/917-2012, виданим Господарським судом АРК за наслідками розгляду господарчої справи.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Судом встановлено, що позивач по справі - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" - директор ОСОБА_2 не є боржником в виконавчому провадженні, а тому він не є стороною в виконавчому провадженні, які відкрито за наслідками розгляду судом господарської справи за позовом Сімферопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім".

Крім того, суд враховує, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому суд враховує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спір між сторонами є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.

Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про накладення штрафу Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського Міністерства юстиції України в АР Крим, суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно накладення штрафу відповідачем на позивача за невиконання рішення суду та відсутність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги державного виконавця та рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб .

У статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI) визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Пунктом 13 ст.11 зазначеного закону встановлено право державного виконавця накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 зазначеної статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 14.11.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5002-34/917-2012, яким ТОВ "Автодім" був зобов'язаний повернути Сімферопольській міській раді за актом прийому-передачі земельну ділянку, надану у відповідності з договором №904-р від 02.03.2011 р., загальною площею 0,3202га, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна - бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу).

Зазначена постанова направлена позивачу супровідним листом від 14.11.13 р. №19767/00-21; та отримана позивачем 27.11.2013 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

Судом встановлено, що позивач постанову про відкриття виконавчого провадження після отримання не оскаржував, а тому протягом строку, встановленого державним виконавцем був зобов'язаний її виконати до 04.12.2013 року.

Судом встановлено, що позивач в зазначений строк надіслав лист №48 від 03.12.2013 р. до Залізничного ВДВС і Сімферопольської міської ради про причини невиконання судового рішення. У листі позивач зазначив, що резолютивна частина рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 р. по справі № 5002-34/917-2012 незрозуміла та на адресу ТОВ "Автодом", старшим державним виконавцем Спицаєвим М.С., проект акту прийомки-передачі для підписання не направлявся.

Судом встановлено, що Залізничний відділ ДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим супровідним листом від 06.12.2013 р. № 8425/03-14 направив на адресу ТОВ "Автодом" для підписання три примірника акту прийому-передачі земельної ділянки, а також просив після підписання вказаного акту прийому-передачі повідомити відділ з доданням відповідних підтверджуючих документів.

Таким чином, позивач був зобов'язаний з 06.12.2013 року підписати отримані акти прийому-передачі земельної ділянки та відповідно виконати рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 року по справі №5002-34/917-2012, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" було зобов'язано повернути Сімферопольській міській раді за актом прийому-передачі земельну ділянку, надану у відповідності з договором №904-р від 02.03.2011 р.

В судовому засіданні було встановлено, що з 06.12.2013 року у позивача були відсутні будь-які перешкоди для виконання судового рішення, але позивач не виконав його без поважних причин, акти прийому-передачі земельної ділянки не підписав.

Навпаки, листом №49 від 18.12.2013 р. позивач повідомив Залізничний відділ ДВС СМУЮ АР Крим та Сімферопольську міську раду про те, що підписати три примірники акту прийому-передачі земельної ділянки не представляється можливим, оскільки у ТОВ "Автодім" відсутній обов'язок з повернення земельної ділянки за актом, так як ТОВ "Автодім" має право оренди на підставі іншого договору оренди землі від 09.08.2007 № 42-г.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ "Автодім" вважає рішення Господарського суду АРК незрозумілим, таким, що не підлягає виконанню, але у той же час боржник не звертався суду з заявами про роз'яснення судового рішення, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не здійснював з 06.12.2013 року до 18.12.2013 року жодних дій, пов'язаних з реальним його виконанням.

У зв'язку з відсутністю у позивача в період з 06.12.2013 року до 18.12.2013 року поважних причин невиконання рішення Господарського суду АР Крим від 27.05.2013 року по справі №5002-34/917-2012, суд вважає, що відповідач правомірно 19.12.2013 р. прийняв постанову про притягнення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" -ОСОБА_2 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача заявив, що у ТОВ "Автодім" відсутній обов'язок з повернення земельної ділянки за актом, так як ТОВ "Автодім" має право оренди на підставі іншого договору оренди землі від 09.08.2007 № 42-г.

Але суд при розгляді питання про застосування заходів відповідальності за невиконання судового рішення перевіряє виключно наявність або відсутність поважних причин його невиконання.

Адміністративний суд не вправі вирішувати питання законності рішення Господарського суду АРК, порядку його виконання, визнавати його таким, що не підлягає виконанню.

Всі ці факти позивач мав вирішувати при розгляді справи №5002-34/917-2012, або під час його виконання, але в порядку господарського судочинства.

Позивач таких дій до 19.12.2013 року не здійснював, а лише ухилявся без поважних причин від виконання судового рішення, а тому санкції застосовані відповідачем правомірно.

В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що позивач навіть звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в редакції ТОВ "Автодім" від 09.08.2007 р. №42-г, згідно якого позивач намагається довести своє право на земельну ділянку та уникнути від обов'язку його повернення.

Але судом встановлено, що ТОВ "Автодім" звернувся до суду з позовом лише 20.01.2014 року, тобто вже після застосування до нього штрафу, а тому ці обставини не можуть бути визнані поважними причинами невиконання судового рішення в період з 06.12.2013 року до 18.12.2013 року.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 19.12.2013 року за виконавчим провадженням № 40669309 про накладання на боржника - керівника ТОВ "Автодім" штрафу у розмірі 340 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 28.01.2014 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.