Рішення № 36842545, 03.12.2013, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 2/237/315/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2013 року м. Мар»їнка

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ступіна І.М.

при секретарі Готовщикової Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про розподіл майна, у якому просила суд: виділити ОСОБА_1 та витребувати у ОСОБА_5 автомобіль Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, технічний паспорт зазначеного автомобіля, ключі вказаного автомобіля, вартістю 60 000 гривень; ОСОБА_5 виділити телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 1500 гривен; холодильник «Nord» вартістю 300 гривень, пральну машинку «Gorenie» вартістю 4000 гривень, праска вартістю 200 гривень, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2300 гривен, набір м'яких меблів вартістю 1200 гривень, кухонні меблі вартістю 1500 гривень, золоті прикраси (ланцюжок вартістю 1800 гривень, дві жіночі обручки вартістю 1000 гривень кожне) загальною вартістю 3800 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, електролобзик вартістю 300 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 2500 гривень, штори в будинок вартістю 2220 гривень, водопровід вартістю 12 000 гривень, ванна вартістю 1000 гривень, огорожа та забір 4500 гривень, сім пластикових вікон загальною вартістю 7 000 гривень, підключення до Інтернету вартістю 1500 гривень на загальну суму 60 500 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

26 листопада 1999 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_5 шлюб, зареєстрований виконкомом Максимільянівської сільської ради Мар»їнського району, Донецької області (актовий запис № 25). Спільне життя із відповідачем не склалося, тому шлюб між собою сторони розірвали.

За час шлюбу сторони придбали майно, яке залишилося у користуванні відповідача. У добровільному порядку відповідач не бажає розподілити, тому ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Так, у 2011 році сторони придбали автомобіль Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску вартістю 69 000 гривень. Власником відповідно документів зазначена позивач, але користується транспортним засобом відповідач. На теперішній час з урахуванням фізичного зносу ринкова вартістю автомобіля приблизно 60 000 гривень.

Загалом за час шлюбу сторони придбали наступне майно: телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 1500 гривен; холодильник «Nord» вартістю 300 гривень, пральну машинку «Gorenie» вартістю 4000 гривень, праска вартістю 200 гривень, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2300 гривен, набір м'яких меблів вартістю 1200 гривень, кухонні меблі вартістю 1500 гривень, золоті прикраси (ланцюжок вартістю 1800 гривень, дві жіночі обручки вартістю 1000 гривень кожне) загальною вартістю 3800 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, електролобзик вартістю 300 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 2500 гривень, штори в будинок вартістю 2220 гривень, водопровід вартістю 12 000 гривень, ванна вартістю 1000 гривень, огорожа та забір 4500 гривень, сім пластикових вікон загальною вартістю 7 000 гривень, підключення до Інтернету вартістю 1500 гривень.

Після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач користується усім майном сам.

Вважає, що оскільки будинок, в якому сторони мешкали разом, проводили роботи належить особисто відповідачу, йому необхідно залишити в користуванні будинок з тим майном, яке в ньому знаходиться, а позивачу виділити автомобіль.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 подана зустрічна позовна заява, у якій він просить суд: виключити із переліку майна, зазначеного у позові поданого ОСОБА_1 - автомобіль Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, золоті прикраси (ланцюжок вартістю 1800 гривень, дві жіночі обручки вартістю 1000 гривень кожне) загальною вартістю 3800 гривень, вартість водопроводу 12 000 гривень, вартість огорожі 4 500 гривень, вартість пластикових вікон 7 000 гривень, вартість підключення Інтернету у розмірі 1 500 гривень; розділити майно, що є загальною сумісною власністю подружжя, виділивши ОСОБА_3 електродриль вартістю 400 гривень; електролобзик вартістю 300 гривень; різницю в сумі 20 000 гривень, яка складається між вартістю автомобіля та боргом за договором займу, а усього на суму 20 700 гривень; ОСОБА_1 виділити телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 750 гривен; холодильник «Nord» вартістю 300 гривень, пральну машинку «Gorenie» вартістю 3000 гривень, праска вартістю 200 гривень, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2100 гривен, набір м'яких меблів вартістю 800 гривень, кухонні меблі вартістю 900 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 1500 гривень, штори в будинок вартістю 1800 гривень, ванна вартістю 500 гривень, а усього на загальну суму 24 350 гривен; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю між його часткою та виділеним майном у сумі 1 825 гривень; визнати за ОСОБА_6 в рахунок боргу право власності на автомобіль Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1 2011 року випуску зареєстрованого за ОСОБА_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

26 листопада 1999 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_5 шлюб, зареєстрований виконкомом Максимільянівської сільської ради Мар»їнського району, Донецької області (актовий запис № 25). Спільне життя із відповідачем не склалося, тому шлюб між собою сторони розірвали.

Зазначає, що транспортний засіб Богдан 2110040, який додала до переліку спільно набутого майна ОСОБА_1 не є їх спільно набутим майном, оскільки гроші у розмірі 40 000 гривень, вони за обоюдною згодою взяли у борг у батьків ОСОБА_3, які вони повинні були повернути в строк до травня 2012 року, а у разі їх неповернення зобов'язалися віддати батькам автомобіль із вирахуванням різниці між сумою боргу та реальною вартістю автомобіля на момент його передачі. До теперішнього часу автомобіль не повернутий.

Усі золоті прикраси залишися у ОСОБА_1

Усі ремонтні роботи, а саме підключення водопроводу, установка огорожі будинку, установка пластикових вікон, підключення Інтернету, виконано батьками ОСОБА_3 за їх рахунок, оскільки домоволодіння не належить йому.

Вважає, що транспортний засіб, золоті прикраси, вартість встановлення водопроводу, вартість огорожі, вартість пластикових вікон, вартість підключення Інтернету підлягають вилученню із переліку майна, що підлягає розділу оскільки усе було придбано та виконано за рахунок грошових засобів батьків ОСОБА_3

Що стосується іншого майна, що було набуто сторонами по справі під час сумісного мешкання ОСОБА_3 погоджується, що майно, яке зазначено ОСОБА_1 було ними придбано спільно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. Із зустрічною позовною заявою не погодилися, просили суд зустрічну позовну заяву залишити без задоволення. Суду надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Із позовом ОСОБА_1 не погодилися, просили суд її позовні вимоги залишити без задоволення. Суду надали пояснення аналогічні тим, що викладені у зустрічній позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3 Зазначила, що за згодою її сина та невістки нею була надана у борг грошова сума у розмірі 40 000 гривен з метою придбання автомобілю, про що складена відповідна розписка. У разі неповернення боргу, вони зобов'язалися віддати ї транспортний засіб. До теперішнього часу борг їй не повернутий. Вважає, що є законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог її сина.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає, що позовні вимоги як ОСОБА_1, так і ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За наведених обставин, на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України, оскільки перелічене майно придбане сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі та підтримання фактичних шлюбних відносин, воно є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, спір згідно вимог ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України підлягає вирішенню в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що 26 листопада 1999 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_5 шлюб, зареєстрований виконкомом Максимільянівської сільської ради Мар»їнського району, Донецької області (актовий запис № 25). Спільне життя із відповідачем не склалося, тому шлюб між собою сторони розірвали.

Судом встановлено, що в період перебування у шлюбі ними було придбане наступне майно: Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 1500 гривен; пральну машинку «Gorenie» вартістю 4000 гривень, праска вартістю 200 гривень, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2300 гривен, набір м'яких меблів вартістю 1200 гривень, кухонні меблі вартістю 1500 гривень, золоті прикраси (ланцюжок вартістю 1800 гривень, дві жіночі обручки вартістю 1000 гривень кожне) загальною вартістю 3800 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, електролобзик вартістю 300 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 2500 гривень, штори в будинок вартістю 2220 гривень, ванна вартістю 1000 гривень.

Визначаючи частки сторін у спільному майні, суд враховує вимоги ст. 70 Сімейного кодексу України, за якою у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо виключення із переліку майна, зазначеного у позові поданого ОСОБА_1: - автомобіля Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, золотих прикрас (ланцюжок вартістю 1800 гривень, дві жіночі обручки вартістю 1000 гривень кожне) загальною вартістю 3800 гривень, вартості водопроводу 12 000 гривень, вартості огорожі 4 500 гривень, вартості пластикових вікон 7 000 гривень, вартості підключення Інтернету у розмірі 1 500 гривень, вважає за доцільне задовольнити їх частково, а саме виключити із переліку майна, зазначеного у позові поданого ОСОБА_1: - вартість водопроводу 12 000 гривень, вартість огорожі 4 500 гривень, вартість пластикових вікон 7 000 гривень, вартість підключення Інтернету у розмірі 1 500 гривень, оскільки таке майно з моменту його встановлення стає невід'ємною частиною квартири.

Також вищевказані витрати сторін під час шлюбу між ними в подальшому не розподіляються, оскільки були здійснені за рахунок спільних коштів, а така послуга як встановлення Інтернету, встановлення огорожі, водопроводу, встановлення пластикових вікон була спожита та використана ними в процесі надання.

Також, суд вважає вилучити із переліку спільно набутого майна сторонами холодильник «Nord» вартістю 300 гривень, оскільки судом встановлено, і цей факт було підтверджено сторонами по справі, що цей холодильник був наданий їм у користування матір'ю ОСОБА_1

Що стосується поділу золотих прикрас, суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що золоті прикраси були придбані сторонами по справі саме для ОСОБА_1, тому суд вважає за доцільне залишити їх у користуванні позивача та визнати за нею право власності на них.

Розглядаючи позовні вимоги щодо вилучення із переліку автомобіля Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження той факт, що цей транспортний засіб був придбаний сторонами по справі саме за грошові кошти, що їм були надані у борг, оскільки із розписки, що міститься у матеріалах справи судом не вбачається, що сума бралася у борг саме для купівлі спірного автомобілю.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 відповідно до посвідчення водія НОМЕР_3 може керувати транспортними засобами, користується цим транспортним засобом, тому суд вважає за доцільне залишити у користуванні та визнати право власності на нього за ОСОБА_3 При цьому, оскільки в судовому засіданні сторони дійшли згоди, що спірний автомобіль коштує 60 000 гривень, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 30 000 гривен в рахунок вартості ? частини спірного автомобілю.

Суд не може прийняти ствердження третьої особи щодо того, що саме вона позичала подружжю ОСОБА_1 грошові кошти на придбання автомобілю, оскільки в судовому засіданні не встановлено що дані грошові кошти були витрачені саме на придбання спірного автомобілю.

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо вартості спільно набутого майна.

Так, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін та їх побажань, суд вважає за можливе поділити перелічене майно наступним чином:

виділити із спільного майна: домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 1500 гривен; пральну машинку «Gorenie» вартістю 4000 гривень, праска вартістю 200 гривень, золоті прикраси вартістю 3800 гривень, штори в будинок вартістю 2220 гривень на загальну суму 20720 гривень та визнати право власності на це майно за ОСОБА_1.

виділити із спільного майна: телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2300 гривен, набір м'яких меблів вартістю 1200 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 2500 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, електролобзик вартістю 300 гривень, кухонні меблі вартістю 1500 гривень та ванну вартістю 1000 гривень на загальну суму 14 500 гривень та визнати право власності на це майно за ОСОБА_5.

Оскільки загальна вартість виділеного позивачу ОСОБА_1 майна складає 20 720 гривень, а відповідачу ОСОБА_3 - 14 500 гривень, компенсацію різниці вартості часток розділеного майна у розмірі 6 220 гривень слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5.

Згідно ч. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 88 ЦПК України оскільки позовні вимоги як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були задоволені частково, то суд вважає, що не стягувати зі сторін понесені судові витрати. При цьому ОСОБА_3 не був доплачений судовий збір в розмірі 50 гривень 50 копійок, то суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 50 гривень 50 копійок.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 60,69,70 Сімейного Кодексу України, ст.ст.130, 174, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль Богдан 2110040 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривен в рахунок вартості ? частини спірного автомобілю.

Виділити із спільного майна: домашній кінотеатр «ВВК» вартістю 1500 гривен, телетюнер з супутниковою антенною «Tiger» вартістю 1500 гривен, комп'ютер (монітор «Samsung», системний блок, клавіатура) вартістю 6 000 гривень, принтер «Epson» вартістю 1500 гривен; пральну машинку «Gorenie» вартістю 4000 гривень, праска вартістю 200 гривень, золоті прикраси вартістю 3800 гривень, штори в будинок вартістю 2220 гривень на загальну суму 20720 гривень та визнати право власності на це майно за ОСОБА_1.

Виділити із спільного майна: телевізор «Samsung» вартістю 2300 гривень, ДВД-програвач «ВВК» вартістю 1000 гривен, соковижималка вартістю 500 гривень, меблева стінка вартістю 1500 гривень, диван вартістю 2300 гривен, набір м'яких меблів вартістю 1200 гривень, кухонні меблі вартістю 1500 гривень, килимові покриття в будинок вартістю 2500 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, електролобзик вартістю 300 гривень та ванну вартістю 1000 гривень на загальну суму 14 500 гривень визнати на це майно право власності за ОСОБА_5.

В рахунок зрівняння частин стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 різницю, яка утворилася при розділі сумісного майна подружжя у розмірі 6 220 (шість тисяч двісті двадцять) гривен 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

03.12.2013