Рішення № 3684201, 28.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09 Справа № 9/118

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 322 458 грн. 22 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Серединська О.М., дов. б/н від 05.01.09,

від відповідача – Орехова Г.І., дов. № 03/5-619 від 31.12.08

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 173697,59 грн., 3% річних - 17085,0 грн., інфляційні втрати –131675,63 грн. за договором на надання послуг № 28 від 29.07.05 та судові витрати.

Відповідач, ДП "Луганськвугілля", відзивом на позовну заяву за № 342, наданому у судовому засіданні, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що раніше судовими рішеннями вже були застосовані штрафні санкції, сума яких майже дорівнює суму основного боргу.

Відповідач посилається на норму ст. 233 ГК України, за якою у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Крім того, відповідач пояснює, що судові рішення по справі № 16/24 та 9/255(16/24) не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV від 23.06.05 та відсутності грошових коштів на погашення боргів кредиторам через те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" кошти на покриття собівартості видобутого вугілля не передбачені, а тих коштів, які отримано від реалізації вугільної продукції, достатньо лише на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

До того ж відповідач посилається на телеграму Прем'єр-міністра України № 1691/0/2-08 від 03.12.08, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

Доповненням до відзиву, наданим у судовому засіданні, представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

В обгрунтування позову позивач посилається на вищевказаний договір на надання послуг № 28 від 29.07.05, за яким відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання власними силами та коштами надати для збагачення позивачу (виконавцю) вугілля та сплатити вартість послуг (п. 1.1), а також згідно з умовами п. 3.7 сплатити всі витрати, пов'язані із завантаженням продуктів збагачення залізничним транспортом.

За умовами п. 1.2 договору позивач зобов'язався збагачувати вугілля на умовах давальницької сировини з метою отримання продуктів збагачення та передачею їх відповідачу.

На виконання вказаного договору позивач надав відповідні послуги на загальну суму 474583,60 грн., яка станом на 18.01.08 залишалась непогашеною.

Між сторонами були підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Пунктом 5.1 договору передбачена оплата вартості послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку замовником.

Вказані рахунки були отримані відповідачем двічі: перший раз нарочно, про що зазначено у відповідному розділі акту звірення розрахунків від 03.10.07, та оскільки докази направлення цих рахунків не збереглися, позивачем вдруге були направлені рахунки на адресу ОП шахта "Вергелівська" поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується вказаними повідомленнями із зазначенням дати вручення рахунків:

· № 137 та № 142 від 31.10.05 на загальну суму 40209,60 грн. отримані 18.11.05, строк оплати –до 24.11.05,

· № 148 та № 154 від 30.11.05 на загальну суму 211233,28 грн. отримані 14.12.05, строк оплати –до 21.12.05,

· № 162 та № 172 від 31.12.05 на загальну суму 214942,98 грн. отримані 12.01.06, строк оплати –до 19.01.06,

· № 21 від 31.01.06 на суму 6471,42 грн. отриманий 02.02.06, строк оплати –до 08.02.06.

У зв'язку з непогашенням боргу позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та пені.

Господарським судом у справі № 16/24 з відповідача було стягнуто на користь позивача борг у розмірі 474583,60 грн., інфляційні нарахування –88308,45 грн., 3% річних –29031,62 грн.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.08 по справі № 16/24 щодо рішення господарського суду Луганської області від 14.04.08 у цій справі в частині відмови у стягненні пені у розмірі 353205,73 грн. та розподілу судових витрат скасовано та було стягнуто з відповідача вказану пеню, судові витрати, в решті рішення залишено без змін.

За новим розглядом після прийняття відповідної постанови Вищим господарським судом України рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.09 по справі № 9/255(16/24) сума пені у розмірі 353205,73 грн. була стягнута.

Оскільки грошове зобов'язання відповідачем не виконане, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем за період з 19.01.08 нараховані інфляційні втрати у розмірі 131675,63 грн. та 3% річних в сумі 17085,0 грн. за період прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 173697,59 грн. за період прострочення платежу з 08.04.08 по 08.04.09, виходячи з умови пункту 6.5 договору, яким за порушення грошового зобов'язання передбачена пеня у розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на надання послуг № 28 від 29.07.05, за яким відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання власними силами та коштами надати для збагачення позивачу (виконавцю) вугілля та сплатити вартість послуг (п. 1.1), а також згідно з умовами п. 3.7 сплатити всі витрати, пов'язані із завантаженням продуктів збагачення залізничним транспортом.

На виконання вказаного договору позивач надав відповідні послуги на загальну суму 474583,60 грн., яка станом на 18.01.08 залишалась непогашеною.

Пунктом 5.1 договору передбачена оплата вартості послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку замовником.

Вказані рахунки були отримані відповідачем двічі: перший раз нарочно, про що зазначено у відповідному розділі акту звірення розрахунків від 03.10.07, та оскільки докази направлення цих рахунків не збереглися, позивачем вдруге були направлені рахунки на адресу ОП шахта "Вергелівська" поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується вказаними повідомленнями із зазначенням дати вручення рахунків.

У зв'язку з непогашенням боргу позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та пені.

За правилами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом у справі № 16/24 з відповідача було стягнуто на користь позивача борг у розмірі 474583,60 грн., інфляційні нарахування –88308,45 грн., 3% річних –29031,62 грн.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.08 по справі № 16/24 щодо рішення господарського суду Луганської області від 14.04.08 у цій справі в частині відмови у стягненні пені у розмірі 353205,73 грн. та розподілу судових витрат скасовано та було стягнуто з відповідача вказану пеню, судові витрати, в решті рішення залишено без змін.

За новим розглядом після прийняття відповідної постанови Вищим господарським судом України рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.09 по справі № 9/255(16/24) сума пені у розмірі 353205,73 грн. була стягнута.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що відповідачем не виконані договірні зобов'язання, та, оскільки на час розгляду цієї справи грошове зобов'язання не виконане, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду та обґрунтовано нарахував за період з 19.01.08 інфляційні втрати у розмірі 131675,63 грн., 3% річних в сумі 17085,0 грн. та пеню у розмірі 173697,59 грн.

Разом з тим, статтею 233 ГК України надано право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

· ступінь виконання зобов'язання боржником,

· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

· не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги той факт, що за попередніми судовими рішеннями з відповідача вже було стягнута пеня у розмірі 353205,73 грн. за основним боргом 474583,60 грн., а за цим позовом позивач просить стягнути ще 173697,59 грн., таким чином загальна сума пені, заявлена позивачем до стягнення 526903,32 грн., що є надмірно великою.

Вирішуючи цей спір, суд виходив, крім іншого, й з того, що судові рішення по справі № 16/24 та 9/255(16/24) не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV від 23.06.05 та відсутності у відповідача грошових коштів на погашення боргів кредиторам через скрутне фінансове становище, що підтверджується копією звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2009 року.

Суд враховує доводи відповідача щодо телеграми Прем'єр-міністра України № 1691/0/2-08 від 03.12.08, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частково з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Луганськвугілля", 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код 32473323, на користь позивача, ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька", 94500, Луганська обл., м. Красний Луч, вул. А. Барбюса, 1, код 32163608, пеню у розмірі 73697,59 грн., 3% річних - 17085,0 грн., інфляційні втрати –131675,63 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –3224,58 грн., інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 100000,0 грн. –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 30.04.09.

Суддя А.Г.Ворожцов