Рішення № 3684176, 12.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09 Справа№ 24/56

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Ковельські ковбаси”, м.Ковель

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів

Про стягнення 136 619,77грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Щербюк О.Ю. - представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 136619,77грн., в т.ч. 132788,90грн. заборгованості за поставлений товар, 3405,22грн. пені та 425,65грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.01.2008 року сторонами укладено договір №ТП-112, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві в грудні 2008р. товар на загальну суму 134352,53грн., який підлягав оплаті упродовж 60 днів з моменту отримання товару (п.3.3 договору). Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач оплатив товар частково, станом на 08.04.2009 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 132788,90грн. За несвоєчасну оплату товару на підставі п.6.2 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 3405,22грн., яка нарахована за період з 01.03.2009р. по 08.04.2009р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 425,65грн., які також нараховані за період з 01.03.2009р. по 08.04.2009р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 17.04.2009 року поштового відправлення за № 4182989.

Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

02.01.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір №ТП-112, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язується його прийняти та оплатити.

На виконання умов договору за період з 02.12.2008року по 30.12.2008року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 134352,53грн., що підтверджується поданими суду товарно-транспортними накладними, які додані до матеріалів справи (всього 56 накладних).

Строк оплати товару встановлено сторонами в п.3.3 договору –упродовж 60 днів з моменту отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач оплатив товар частково в сумі 1563,63грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 132 788,90грн. (134 352,53 –1563,63).

На день вирішення спору доказів сплати боргу в сумі 132 788,90грн. суду не подано.

У зв’язку з прострочення оплати товару на підставі п.6.2 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 3405,22грн, яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.03.2009року по 08.04.2009року.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 425,65грн., які також нараховані за вищевказаний період.

Розрахунок пені та 3% річних доданий до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Судом також встановлено, що при поданні позову до суду позивач сплатив платіжним дорученням №528 від 19.03.2009 року держмито в сумі 2011,00грн., в той час як згідно із п.2 ст.3 Декрету КМ України „Про державне мито” підлягало до сплати держмито в розмірі 1 відсотка від ціни позову, тобто,1366,20грн.

Отже, позивачем зайво сплачене державне мито в сумі 644,80грн, яке підлягає поверненню відповідно до ст.47 ГПК України.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43,44, 47, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, ідентифікаційний код 13827416, юр. адреса: 79008, м.Львів, вул.Галицька,4, поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, на користь Закритого акціонерного товариства „Ковельські ковбаси”, ідентифікаційний код 30381257, адреса: 45000, Волинська область, м.Ковель, вул.Володимирська,156 –132 788,90грн. основного боргу, 3405,22грн. пені, 425,65грн. 3% річних, 1366,20грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Закритому акціонерному товариству „Ковельські ковбаси”, ідентифікаційний код 30381257, адреса: 45000, Волинська область, м.Ковель, вул.Володимирська,156, зайво сплачене державне мито в сумі 644,80грн., про що видати довідку.

Суддя Хабіб М.