Постанова № 36841373, 21.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3604/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - хмельницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №639/1720/НОМЕР_1 від 30.08.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:

- п.138.2 та ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено чисту суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності в розмірі 17227,33 грн.;

- п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 1770 грн.;

- п.44.1 п.44.3 ст.44 ПК України;

- п.177.10 ст.177 та п.176.1 ст.176 ПК України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0004771720/0/16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) в розмірі 2655 грн. (в т.ч. 1770 грн. за основним платежем, 885 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами) та податкове повідомлення-рішення №0004791720/0/15, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 25841 грн. (в т.ч. 17227,33 грн. за основним платежем, 8613,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи висновки відповідача та суду першої інстанції щодо протиправного завищення позивачем суми податкового кредиту ґрунтуються на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ФОП ОСОБА_4 із контрагентами ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос".

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Так, відповідач в якості підстави для висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос" зазначає відсутність первинних документів, які підтверджують реальність вказаних господарських відносин.

Даний висновок колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження господарських операцій між позивачем із контрагентами ПП "Строймеханізація" та ТОВ "ПКФ Локос" надано копії податкових та видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, реєстри податкових накладних, банківські виписки за 2012 рік, копії актів здачі-прийняття наданих послуг.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Визначаючись щодо правомірності визначення податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення №0004791720/0/15 від 03.09.2013 року, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, доходи (витрати) фізичної особи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання (сплати).

Судом встановлено, що в 2011 році позивач здійснював господарську діяльність, зокрема придбавав та продавав товари, розрахунки за які проведені в 2012 році, проте дохід від продажу таких товарів позивач відображав у 2011 році.

Отже, на кінець 2011 року сума фактично отриманих позивачем доходів була меншою за відображену ним у податковій звітності.

Разом з цим, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами даної перевірки складено акт №172/1720/НОМЕР_1 від 15.05.2012 р. в якому відсутні посилання податкового органу на безпідставне завищення позивачем сум отриманого доходу, або на порушення позивачем порядку складання та ведення податкової звітності.

Вказане свідчить про суперечність позиції податкового органу щодо наявності порушень у діяльності позивача.

Крім того, на сторінці 16 акту №639/1720/НОМЕР_1 від 30.08.2013 року вказано, що позивачем занижено валові витрати, зокрема в сумі 122584,9 грн. на підставі видаткових накладних №СК-0000001 від 16.01.2012р., №СК-0000002 від 20.01.2012р., №СК-0000007 від 19.04.2012р.

Дані доводи відповідача є помилковими, адже у вказаних видаткових накладних постачальником є сам позивач, а тому незрозуміло як останній міг занизити валові витрати за рахунок реалізації товару іншим особам. Суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки даній обставині.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що доводи відповідача стосовно порушень позивачем вимог податкового законодавства не є чіткими. Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004771720/0/16 від 03.09.2013 року та податкове повідомлення-рішення №0004791720/0/15 від 03.09.2013 року.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1145,25 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "28" січня 2014 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.