Ухвала суду № 36841241, 16.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 9104/180113/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я. , Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Повного товариства «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Повне товариство «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000602205 та №0000632205 від 07 вересня 2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000602205 та №0000632205 від 07 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, його оскаржила Державна податкова інспекціїя у м. Івано-Франківську, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувана постанова суперечить нормам матеріального та процесуального законодавства. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність збільшення позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7508 гривень та податку на прибуток в сумі 1458 гривень, оскільки за наслідками перевірки з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаєморозрахунках позивача з ПП «Франко-Буд-Інвест» за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2012 року встановлено, що операції купівлі-продажу між ПТ «Просто Ломбард» з ПП «Франко-Буд-Інвест» не спричинили реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів у підприємства - постачальника. Первинні документи, оформлені внаслідок здійснення цих господарських операцій, є такими, що не відображають сутності господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Враховуючи викладене, податковий орган вважає, що позивач безпідставно завищив витрати по взаємовідносинам з цим контрагентом, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 6135 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1382 грн.. Також позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за цими операціями на суму 7507 гривень за грудень 2010 року. На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 6404/22-5/36497259 від 23.08.2012 року.

Згідно цього акту податковим органом встановлено порушення ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія»:

пп. 138.10.2 «д», п. 138.10 ст. 138, п. 144.1 ст.144, п. 145.1 ст. 145, п. 146.1, п. 146.4, п. 146.5, п. 146.11, п. 146.12, п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1382 грн. в тому числі по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 1382 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року - в сумі 411 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 333 грн., за 4 квартал 2011 року - в сумі 333 грн., за 1 квартал 2012 року - в сумі 305,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 507 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 7507 грн..

7 вересня 2012 року ДПІ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000602205, яким ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 7508 грн., в тому числі 7507 грн. - за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями; № 0000632205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1458 грн., в тому числі 1381 грн. - за основним платежем та 76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями .

Суд першої інстанції визнав ці податкові повідомлення-рішення протиправними, дійшовши висновку про правомірність віднесення позивачем сум, сплачених за договорами купівлі-продажу з ПП «Франко-Буд- Інвест» до податкового кредиту, а також правильність формування валових витрат підприємства з урахуванням сплачених цьому контрагенту сум.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Що стосується зобов'язання, визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» укладено з ПП «Франко-Буд-Інвест» договір поставки №1/01/11 від 12.01.2011 року (а.с. 18-19).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник в особі ПП «Франко-Буд-Інвест» зобов'язується поставити і передати у власність покупцю - ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є будівельні матеріали.

ПП «Франко-Буд-Інвест» як постачальником виписано ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» видаткову накладну № Ф-00000001 від 14.01.2011 року на загальну суму 45042,00 грн., в тому числі ПДВ 7507 грн. (а.с. 20) та податкову накладну №14 від 22.02.2011 року на загальну суму 43250 грн. в тому числі ПДВ 7208 грн. (а.с. 21).

Згідно договору поставки №1/02/11 від 21.02.2011 року, а саме п.п. 1.1, 1.2 постачальник в особі ПП «Франко-Буд-Інвест» зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в особі ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є меблі, металопластикові конструкції та конструкції посиленої безпеки.

ПП «Франко-Буд-Інвест» як постачальником виписано ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» видаткову накладну № Ф-00000011 від 22.01.2011 року на загальну суму 43250 грн., в тому числі ПДВ 7208 грн. (а.с. 24) та податкову накладну №1 від 14.01.2012 року на загальну суму 45042 грн. в тому числі ПДВ 7507 грн..

Податкові накладні, виписані ПП «Франко-Буд-Інвест» містять всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, у позивача були законні підстави для віднесення сплачених в ціні товару ПП «Франко-Буд-Інвест» сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Висновки податкового органу про фіктивність укладених з ПП «Франко-Буд-Інвест» угод базуються на даних перевірки щодо незнаходження вищевказаного підприємства за юридичною адресою, невідображення ним податкових зобов'язань за цими угодами в податковому обліку, а також висновках перевірки про невстановлення факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_2 до покупця ПП «Франко-Буд-Інвест».

Однак, такі висновки відповідача не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність фінансово-господарських операцій між ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» з контрагентом ПП «Франко-Буд-Інвест» підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку про здійсненя оплати за придбаний товар (а.с. 26-31).

Факт поставки позивачу товарів оформлено сторонами шляхом підписання видаткових накладних з відомостями про асортимент, кількість та вартість, копії яких містяться в матерілах справи (а.с. 20-24).

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено, що факт здійснення ремонтних робіт з використанням придбаних позивачем у ПП «Франко-Буд-Інвест» матеріалів та відображено у бухгалтерському обліку ПТ «Просто Ломбард Владико С.В. і компанія» належним чином.

Висновок податкового органу про нікчемність в силу ст. 228 ЦК України договору, укладеного позивачем з ПП «Франко-Буд-Інвест» у зв'язку з нікчемністю договорів про поставку товарів між ПП «Франко-Буд-Інвест» та СПД ОСОБА_2 суд відхиляє, оскільки він ґрунтується виключно на припущеннях без підтвердження належними доказами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Несплата податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання товару тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення господарських операцій згідно договорів, укладених між позивачем та ПП «Франко-Буд-Інвест», та правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість й валових витрат на основі податкових накладних, виданих вищевказаним контрагентом позивача, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, суд дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а-2904/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я.Макарик

І.В. Глушко