Рішення № 36841083, 20.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" січня 2014 р. Справа № 911/4356/13

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:

Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бориспіль

про стягнення 31 498,28 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

прокурор - Галась О.М. посвідчення №007165 від 02.10.2012р.;

позивач - Коліденкова Н.О. предст., дов. № 2-10-1416 від 13.12.2013р.;

відповідач -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31 498,28 грн. заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя № 315 від 01.03.2011р., з яких: 26 565,99 грн. - сума основного боргу, 4 932,29 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі №911/4356/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.12.2013р. та зобов'язано сторони подати необхідні документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.01.2014р. та зобов'язано позивача надати детальний та обґрунтований розрахунок пені.

В судове засідання 20.01.2013р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи бланком відкладення, на якому наявний підпис відповідача, клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав, відзив на позов не надав.

Представник позивача надав, витребуваний судом розрахунок пені, повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Разом із позовом до господарського суду Київської області прокурором було заявлено вимогу про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Проте, у судовому засіданні прокурор не наполягав на розгляді даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

20.01.2014р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01.03.2011р. між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі-орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі-орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №315 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1, Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо індивідуально визначене майно комунальної власності територіальної громади м. Борисполя, площею 118,4 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктами 1.3., 2.2., 10.1. передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передавання, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання майна.

Договір укладено терміном на 2 роки і 360 днів, що діє з 01.03.2011р. до 23.02.2014р. включно.

Так, на виконання умов Договору 01.03.2011р. сторонами підписано акт передачі-приймання нежитлових приміщень за Договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином, що підтверджується, наявними у матеріалах справи, підписаними сторонами актами здачі-прийняття наданих послуг.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов Договору.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, здійсненого згідно пунктів 3.1, 3.3 Договору, за спірний період (березень 2012р. - жовтень 2013р.) відповідач мав сплатити 45 834,08 грн. орендної плати.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за зазначений період належним чином не виконав, виконавши лише часткові оплати за Договором оренди, що підтверджується наданими банківськими виписками, внаслідок чого на момент подачі позову за ним утворилось 26 565,99 грн. заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 14.10.2013р. позивачем направлено відповідачу претензію №039/2013, відповідно до якої позивач інформував про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На зазначену претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки, орендоване майно перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Борисполя до регулювання вказаних орендних правовідносин застосовуються положення ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 2 вказаного закону визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, в силу вищезазначених вимог законодавства, не спростував наведені обставини.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та порушив права позивача, не оплативши в повному обсязі розмір орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 565,99 грн. заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, прокурор також просить суд стягнути з відповідача 4 932, 29 грн. пені.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи дату оплати.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З наданого позивачем уточненого розрахунку пені вбачається, що сума пені яка підлягає до стягнення з відповідача становить 2 985, 63 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням наданого позивачем уточненого розрахунку пені, а також норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок наданий позивачем є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, але оскільки прокурором було заявлено до стягнення 4 932, 29 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлена прокурором пеня підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 985, 63 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 26 565,99 грн. основного боргу та 2 985,63 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що позивач та відповідач не звільнені від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 36359583) 26 565 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. заборгованості та 2 985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 63 коп. пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 1614 (одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн. 17 коп. судового збору.

5. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 36359583) в дохід державного бюджету 106 (сто шість) грн. 33 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 28.01.2014р.

Суддя Щоткін О.В.