Рішення № 36840881, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24233/13 20.01.14

За позовом 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту

до Державного агентства резерву України

про стягнення 84 248,66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Мояк П.Г. по довіреності № 12 від 10.01.2014р.

Від відповідача: Михайлюк А.З. по довіреності № б/н від 03.04.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Державного агентства резерву України заборгованості в розмірі 84 28,66 грн., відповідно до договору № 5/13 від 27.11.2009р. відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

15.01.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на вимогу ухвали суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог позивача у зв'язку з відсутністю фінансування, проте обґрунтованого письмового відзиву на позов суду не надав.

У судовому засіданні 20.01.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

27 листопада 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - комітет) та 194 понтонно-мостовим загоном Державної спеціальної служби транспорту (далі - зберігач) був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/13.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 1 січня 2009р. та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Комітету на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3. договору).

Відповідно до умов даного договору, зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача (пункт 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2. договору, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.

Відповідно до умов договору, зберігач зобов'язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду (п.2.1), а комітет в свою чергу зобов'язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі (п. 3.1).

Розділом четвертим договору сторони погодили порядок проведення розрахунків, відповідно до якого:

4.1. Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

4.2. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Комітетом кошторису витрат, затверджених Комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).

У разі, коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

4.3. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться після отримання та погодження Комітетом акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

4.4. Витрати по переміщенню матеріальних цінностей та оплата залізничного тарифу узгоджується окремим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України «Про державний матеріальний резерв», іншими актами законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 5/13 від 27.11.2009р. відповідно до якої сторони погодили внести доповнення до договору, а саме:

сторони погоджують річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2012р. в сумі 304 353,40 грн. в т.ч. ПДВ.

оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт;

сторони встановлюють, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.2012р. до 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі надісланого на адресу Державного агентства резерву України звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2012 рік, понесених 194 понтонно-мостовим загоном на обслуговування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та інших документів, що були додані до звіту, Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2012 рік на загальну суму 84 248,66 грн., який надійшов до 194 понтонно-мостового загону 25.06.2013 року.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що в порушення ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України Відповідач не розрахувався за витрати понесені 194 понтонно-мостовим загоном на обслуговування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2012 році у розмірі 84 248,66 грн.

Позивач зазначає, що 194 понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту свої обов'язки, згідно з умовами Договору, виконує вчасно та у повному обсязі про, що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку Відповідача.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передані відповідачем матеріальні цінності у зазначений період зберігались позивачем.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 811 про сплату заборгованості: за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/13 від 27.11.2009р.

Проте, вимоги щодо сплати витрат на зберігання залишені відповідачем без задоволення, заборгованість не погашено.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг та мав перед позивачем заборгованість у сумі 84 248,66 грн.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 84 248,66 грн. заборгованості відповідно до договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/13 від 27.11.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) на користь 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (51205, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 18, код ЄДРПОУ 33125935) 84 248 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 66 коп. та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2014р.

Суддя Т. Ю. Трофименко