Рішення № 3683927, 21.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.09 р. Справа № 4/108

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Шевченко Д.Г. – довіреність від 09.01.2009р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого

акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги

України” м. Донецьк

до відповідача - Підприємства колективної власності “Спецбуд” м. Костянтинівка

про стягнення 10319,31грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3%річних

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 10319,31грн., з яких: 8422,44грн. - заборгованість, 1348,38грн. - інфляція, 548,49грн. - 3%річних.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки б/н від 24.01.2007року, видаткову накладну №02 від 24.01.2007року на суму 8422,44грн. та довіреність серії ЯНИ №005007 від 24.01.2007року, по яких отриманий товар відповідачем, рахунок-фактуру №2 від 24.01.2007року на суму 8422,44грн., який виставлений відповідачу для оплати, гарантійний лист №15 від 25.01.2007року, в якому відповідач зобов’язався оплатити рахунок, лист №50 від 12.03.2008року, який направлений відповідачу з вимогою оплати.

Також позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 10319,31грн.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надано ним і письмового відзиву на позов.

За довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 06.05.09р. № 14/4-23/303 вбачається, що відповідач – Констянтинівське підприємство колективної власності “Спецбуд” зареєстровано виконавчим комітетом Констянтинівської міської ради 27.07.1994року за рішенням № 290/3, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за юридичною адресою : 85100, м.Констянтинівка, вул. Інтернаціональна, 315.

Оскільки і за договором, який є предметом розгляду і за довідкою Головного управління статистики у Донецькій області відповідач зареєстрований за іншою адресою, ніж вказав у позові позивач, господарський суд вважає за необхідним зобов’язати позивача направити позов разом з додатками за юридичною адресою відповідача. Позивач надав докази направлення відповідачу копії позову з додатками за юридичною адресою.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір без явки представника сторони на підставі ст. 75 ГПК України.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про держреєстрацію.

2

На розсуд суду наданий договір поставки б/н від 24.01.2007року, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі –ГК). Договір поставки – правочин, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб’єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов’язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки б/н від 24.01.2007року, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання передати покупцю товар номенклатура, кількість, комплектність та ціна якого зазначаються в накладних та рахунках-фактурах на загальну суму 8422,44грн. з ПДВ (п. 1 договору), а покупець оплачувати товар на підставі рахунка на оплату по факту поставки протягом 30 банківських днів (п. 2 договору).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем отриманий товар на підставі довіреності серії ЯНИ №005007 від 24.01.2007року по видатковій накладній №02 від 24.01.2007року на загальну суму 8422,44грн.

На виконання умов договору позивачем відповідачу для оплати виставлений рахунок-фактура №2 від 24.01.2007року на суму 8422,44грн., який відповідач зобов’язався оплатити гарантійним листом №15 від 25.01.2007року.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до пред’явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не пред’являлося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки, отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Відповідач не оплатив отриманий ним товар. Позивач направив відповідачу лист №50 від 12.03.2008року з вимогою оплати, який останнім залишений без відповіді та задоволення.

3

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 8422,44грн. Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8422,44грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 1348,38грн. інфляції, 548,49грн. 3%річних. Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1348,38грн. інфляції, 548,49грн. 3%річних, суд перевіривши арифметичну обґрунтованість сум задовольняє ці вимоги в наступних розмірах: індекс інфляції в повному обсязі, 3%річних частково в сумі 511,58грн., оскільки позивачем 3%річних розраховані починаючи з 24.02.2007року, що є необґрунтованим, оскільки сторонами в договорі передбачено, що товар повинен бути оплачений по факту поставки протягом 30 банківських днів, а не календарних як враховано позивачем при визначенні дати кінцевої оплати товару та нарахування суми річних.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк до Підприємства колективної власності “Спецбуд” м. Костянтинівка про стягнення 10319,31грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3%річних частково.

Стягнути з Підприємства колективної власності “Спецбуд” м. Костянтинівка-85107, вул. Мірошниченка, 79, ЗКПО 0336535, р/р №26008301550017 в Промінвестбанку м. Костянтинівки, МФО 334550 на користь Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк-83055, пр-т Комсомольський, 6а, ЗКПО 32001618, р/р №260000593131 в ДФ АБ “Експрес-банк”, МФО 335838 заборгованість в сумі 8422,44грн., 1348,38грн. - інфляції, 511,58грн. - 3%річних, 102,82грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.