Постанова № 36837803, 20.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року Справа №827/3136/13-а 12 год. 13 хв.

місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю представника позивача - Ольжича О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі до приватного підприємства "Віата" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року державна податкова інспекція у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до приватного підприємства "Віата" про стягнення на користь бюджету кошти у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю за лютий - жовтень 2013 року у загальному розмірі 67 369 гривень 30 копійок.

Позов обґрунтовано тим, що на момент подачі державною податковою інспекцією у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі позовної заяви до суду, податковий борг відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю становить 67 369 гривень 30 копійок.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Заслухавши доводи представника позивача, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Віата" зареєстровано як юридична особа рішенням Ленінської районної державної адміністрації у місті Севастополі 03 грудня 2003 року та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі.

На підставі договору оренди землі від 12 листопада 2004 року, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та приватним підприємством "Віата", відповідач є орендарем земельної ділянки площею 0,3451 га, розташованої за межами населених пунктів за адресою: Севастопольська зона ПБК, 27-А (у районі урочища "Батіліман").

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Кодексу передбачено що, до загальнодержавних належать такі податки та збори як плата за землю.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Кодексу платниками податку з плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 Кодексу (у відповідній редакції) передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Також встановлено, що 04 лютого 2013 року вх. № 9004117794 приватним підприємством "Віата" до позивача було подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, відповідно до якої податкове зобов'язання з орендної плати за землю склало 59 953 гривні 19 копійок, де щомісячний платіж - 4 996 гривень 10 копійок, а за грудень 2013 року - 4 996 гривень 09 копійок.

Відповідач у порушення строків, встановлених пунктом 287.3 статті 287 Кодексу, суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за лютий - жовтень 2013 року у загальному розмірі 44 964 гривень 90 копійок не сплатив.

25 лютого 2013 року позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питань повноти та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за лютий - грудень 2010 року, січень - березень, вересень - жовтень 2011 року, січень - серпень (часткове) 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 лютого 2013 року № 14/112/1500/32789318.

У акті перевірки від 25 лютого 2013 року зафіксовано порушення відповідачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу, що виразилось у зниженні орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за лютий - жовтень 2011 року у розмірі 8 812 гривень 80 копійок.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки від 25 лютого 2013 року, державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби до відповідача були винесені податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0000321500 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю у розмірі 32 031 гривні 20 копійок та від 04 березня 2013 року № 0000101500 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю у розмірі 500 гривень 00 копійок, які були надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані відповідачем особисто 20 квітня 2013 року.

Відповідно до облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки відповідачу було нараховано пеню у розмірі 2 688 гривень 61 копійки.

Відповідачем частково сплачено грошові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціям з орендної плати за землю у розмірі 12 815 гривень 41 копійки.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом з земельного податку становить 67 369 гривень 30 копійок, яка до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби були сформовані перша податкова вимога від 05 серпня 2009 року № 1/128 та друга податкова вимога від 09 вересня 2009 року № 2/148, які були надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення та отримані відповідачем 10 серпня 2009 року та 17 вересня 2009 року відповідно.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення..

Пунктом 87.2 статті 87 Кодексу передбачено що, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Кодексу контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Кодексу).

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Віата" в доход місцевого бюджету Балаклавського району міста Севастополя кошти у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 67 369 (шістдесят сім тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 30 копійок з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство "Віата".

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис) О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

25 січня 2014 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко