Ухвала суду № 36837702, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/9252/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

за участю:

секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Іщенка Р.М.

представника відповідача Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2013р. по справі № 820/9252/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванта" (позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.04.2011 року за № 0001522302, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3427376,25 грн. та від 15.04.2011 року за № 0001532302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2752318,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.04.2011 року за № 0001522302, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3427376,25 грн. та від 15.04.2011 року за № 0001532302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2752318,75 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ТОВ "Адванта", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, (номер запису в ЄДРПОУ 1 480 102 0000 042248 від 13.10.2008 року) включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36035504, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в ДПІ у Київському районі м. Харкова (правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області). Основними видами діяльності підприємства позивача, згідно довідки з ЄДРПОУ є : оброблення металевих відходів та брухту; оптова торгівля чорними та кольоровими металами; оптова торгівля відходами та брухтом.

Господарську діяльність із заготівлі, переробки, металобрухту чорних металів позивач здійснює на підставі ліцензії Мінпромполітики (серія АВ№470792) від 09.06.2009 року.

На підставі направлення від 21.02.2011 року № 245, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1,п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Адванта" (код ЄДРПОУ 36035504) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.04.2011 року №1185/23-506/36035504 (т. 1 а.с. 21-65).

З посиланням на даний акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийняте: податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0001522302, згідно до якого підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 3427376,25 гривень, у тому числі: 2741901,00 гривень за основним платежем, 685475,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0001532302, згідно до якого підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2752318,75 гривень, у тому числі: 2201855,00 гривень за основним платежем, 550463,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 14, 17).

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень слугувало відображене в акті від 04.04.2011 року №1185/23-506/36035504 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Адванта" вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством позивача занижено податок на прибуток на суму 2741901,00 грн., у тому числі: за І квартал 2010 року - в сумі 656577 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 1606152 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 479172 грн. та пп. 7.2.3, п.7.2., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 2201855 грн., у тому числі: за березень 2010 року у сумі 525262 грн., за квітень 2010 року у сумі 576279 грн., за травень 2010 року у сумі 708643 грн., за вересень 2010 року у сумі 383338 грн., за листопад 2010 року 8333 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення додаткових податкових зобов'язань був висновок податкового органу про порушення ТОВ "Адванта" податкового законодавства під час фінансово-господарських стосунків із контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторметіндастрі" (код в ЄДРПОУ 34705355); Приватним підприємством "Контур-Прим" (код в ЄДРПОУ 35279701); Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (код в ЄДРПОУ 01073828).

Відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат по податку на прибуток у сумі 10967602,00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій по угодам купівлі продажу брухту металу, укладеним з ТОВ "Вторметіндастрі" та ПП "Контур-Прим" на підставі того, що зазначені угоди фактично визнані податковим органом нікчемними, у зв'язку із тим, що не встановлено факту поставки товару та у зв'язку із відсутністю документів, що засвідчують транспортування товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача про заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ "Адванта" в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметіндастрі", ПП "Контур-Прим" (код в ЄДРПОУ 35279701); Державним підприємством "Придніпровська залізниця", оскільки позивачем належними первинними документами доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за первіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, документом, який є підставою для правомірного нарахування податкового кредиту є податкова накладна, для формування валових витрат - розрахункові чи платіжні документи.

Разом з цим, наявність вищевказаних документів для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат вважатиметься достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2010 року між позивачем та ТОВ "Вторметіндастрі" укладено договір №01/03 купівлі-продажу металобрухту (т.1 а.с. 243). За цим договором ТОВ "Вторметіндастрі" передало у власність ТОВ "Адванта" металобрухт на загальну суму 1810182,95 грн., а останнє оплатило їх вартість.

Згідно умов вказаного договору поставки металобрухту (перехід права власності на товар) вважається дата підписання видаткової накладної. Згідно умов укладеного договору, транспортування металобрухту від ТОВ "Вторметіндастрі" на адресу ТОВ "Адванта" здійснювалося за рахунок постачальника (п.2.1.1 договору).

На підтвердження реальністі господарських операцій, позивачем надані до суду виписані ТОВ "Вторметіндастрі" податкові накладні ( т.2 а.с. 11-30), видаткові накладні (т. 2 а.с. 32-49), а також надана копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с. 1-10). Крім того, факт оплати отриманого позивачем товару підтверджується наданими копіями банківських виписок та платіжних доручень (т. 2 а.с. 50-70).

В подальшому цей металобрухт був реалізований позивачем на адресу своїх контрагентів.

Згідно договору №09-01/09/10 від 01.09.2010 року ТОВ "Адванта" придбало у ПП "Контур-Прим" металобрухт на загальну суму 2300026,01 грн., у т.ч. ПДВ 383337,68 грн. (т.1 а.с. 173-175). Зазначена операція відображена позивачем в декларації з податку на прибуток у складі валових витрат в сумі 1916688,30 грн. На підтвердження реальності здійснення укладеного договору між сторонами, позивачем по справі надані відповідні документи: договір поставки товару (т.1 а.с. 173-175), витратні накладні, податкові накладні (т. 1 а.с. 189-205) та платіжні доручення.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того, колегія судів, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на вимогу приписам ч.2 ст.71 КАС України, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 15.04.2011 року за № 0001522302, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3427376,25 грн. та від 15.04.2011 року за № 0001532302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2752318,75 грн. - є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджені матеріалами справи.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2013р. по справі № 820/9252/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2014 р.