Ухвала суду № 36837600, 09.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р.Справа № 818/5775/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 818/5775/13-а

за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (позивач), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач), в якому просило суд:

- стягнути з відповідача на користь Управління пенсійного фонду України в м. Суми заборгованість за 2010 рік в сумі 1756,80 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року позов Управління пенсійного фонду України в м. Суми задоволено. Стягнуто з відповідача на користь УПФУ в м. Сумах заборгованість за 2010 рік в сумі 1756,80 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідача станом на 17.06.2013 року виникла недоїмка в сумі 1756,80 грн. за несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік.

Наявність недоїмки у вказаній сумі підтверджується вимогою про сплату боргу, що підлягають сплаті за 2010 рік, де зазначена сума страхових внесків в розмірі 1756,80 грн. (а.с. 4).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач не звільнений від обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (Закон № 1058).

Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

У відповідності до п. 3 ст. 11, п. 5 ст. 14 Закону № 1058, страхувальниками, відповідно до цього Закону, є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником та сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктами 3, 4 статті 18 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Перехідних положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010року N 2461-VI) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154-VI мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі : з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року -907 грн. 00 коп., з 1 грудня 2010 року -922 грн. 00 коп., таким чином мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294 грн. 82 коп., у жовтні -листопаді 2010 року -301 грн. 12 коп., у грудні 2010 року -306 грн. 10 коп.

Тому мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294грн. 82коп.

Частинами четвертою та шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Згідно п.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують відповідні суми внесків до Пенсійного фонду України.

Положеннями частини 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючої на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Виходячи зі змісту частини 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків за 2010 рік складає 1756,80 грн. (а.с. 4).

Доказів погашення ФОП ОСОБА_2 заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010 рік відповідачем не надано суду.

Частиною 2 статті 106 Закону № 1058 регламентовано, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги заборгованість по сплаті страхових внесків, стягнення якої є предметом розгляду по даній справі, відповідачем не сплачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1756,80 грн.

Посилання відповідача на те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємнимцтва" він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є необгрунтованими, оскільки суперечать іншим законодавчим актам, що прийняті пізніше.

Так, Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VI, який вступив в закону силу 17.07.2010 року, доповнено положення підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний внесок, фіксований податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного, фіксованого податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Крім того, як встановлено частиною 1 статті 5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, законодавцем встановлено пріоритет у застосуванні норм права до цих правовідносин, а відтак, саме норми Закону № 1058 є спеціальними у питаннях нарахування і сплати страхових внесків порівняно із Указом Президента України № 727 від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 818/5775/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.