Ухвала суду № 36835460, 21.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 818/8390/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 818/8390/13-а

за позовом Сумського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

24.10.2013 року позивач, Сумський міський центр занятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 4843, 36 грн. та вартість послуг з профнавчання в сумі 1617, 61 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) на користь Сумського міського центру зайнятості(40009, м. Суми, вул. Баумана, 45, рах. 3717000293 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 13996509) незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 4 843, 36 грн. 36 коп. та вартість соціальної послуги з профнавчання в сумі 1 617 грн. 61 коп.

Відповідач, ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 06.08.2012 року відповідач звернувся до позивача, де спеціалістом була заповнена персональна картка за №185012080600023 і особистим підписом підтверджено достовірність внесених даних.

13.08.2012 року відповідачка була зареєстрована в якості безробітного.

З 13.08.2012 року по 09.05.2013 року відповідачем було отримано від позивача матеріальне забезпечення у розмірі 4843 грн. 36 коп.

За період з 25.09.2012 року по 15.03.2013 року витрати позивача на надання соціальної послуги з професійного навчання відповідача склали 1617 грн. 61 коп.

13.09.2013 року на підставі звірки з базою даних Пенсійного фонду України та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивачем було встановлено факт зайнятості позивача та складено акт за №26.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (пп. «б» ч. 3 ст. 1 Закону "Про зайнятість населення").

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того, як фізична особа - підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Стаття ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначає обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників; надання послуг з працевлаштування та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню; реєстрація безробітних і подання їм у межах своєї компетенції допомоги, в т. ч. і грошової; розпорядження в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу з безробіття та матеріальну допомогу з безробіття, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (серія АВ №274272), відповідач з 28.03.1997 року був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року підприємці належать до категорії зайнятих осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємницька діяльність відповідача була припинена 02.09.2013 року на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством.

Колегія суддів, зазначає, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про реєстрацію відповідача підприємцем з 28.03.1997 року по 02.09.2013 року свідчать про надання ним недостовірних даних позивачу у заяві від 13.08.2012 року про статус безробітної.

Листом від 17.09.2013 року за №07/1924 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 4 843 грн. 36 коп. та вартості соціальної послуги з профнавчання у сумі 1 617 грн. 61 коп.

Однак відповідачем по справі у встановлений строк не було надано доказів про повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума незаконно отриманого відповідачем матеріального забезпечення та сума витрат позивача на надання соціальної послуги з професійного навчання підлягає стягненню з відповідача за весь час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного, оскільки відповідач не мав права на отримання статусу безробітного через наявний у нього стан суб'єкта підприємницької діяльності та під час звернення до центру зайнятості не виконав свого обов'язку, щодо надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі №818/8390/13-а залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м.Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 860,25 грн. (вісімсот шістьдесят грн. двадцять пять коп. ).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.