Постанова № 36833481, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 року Справа № 9/63

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.

За участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Лазоренко І.В., довіреність № 01/10 від 01.10.13, представник;

від ліквідатора: Романяк М.Я., посвідчення № 670 від 15.05.13, арбітражний керуючий;

скаржник та інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексгруп"

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. у справі № 9/63

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м. Кіровоград

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року у справі № 9/63 (суддя Коваленко Н.М.) припинено достроково процедуру санації закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс"; припинено повноваження керуючого санацією боржника, голови правління Луценко Валентини Григорівни (вул. Кропивницького, 35/1, м. Кіровоград, 25006) з 21.10.2013 року; припинено повноваження розпорядника майном боржника, арбітражного керуючого Романяка М.Я., призначеного ухвалою суду від 18.05.2010 року, з 21.10.2013 року; визнано закрите акціонерне товариство "ПММ-Транссервіс" (ідент. код 23227999) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" на дванадцять місяців; призначено ліквідатором банкрута - закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" арбітражного керуючого Романяка Миколу Ярославовича, свідоцтво № 670 від 18.03.2013 року про право здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2).

Не погодившись із вказаною постановою суду, ТОВ "Алексгруп" звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати в повному обсягу постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року у справі № 9/63 про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Так, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено прийняття господарським судом ухвали про відмову в затвердженні плану санації боржника. Також, внаслідок прийняття судом ухвали про відмову в затверджені плану санації боржника, всупереч ст.ст. 16, 18 зазначеного Закону, комітет кредиторів боржника було позбавлено права прийняття рішення щодо розгляду плану санації боржника та завершення процедури санації. Отже безпідставне відхилення плану санації боржника призвело до незаконного визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за відсутності відповідного рішення комітету кредиторів. При цьому, скаржник вважає, що господарським судом необґрунтовано застосовані до підстав відкриття ліквідаційної процедури у справі норми раніше діючої редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 09.01.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року у зв'язку із не з'явленням представника скаржника до судового засідання та поданням останнім відповідного клопотання розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.01.2014р.

Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні, а також представник ініціюючого кредитора проти апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.

Так, ліквідатор та ініціюючий кредитор вказують, що план санації боржника не містив умов та заходів відновлення платоспроможності боржника та не був погоджений заставним кредитором - ПАТ «Альфа-Банк», отже у суду були відсутні підстави для його затвердження. Відповідно до ч. 6 ст. 18, ст. 22 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не подання схваленого та погодженого кредиторами плану санації у шестимісячний термін з дня винесення ухвали про санацію є підставою для відмови у його затверджені господарським судом та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, за умов встановлення обставин неплатоспроможності боржника, що підтверджується матеріалами справи.

Скаржник та інші учасники провадження у справі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що неявка представників скаржника та інших учасників провадження у справі не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, повторне не з'явлення представників скаржника та інших учасників провадження у справі до судового засідання, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників скаржника та інших учасників провадження у справі, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним постанови, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ініціюючого кредитора та ліквідатора, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.05.2010р. за заявою ПАТ «Альфа-Банк» порушено провадження у справі № 9/63 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс"

Ухвалою від 27.03.2013 року господарський суд Кіровоградської області відмовив в задоволенні клопотання № 266 від 26.03.2013 року розпорядника майна арбітражного керуючого Романяка М.Я. Ввів процедуру санації боржника ЗАТ "ПММ-Транссервіс" на строк до 27.03.2014 року. Призначив керуючим санацією ЗАТ "ПММ-Транссервіс" голову правління Луценко В.Г. Припинив повноваження арбітражного керуючого Романяка М.Я. в якості розпорядника майна ЗАТ "ПММ-Транссервіс". Призначив розпорядником майна ЗАТ "ПММ-Транссервіс" арбітражного керуючого Штельманчука М.С. Зобов'язав керуючого санацією Луценко В.Г. в строк до 01.08.2013 року подати господарському суду на затвердження схвалений зборами кредиторів план санації боржника, що має відповідати вимогам частин 1, 2 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) та протокол засідання зборів кредиторів, на якому розглядався план санації.

Постановою від 24.04.2013 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу арбітражного керуючого Романяка М.Я. задовольнив повністю. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2013 року у справі № 9/63 в частині припинення повноважень арбітражного керуючого Романяка М.Я. в якості розпорядника майна ЗАТ "ПММ-Транссервіс" скасував. В іншій частині ухвалу залишив без змін.

Керуючим санацією, головою правління ЗАТ "ПММ-Транссервіс" Луценко В.Г. 31.07.2013 року подано до господарського суду Кіровоградської області на затвердження план санації ЗАТ "ПММ-Транссервіс", схвалений комітетом кредиторів боржника, згідно протоколу зборів комітету кредиторів № 7/ПлС від 21.06.2013 року, та зборами кредиторів, згідно протоколу зборів кредиторів № 2-07 ПС від 22.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. у справі № 9/63, яка залишена в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р., в затвердженні плану санації боржника - ЗАТ "ПММ-Транссервіс", з врахуванням конкретизації, відмовлено.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року у справі № 9/63 припинено достроково процедуру санації закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс"; припинено повноваження керуючого санацією боржника, голови правління Луценко Валентини Григорівни (вул. Кропивницького, 35/1, м. Кіровоград, 25006) з 21.10.2013 року; припинено повноваження розпорядника майном боржника, арбітражного керуючого Романяка М.Я., призначеного ухвалою суду від 18.05.2010 року, з 21.10.2013 року; визнано закрите акціонерне товариство "ПММ-Транссервіс" (ідент. код 23227999) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" на дванадцять місяців; призначено ліквідатором банкрута - закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" арбітражного керуючого Романяка Миколу Ярославовича, свідоцтво № 670 від 18.03.2013 року про право здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2).

Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови господарського суду від 21.10.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у даній справі порушено 18.05.2010р., тобто до набрання чинності зазначеним Законом. Постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 21.10.2013р., тобто під час дії нової редакції Закону.

Отже, виходячи з норм п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури за його новою редакцією.

Таким чином, під час розгляду даної апеляційної скарги мають застосовуватися положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 01.07.1992р. №2344-ХІІ (в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV із змінами та доповненнями).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до приписів п.п. 5, 6 ст. 21 Закону, за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; продовження встановленого строку процедури санації; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки процедура санації фактично не проводилася, будь - які питання за звітом керуючого санацією комітетом кредиторів не розглядалися.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 18 Закону, якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не подано плану санації боржника, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

Абзац 4 статті 1 Закону містить імперативні норми, згідно з якими суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом. До таких випадків, зокрема належить виявлена неможливість досягнення мети процедури санації після її введення судом (ч. 6 ст. 18, ч. 12 ст. 19, ч. 5, 6 і 11 ст. 21 Закону).

З огляду на вищенаведене, господарський суд, при наявності встановлених для цього підстав Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не позбавлений права на прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою та незважаючи на клопотання комітету кредиторів, тому відповідні доводи скаржника апеляційний судом відхиляються.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, складає 32 269 493,08 грн., а документальні докази погашення зазначеної кредиторської заборгованості відсутні.

Відповідно до відомостей наданих господарському суду розпорядником майна та не спростованих головою правління боржника за звітом боржника по Формі 1 "Баланс" станом на 30.09.2011 року залишкова балансова вартість необоротних та оборотних активів боржника становить 27 262 000, 00 грн., залишкова балансова вартість основних засобів становить 17 668 000, 00 грн. Останній звіт по Формі № 2 "Звіт про фінансові результати" поданий боржником за 9 місяців 2011 року має від'ємні значення (відображає лише збиток при відсутності будь-якого доходу, прибутку). Все нерухоме майно, транспортні засоби, власником яких є боржник, перебувають в заставі та іпотеці банківських установ: ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ "Легбанк", які визнані господарським судом кредиторами у даній справі. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстр обтяжень рухомого майна від 11.01.2011 року, витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.01.2011 року, договорами застави та іпотеки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відомості про наявність інших активів боржника сторонами суду не надані.

За звітом фінансового аналізу ЗАТ "ПММ-Транссервіс" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, наданим розпорядником майна боржника, основними видами господарської діяльності боржника є оптова торгівля паливом, складське господарство, діяльність вантажного автомобільного транспорту.

Згідно звіту про фінансовий стан ЗАТ "ПММ-Транссервіс" від 09.02.2011 року, складеного станом на 30.09.2010 року приватним аудитором ОСОБА_5 за замовленням розпорядника майна, на підставі фінансово-господарських документів, які були частково надані боржником, фінансовий стан боржника незадовільний, усі розраховані показники свідчать про наявність у боржника ознак банкрутства. Аналізуючи основні показники фінансово-господарської діяльності боржника можна зробити загальні висновки, що боржник в 2008 році і 1 півріччі 2009 року ще займалося торгівельною діяльністю. Проте, обсяги все зменшувалися, тому отриманих доходів не вистачало для погашення кредиторської заборгованості. А після припинення діяльності тим більше не було коштів для погашення боргів, в тому числі не вистачало на поточні виплати по заробітній платі.

У результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника виявлено частину факторів, які призвели до втрати платоспроможності, а саме:

- зупинка діяльності при наявності оборотних засобів (товарів) і виробничої бази;

- реалізація активів нижче ціни їх придбання;

- списання активів (товарів і дебіторської заборгованості) на збитки товариства;

- нарощування заборгованості по заробітній платі і, відповідно, по відрахуванням в фонди державного соціального страхування при припиненні діяльності товариства.

З листів голови правління ЗАТ "ПММ-Транссервіс" № 126 від 31.12.2010 року, № 142 від 26.07.2011 року, № 20 від 18.06.2012 року слідує, що боржник не здійснює фінансово-господарську діяльність з березня 2009 року. Форми 1-Б "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість" за 2010 рік подавалися з прочерками. Останні звіти по Формі № 1 "Баланс", по Формі № 2 "Звіт про фінансові результати" подані за 9 місяців 2011 року. Звіти по Формах № 3 "Звіт про рух грошових коштів", Формі № 4 "Звіт про власний капітал" останній раз подавалися за 2010 рік. Інша фінансово-бухгалтерська звітність відсутня і не здавалася, так як підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність.

Згідно листа боржника № 2 від 31.01.2012 року слідує, що заробітна плата працівникам не нараховується з 01 липня 2011 року. Станом на 01.02.2012 року на підприємстві рахується штат в кількості чотирьох осіб, з яких три охоронці і голова правління. Вказаним працівникам заробітна плата не нараховується і не виплачується. Боржник за борги відключений від електро-, водо- та газопостачання.

У боржника у власності знаходиться нерухоме майно, розташоване в м. Кіровограді по вул. Короленка, 4а та 46 (довідки ОКП "Кіровоградське ООБТІ" № № 55967, 55968 від 08.02.2011 року), а також транспортні засоби в кількості 34 одиниць (лист УДАІ УМВС України у Кіровоградській області № 10/251 від 11.01.2011 року). Земельна ділянка, яка розташована під даними будівлями, належить боржнику на праві постійного користування.

У відповідності з відомостями фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей станом на 18.02.2010 року наданими боржником на запит розпорядника майна в боржника є майно (нерухоме, рухоме) загальною залишковою балансовою вартістю 24 998 591,38 гривень.

Як слідує з листа Інспекції Держтехнагляду Кіровоградської ОДА № 01-13/3107 від 30.12.2010 року сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована.

Згідно останнього поданого боржником звіту по Формі № 1 "Баланс" станом на 30 вересня 2011 року залишкова балансова вартість необоротних та оборотних активів становить 27 262 000,00 гривень; залишкова балансова вартість основних засобів становить 17 668 000,00 гривень.

Останній звіт по Формі № 2 "Звіт про фінансові результати" поданий боржником за 9 місяців 2011 року має від'ємні значення (відображає лише збиток при відсутності будь-якого доходу, прибутку).

Загальна сума визнаних судом грошових вимог кредиторів згідно ухвали від 30.05.2012 року складає 32 269 493,08 гривень.

Отже, майна боржника, навіть якщо за основу взяти, залишкову балансову вартість майна, не вистачить для задоволення всіх визнаних судом вимог кредиторів.

Згідно пункту 3.4 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 р. № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361), ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно. Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Як слідує зі звіту про фінансовий стан ЗАТ "ПММ-Транссервіс" від 09.02.2011 року коефіцієнт покриття за період 2008 рік - 01.10.2010 року має тенденцію до зниження та станом на 01.10.2010 року становить показник 0,496. Тобто, показник коефіцієнта покриття менший за критичний нормативний показник, який дорівнює 1. Аналізуючи основні показники фінансово-господарської діяльності боржника можна зробити загальний висновок, що задоволення визнаних судом грошових вимог кредиторів можливе лише шляхом застосування ліквідаційної процедури щодо ЗАТ "ПММ-Транссервіс".

У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період проведення аналізу. Рівень забезпечення зобов'язань кредиторів характеризується такими показниками: забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань); забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов'язань боржника); розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов'язань).

Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (поточної ліквідності). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року. Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1. Як вже зазначалося вище, зі звіту вбачається, що у боржника коефіцієнт покриття в 2007 році ще відповідав нормативу, а з 2008 року має тенденцію до зниження і не відповідає нормативному (станом на 01.01.2009 року складає 0,732, станом на 01.01.2010 року - 0,515, станом на 01.10.2010 року - 0,496). Це свідчить про те, що боржник з 2008 року був не в змозі своєчасно розраховуватися з кредиторами (погашати свої поточні зобов'язання).

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов'язань. Значення показника менше нормативного (0,2-0,35) є зовнішньою ознакою неплатоспроможності підприємства. З аналізу фінансової звітності боржника видно, що боржник не мав абсолютно ліквідних активів, тобто не мав достатньо поточних активів для погашення поточних зобов'язань (станом на 01.01.2009 року коефіцієнт абсолютної ліквідності складає 0,003, а з 01.01.2010 року становить 0,000).

Таким чином, коефіцієнти покриття та абсолютної ліквідності за період, що аналізується мають тенденцію до зниження.

Зі звіту про фінансовий стан вбачається, що причинами втрати боржником платоспроможності є:

- зупинка діяльності при наявності оборотних засобів (товарів) і виробничої бази;

- реалізація активів нижче ціни їх придбання;

- списання активів (товарів і дебіторської заборгованості) на збитки товариства;

- нарощування заборгованості по заробітній платі і, відповідно, по відрахуванням в фонди державного соціального страхування при припиненні діяльності товариства.

Вищевказаний звіт поданий господарському суду 06.07.2012 року та поданий голові комітету кредиторів 10.08.2012 року.

Викладене свідчить про майнову неспроможність боржника наявним майном задовольнити вимоги визнаних судом кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

З огляду на вищенаведене, а також встановлення господарським судом факту неоплатності боргів ЗАТ "ПММ-Транссервіс" та зростання поточної заборгованості (гр. ОСОБА_6 поточні грошові вимогами до боржника становлять 48 000,00 грн., гр. ОСОБА_7 поточні грошові вимогами до боржника становлять 48 000,00 грн.), зокрема, по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді поточні грошові вимогами до боржника становлять 174 966,56 грн.); наявність ознак стійкої неплатоспроможності; відсутність інших джерел для відновлення платоспроможності боржника; сплив визначеного ст. 18 Закону строку надання плану санації для затвердження його судом; безпідставне знаходження підприємства у пільговому режимі господарювання більше 3-х років внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про достатність підстав для дострокового припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Таким чином, враховуючи не подання господарському суду у встановлений строк схваленого та погодженого плану санації боржника, встановленої судом неможливості досягнення мети процедури санації та відмови у затвердженні, в т.ч. і з цих підстав, поданого плану санації, правомірність якої підтверджена апеляційним судом, а також встановлення обставин неплатоспроможності боржника та можливості задоволення вимог кредиторів лише у процедурі санації, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржувана постанова господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. відсутні.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 573,50 грн. за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.49, ст.99 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексгруп" на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. у справі № 9/63- залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. у справі № 9/63 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.01.2014 року.