Ухвала суду № 36833367, 27.01.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

27 січня 2014 року

справа № 919/1011/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши заяву Приватного підприємства “Черномор-Тур” про визнання наказу від 08.01.2014 таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Златобанк”

(вул. Б. Хмельницького, 17/52, м. Київ, 01030)

до Приватного підприємства “Черномор-Тур”

(вул. Л. Толстого, 27, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості у розмірі 3 481 978,38 грн,

представники сторін не з’явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Златобанк” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства “Черномор-Тур” про стягнення заборгованості за кредитним договором №181/10-KL від 25.10.2010 у розмірі 3 481 978,38 грн, у тому числі: основний борг – 2 997 994,03 грн, проценти за користування кредитом – 452 338,10 грн, пеня - 31646,25 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525-527, 536, 610-611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 173-175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою від 30.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.10.2013 позов задоволений повністю, з Приватного підприємства “Черномор-Тур” на користь Публічного акціонерного товариства “Златобанк” стягнута заборгованість у розмірі 3 481 978,38 грн, у тому числі: основний борг – 2997994,03 грн, проценти за користування кредитом - 452 338,10 грн, пеня – 31 646,25 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Черномор-Тур” на рішення господарського суду міста Севастополя від 17.10.2013 у справі № 919/1011/13 припинено.

08.01.2014, оскільки рішення суду не скасовано та набрало законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України виданий відповідний наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17.10.2013 по справі № 919/1011/13.

13.01.2014 Приватне підприємство “Черномор-Тур” звернулося до суду із заявою про визнання наказу від 08.01.2014 по справі № 919/1011/13 таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума заборгованості була відповідачем погашена повністю.

Ухвалою від 15.01.2014 зазначену заяву прийнято до розгляду в окремому судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини третьої статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за відсутності представників сторін, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява Приватного підприємства “Черномор-Тур” про визнання наказу господарського суду міста Севастополя від 08.01.2014 у справі № 919/1011/13 таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини п’ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Положеннями частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Згідно положень пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо рішення місцевого господарського суду переглядалося в суді апеляційної інстанції і наказ видається (надсилається) після здійснення такого перегляду, то дата видачі наказу має співпадати з датою повернення матеріалів справи з суду відповідної інстанції до місцевого господарського суду. Після закінчення апеляційного перегляду справа невідкладно повертається до суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення господарського суду міста Севастополя від 17.10.2013 по справі № 919/1011/13 судом апеляційної інстанції не скасовано, не змінено та набрало законної сили, після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, 08.01.2014 порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України був виданий відповідний наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17.10.2013 по справі № 919/1011/13.

Відповідно до частини другої статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Наведений перелік підстав є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством “Златобанк” та Приватним підприємством “Черномор-Тур” був укладений Договір про розірвання кредитного договору №181/10-KL від 25.11.2010, відповідно до умов якого з дати укладення цього Договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо виконання ними своїх зобов’язань за кредитним договором №181/10-KL від 25.11.2010 (т.3, а.с. 45).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки від 29.11.2013 про відсутність заборгованості Приватного підприємства “Черномор-Тур” за кредитним договором №181/10-KL від 25.11.2010 (т.3, а.с. 46).

При цьому, як слідує з письмових пояснень Публічного акціонерного товариства “Златобанк” за вих. № 299/13 від 06.12.2013, станом на 06.12.2013 відповідачем повністю погашена заборгованість за кредитним договором №181/10-KL від 25.11.2010, а також компенсовані витрати по сплаті судового збору у розмірі 68820,00 грн (т.3 арк.с.41-42).

За таких обставин, враховуючи те, що сума заборгованості та судові витрати по цієї справі боржником були погашені повністю, а обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви Приватного підприємства “Черномор-Тур” про визнання наказу від 08.01.2014 у справі №919/1011/13 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Заяву Приватного підприємства “Черномор-Тур” про визнання наказу від 08.01.2014 у справі № 919/1011/13 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду міста Севастополя, виданий 08.01.2014 по справі № 919/1011/13 про стягнення з Приватного підприємства “Черномор-Тур” на користь Публічного акціонерного товариства “Златобанк” заборгованості у розмірі 3 481 978,38 грн, у тому числі: основний борг – 2997994,03 грн, проценти за користування кредитом - 452 338,10 грн, пеня – 31 646,25 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

3. Ухвалу направити на адресу сторін у справі та Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі (до відома).

Суддя О.О. Єфременко