Постанова № 3683270, 28.04.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009 № 53/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Мельник Д.І. (за дов.)

від відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Промислово-комерційна фірма "ЕКОенерджі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2009

у справі № 53/7 (суддя

за позовом ВАТ "Кременчукм"ясо"

до ТОВ "Промислово-комерційна фірма "ЕКОенерджі"

про стягнення 342720,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 у справі № 53/7 позов ВАТ „Кременчукмясо” до ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” про стягнення 342720, 86 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” на користь ВАТ „Кременчукмясо” 181497, 06 грн. основного боргу, 2618, 32 грн. пені, 2572, 47 грн. інфляційних, 1866, 87 грн. державного мита та 64, 27 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, визнати Договір постаки №113/07-СБ від 01.01.2007 укладеного між ВАТ „Кременчукмясо” та ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” недійсним та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд визнав встановленими, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішення обставинам справи, крім того, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що наданий суду Договір №113/07-СБ від 01.01.2007, підписаний не уповноваженою особою, тобто особою, яка не мала права підпису, що є підставою для визнання його недійним з підстав передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник посилається на те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.12.2008 у справі № 03.12.2008 про порушення провадження у справі відповідач не отримував, проте, 12.02.2009 на адресу ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” надійшла ухвала про відкладення розгляду справи. Після цього представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням. Ухвалу від 23.02.2009 про відкладення розгляду справи ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” не отримувало, що свідчить про неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи. Дані обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 2 частини 2 статті 104 ГПК України.

Відповідач стверджує, що позивачем також було порушено норми процесуального права, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 у справі № 53/7 позивача було зобовязано надіслати ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” копію позовної заяви з додатками, проте дану вимогу виконано не було, оскільки на адресу відповідача надійшла лише копія позовної заяви без додатків.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 у справі № 53/7 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 28.04.2009.

В судове засідання представник відповідача не зявився, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 610620 (а.с. 119), з якого вбачається, що вказану ухвалу отримано представником відповідача за довіреністю 08.04.2009.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія ухвалила розглянути апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами у відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

01.01.2007 між ВАТ „Кременчукмясо” (постачальник) та ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” (покупець) було укладено Договір поставки № 113/07-сб (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує ковбасні, мясні вироби, субпродукти та іншу продукцію вироблену постачальником (надалі товар) в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у накладних (товарно-транспортних накладних), згідно протоколу вільно-відпускних цін і на умовах, викладених у даному Договорі (пункт 1.1.).

Договір складений для забезпечення і проведення багаторазових операцій поставки товару (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за товар покупець здійснює у якості 100% передоплати.

Хоча відповідачем передплати здійснено не було, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 547 047, 30 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарних накладних: №28691 від 27.03.2008р., №29951 від 31.03.2008р., №31158 від 03.04.2008р., №34855 від 14.04.2008р., №38815 від 24.02.2008р., №39171 від 24.04.2008р., №40262 від 29.04.2008р., №42147 від 05.05.2008р., №44536 від 12.05.2008р., №44585 від 12.05.2008р., №46067 від 15.05.2008р., №45445 від 15.05.2008р., №51202 від 29.05.2008р., №52504 від 02.06.2008р., №53706 від 05.06.2008р., №54949 від 09.06.2008р., №56500 від 13.06.2008р., №57335 від 16.06.2008р., №58846 від 20.06.2008р., №59578 від 23.06.2008р., №61018 від 27.06.2008р., №61867 від 30.06.2008р., №63290 від 04.07.2008р., №64457 від 07.07.2008р., №65738 від 11.07.2008р., №67999 від 18.07.2008р., №68617 від 21.07.2008р., №70839 від 28.07.2008р., №73126 від 04.08.2008р., №75462 від 11.08.2008р., №77757 від 18.08.2008р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (абзац 2 частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім того, частина 4 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, чинним цивільним законодавством не встановлено обмеження продавця щодо передачі покупцю товару, якщо останнім не було здійснено попередньої оплати.

В даному випадку постачальник виконав свої зобовязання за Договором, а саме передав товар у власність покупця, і відповідно до частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України вимагає відповідача сплатити за поставлений товар.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товар був прийнятий згідно з товарними накладними уповноваженою особою покупця, оскільки на товарних накладних вказано отримувача, а саме: 6194, м. Київ, ЕКОенерджи Промислово комерційна фірма ТОВ через Магеря Юрія Олександровича, міститься підпис та відтиск штампу відповідача.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами є (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Крім того, матеріали справи також свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар частково розрахувався, а саме на суму 365 550, 24 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 16 від 01.04.2008р., № 41 від 08.04.2008р., № 42 від 08.04.2008р., № 47 від 15.04.2008р., № 81 від 12.05.2008р, № Ї від 19.05.2008р., № 1 від 02.06.2008р., № 2 від 02.06.2008р., № 3 від 02.06.2008р., № 1 від 10.06.2008р., № 4 від 10.06.2008р., № 6 від 10.06.2008р., № 2 від 19.06.2008р., № 3 від 19.06.2008р., № 6 від 15.07.2008р., № 7 від 15.07.2008р., № 0 від 15.07.2008р., № 8 від 15.07.2008р., № 9 від 15.07.2008р., № 6 від 15.07.2008р., № 9 від 18.07.2008р., № 2 від 22.07.2008р., № 3 від 23.07.2008р., № 5 від 31.07.2008р.

Таким чином, заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору становить 181 497, 06 грн.

Листом нагадуванням вих.№18/08-юр від 20.08.2008 позивач повідомив відповідача про те, що остання поставка була здійснена 12.08.2008. Проте, в порушення умов Договору, за ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі”, станом на 20.08.2008 існує заборгованість за раніше отриману продукцію в сумі 181497, 06 грн. та просив відповідача провести оплату за отриманий товар.

Листом вих.№ 27/08-3 від 27.08.2008 (відповідь на нагадування) ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” підтвердило наявність заборгованості за Договором поставки від 01.01.2007 та обіцяло погасити заборгованість в найближчий час. Лист підписаний Генеральним директором ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” та скріплено печаткою товариства.

Наявність вказаної суми заборгованості також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2008, який підписаний головними бухгалтерами підприємств та скріплений їх печатками.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 27.08.2008 оплати позивачу поставлений товар у сумі 181 497, 06 грн.

Однак, відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 181 497, 06 грн. не виконав.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення з ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” 181497, 06 грн. заборгованості за Договором поставки №113/07-сб від 01.01.2007 підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 158651, 33 грн. пені. підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.1 Договору за прострочення оплати, порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику неустойку, а саме пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо таке прострочення складає більше 10 банківських днів.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1, 3 Закону).

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір пені, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Позивач надав суду розрахунок пені за період з 27.03.2008 по 20.10.2008 на суму 158651, 33 грн. з яким суд не погоджується, оскільки враховуючи статтю 530 Цивільного кодексу України, нараховувати пеню необхідно з 27.08.2008 по 24.11.2008 (день звернення з позовом до суду) та з урахування обмеженого законом розміру.

Згідно з Постановою Національного банку України від 21.04.2008 N 107, облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 16.02.2009 становить 12%.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить власний розрахунок пені за період з 27.08.2008 по 24.11.2008 (90 днів), за яким розмір пені становить 10740, 65 грн. (181 497,06 *24%/365*90).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 10740, 65 грн., а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки за період з 27.03.2008 по 20.10.2008 на суму 2 572, 47 грн..

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 2572, 47 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 181 497,06 грн. основного боргу, 10740, 65 грн. пені та 2 572,47 грн. інфляційних збитків, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені зміні.

Посилання відповідача на те, що наданий суду Договір №113/07-СБ від 01.01.2007, підписаний не уповноваженою на те особою, що є підставою для визнання його недійним з підстав передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України, судова колегія не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Так, відповідно до статті 218 Цивільного кодексу заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Як вбачається з копії Договору, наданого до позовної заяви, він підписаний Комерційним директором Лінським В.А. також міститься відтиск печатки ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі”.

В підтвердження того, що Договір підписаний не уповноваженою особою відповідачем не надано жодного доказу (наказ та/або протокол зборів учасників товариства про звільнення з посади директора, чи доказі на підтвердження відсутності повноважень у комерційного директора на укладення договорів тощо).

Крім того, стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду (пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2008 у справі № 53/7 порушено провадження та призначено справу до розгляду на 12.01.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, дана ухвала була направлена відповідачу на адресу: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 9 кв. 41 та повернута до Господарського суду м. Києва і залучена до матеріалів справи.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання 12.01.2009, ухвалою розгляд справи було відкладено на 02.02.2009. Дана ухвала також повернута та залучена до матеріалів справи.

На вимогу ухвали суду позивачем надано Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), в якому місцезнаходженням відповідача зазначено: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ТОВ „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі”, ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 про відкладення розгляду справи на 23.02.2009 відповідач отримав. Даною ухвалою було зобовязано відповідача надати письмовий відзив на позов з доказами, що підтверджують викладені в ньому обставини.

13.02.2009 до канцелярії суду було подане клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (з матеріалами справи представник відповідача Чернеча В.О. був ознайомлений 17.02.2009, про що свідчить підпис даного представника), а 20.02.2009 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 розгляд справи було відкладено на 02.03.2009, у звязку із заявленим клопотанням відповідача.

В судове засідання 02.03.2009 представник відповідача знову не зявився, вимоги ухвали суду від 02.02.2009 не виконав, відзив суду не надав, тому на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, посилання скаржника на неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції є безпідставними.

Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника на те, що позивачем порушено норми процесуального права, оскільки відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. До позовної заяви ВАТ „Кременчукмясо” додало копії товарних накладних та платіжних доручень, за якими було отримано та сплачено за поставлений товар, які складаються в двох примірник для кожної із сторін.

Крім того, як вже зазначалось раніше, відповідач був ознайомлений з матеріалами справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

28.04.2009, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про виправлення допущеної в рішенні описки. Позивач зазначає, що в резолютивній частині рішення Господарським судом було неправильно вказано організаційно правову форму позивача, а саме, „Товариство з обмеженою відповідальністю„Кременчукмясо”, проте, як позивачем є „Відкрите акціонерне товариство „Кременчукмясо”, відповідно до з Довідки ЄДРПОУ №1148 від 13.09.2007.

Керуючись статтею 89 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне виправити допущену в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 у справі № 53/7 описку.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 по справі № 53/7 підлягає зміні в частині пені, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 10740, 65 грн. В решті частини рішення залишити без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 49, 89, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. У резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 у справі № 53/7 виправити описку а саме, помилково зазначене „ТОВ „Кременчукмясо” виправити на „ВАТ „Кременчукмясо”.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 у справі № 53/7 змінити в частині пені, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 10740, 65 грн.

4. В решті частини рішення залишити без змін.

5. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово комерційна фірма „ЕКОенерджі” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12., код ЄДРПОУ 2559384) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кременчукмясо” (39601, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, код ЄДРПОУ 30068026) 181497, 06 грн. основного боргу, 10740, 65 грн. пені, 2 572, 47 грн. інфляційних, 1948, 10 грн. державного мита та 67, 07 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті частини позову відмовити.”

6. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи № 53/7 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді