Ухвала суду № 36831820, 16.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"16" січня 2014 р. Справа № 806/3055/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Житомирській області від 03.12.2012 р. №0005701702, №0005731702 та №0005721702. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що документальна планова виїзна перевірка проведена з порушенням існуючого податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на законних підставах.

Під час розгляду справи відповідача замінено на належного, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, замінено на Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.179).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.81 глави 8 ІІ розділу Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 5256/17-2/НОМЕР_1 від 19.11.2012 р. (а.с. 7-24).

В ході перевірки податковим органом виявлені наступні порушення:

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.51.1 ст.51, та пп.б п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, неподання "Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податків" форми 1-ДФ за періоди з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, п 4.1 п.4.2 ст.4, пп.7.3.1, п.7.3 пп.7.4.1 пп.7.4.2 пп.7.4.3 пп.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.ст.187, п.1 ст.188, п.198.3 пп."г" п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі у сумі 29457 грн., в тому числі: квітень місяць 2010 року в сумі 1440 грн., травень місяць 2010 року в сумі 1401 грн., червень місяць 2010 року в сумі 1259 грн., липень місяць 2010 року в сумі 1662 грн., серпень місяць 2010 року в сумі 2169 грн., вересень місяць 2010 року в сумі 6045 грн., жовтень місяць 2010 року в сумі 886 грн., грудень місяць 2010 року в сумі 88 грн., січень місяць в сумі 6653 грн., лютий місяць 2011 року в сумі 644 грн., червень місяць 2011 року в сумі 933 грн., липень місяць 2011 року в сумі 2009 грн., серпень місяць 2011 року в сумі 523 грн., листопад місяць 2011 року в сумі 1838 грн., та за грудень 2011 р. в сумі 1907 грн.

- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України, а саме платником не надано до ДШ у м. Житомирі при проведенні перевірки оригінали або копії документів.

- пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на дадану вартість", порушення виникло в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний товар від ФОП ОСОБА_4 до складу податкового кредиту квітня місця 2010 року включена сума ПДВ 8600,00 грн. відповідно ПН №36 від зазначеного постачальника , що на 1221,00 грн ПДВ більше ніж зазначено в ній.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року, а саме:

- №0005701702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 34767,00 в т.ч. 29457,00 грн. - за основним платежем, 5310, 00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.34);

- №0005721702, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 510,00 грн. (а.с.33);

- №0005731702, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 1022,00 грн. (а.с.34).

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0005731702 від 03.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 1022,00 грн. стало те, що ОСОБА_3 не подавав до ДПІ у м. Житомирі відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків форми 1-ДФ, чим порушив 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 51.1 ст. 51, та пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України.

Згідно листа начальника відділу інформатизації та обліку платників податків від 02.07.2013 року за №145 наданого на зазначену службову записку встановлено, що ФОП ОСОБА_3 жодного звіту за формою 1 - ДФ протягом 2011 року не подавалось (а.с.165).

Під час розгляду справи позивач посилався на те, що звітні форми 1-ДФ ним направлялися. Як доказ цього позивач зазначав опис поштового вкладення від 04.04.2011 року (т.2 а.с.152).

Згідно з ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Приписами п.п."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подання позивачем одночасно чотирьох квартальних звітів форми 1- ДФ у квітні 2011 року не відповідає вимогам закону.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, зі змісту наданого позивачем опису вкладення щодо направлення на адресу податкового органу документів встановлено, що в останньому зазначено сім найменувань предметів відправлення: а саме: податкова декларація з ПДВ за березень -1 шт., додаток №5 - 1 шт., реєстр за березень - 1шт. та звіти форми 1 - ДФ в кількості 4 штук за чотири квартали 2011 року. При цьому, уповноваженою особою поштового відділення в рядку опису відправлення "загальний підсумок предметів" зазначено їх кількість у сумі 3 (трьох). Дана обставина свідчить про недостовірність наданого доказу та не узгоджується з матеріалами справи (а.с.152 т.2).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги зазначенні доводи позивача та подані ним докази.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

За таких обставин, з урахуванням ненадання позивачем належних доказів, що підтверджують подання ним до податкового органу звітів форми 1-ДФ у 2011 році, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення - рішення №0005731702 від 03.12.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємництва показників у рядку (10.1- 16.3) декларацій всього у сумі 15785 грн., в тому числі: січень 2010 року в сумі 219 грн., квітень 2010 року в сумі 1221 грн., травень 2010 року в сумі 1401 грн., червень 2010 року в сумі 1259 грн., липень 2010 року в сумі 1662 гри., серпень 2010 і в сумі 2169 грн., лютий 2011 року в сумі 644 грн., червень 2011 року в сумі 933 грн., липень 2011 року в сумі 2009 грн., серпень 2011 року в сумі 523 грн., листопад 2011 року в сумі 1838 грн. та за грудень 2011 р. в сумі 1907 грн., чим порушено 7.4.1 пп. 7.4.2 пп. 7.4.3 пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97 ВР зі змінами та доповненнями, та п.198 пп."г" п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199 та п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-ІУ (а.с.22 т.1).

Згідно висновків податкового органу позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ за придбані товари та матеріали, факт використання яких у операціях, пов'язаних з отриманням доходу не підтверджено відповідними документами (акти виконаних робіт та послуг, акти списання матеріалів, норми на використання сировини та матеріалів при реалізації робіт та послуг, акти списання сировини та матеріалів при реалізації конкретних робіт послуг, виробничу собівартість на надані (реалізовані) роботи та послуги при здійсненні підприємницької діяльності та отриманні при цьому доходів), тобто товари та матеріали які не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_3

Крім того, порушення виникло у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ за придбаний товар від ФОП ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, до складу податкового кредиту квітня місяця 2010 р. включена сума ПДВ 8600 грн., відповідно ПН № 36, від зазначеного постачальника що на 1221 грн. ПДВ більше ніж зазначено в ній, чим порушено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Сам позивач в судовому засіданні пояснив, що включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми ПДВ за придбаний товар від ФОП ОСОБА_4 в розмірі 8600 грн. є помилковим.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час спірних правовідносин) та ст.198-200 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг та визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними і використання у подальшій господарській діяльності платника податків.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 визначено такі основні види діяльності приватного підприємця: надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, монтаж та встановлення збірних конструкцій, оптова торгівля автомобільними деталями, приладдям, санітарно-технічним обладнанням, будівельними матеріалами, надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.

Перевіркою встановлено, що фактично згідно з документами, наданими для перевірки в періоді з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 здійснював такі види господарської діяльності як: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, здавання в оренду нерухомого майна, технічне обслуговування та ремонт автомобілів та інші монтажні роботи.

Частина 1 ст.71 КАС України покладає на кожну із сторін в судовому процесі обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивач в судовому засіданні не довів зв'язок між купівлею продуктів харчування, засобів жіночої гігієни, ламінованої підлоги та ін. у невеликих розмірах із веденням та використанням їх у своїй господарській діяльності, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що фізичною особою підприємцем неправомірно сформовано податковий кредит за перевірений період (а.с.89-143 т.1, а.с.151 т.2).

Також актом перевірки встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість, а саме: ФОП ОСОБА_3 не включені до складу податкових зобов'язань за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. суми ПДВ при реалізації товарів, робіт та послуг у сумі 13672 грн. ПДВ в т.ч. за вересень 2010 р. на 6045 грн. ПДВ, за жовтень 2010 р. на 886 грн. ПДВ, за грудень 2010 р. на 88 грн. ПДВ, за січень 2011 р. на 6653 грн. ПДВ, чим порушено пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п 4.1 п. 4.2 ст. 4. пп. 7.3.1, п.7.3. пп. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІУ (із змінами т доповненнями).

Такі порушення виникли у зв'язку із не включенням позивачем зазначених сум у відповідних періодах до декларацій з податку на додану вартість.

В судовому засіданні оглядались оригінали декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року, жовтень 2010 року та січень 2011 року, з яких встановлено, що позивачем подавались у зазначених періодах декларації з ПДВ з нульовими показниками (а.с.187-200 т.2).

Щодо показників декларації з ПДВ за грудень 2010 року, то позивач в судовому засіданні не заперечив, що подав декларацію з нульовими показниками.

Запереченням позивача про те, що ці декларації до податкового органу не подавалися, а натомість були подані інші декларації (а.с.216-226 т.2), суд першої інстанції надав належну правову оцінку і колегія суддів погоджується з нею.

Так, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 18.11.2010 року було подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а 22.11.2010 року позивачем подано нову звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 р. №516 Про затвердження методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, а саме п. 4.10., якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то така декларація вноситься до БДАЗ з ознакою "звітна нова" (якщо це передбачено формою) та "звітна" (якщо це не передбачено формою"), а надана раніше звітність отримує статус "до відома".

Так як платником була подана звітна нова декларація підписана та скріплена печаткою ФОП ОСОБА_3 від 22.11.2010 року за жовтень 2010 року, попередня декларація набуває статусу "до відома".

Подача іншої декларації з ПДВ за вересень 2010 року і січень 2011 року, ніж ті, що знаходяться у податковій інспекції, спростовується також відсутністю будь-яких реквізитів на деклараціях про їх прийняття контролюючим органом (а.с.216-226 т.2).

На підставі ретельно проаналізованих матеріалів справи та поданих сторонами доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Житомирській області №0005701702 від 03.12.2012 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005721702 від 03.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 510,00 грн., то судом встановлено, що в ході проведення перевірки ОСОБА_3 вручено запит за № 32721/М/17-2-Бр. від 12.10.2012 р. про надання необхідних документів та письмових пояснень (т.2 а.с.120), який отриманий ФОП ОСОБА_3 15.10.2012 р., та повторний запит про надання документів які не були надані для перевірки за № 36306/М/17-2-Бр. від 01.11.2012 р. (т. 2 а.с.124, 125), який отриманий ФОП ОСОБА_3 01.11.2012 р.

Вищезазначені запити надано з метою отримання відомостей про склад валових витрат, включених до декларації про доходи за 2011 р. і з метою перевірки правильності включення до складу валових витрат сировини та матеріалів які безпосередньо стосуються отриманого доходу, та надання будь-яких відомостей, та документів (норми на використання сировини та матеріалів при реалізації робіт та послуг, акти списання сировини та матеріалів при реалізації конкретних робіт та послуг, виробничу собівартість на надані (реалізовані) роботи та послуги при здійсненні підприємницької діяльності та отриманні при цьому доходів).

Проте, на дату закінчення терміну проведення перевірки вищезазначених відомостей та документів, які б підтверджували факт понесених витрат на сировину та матеріали в розрізі окремих операцій, та які підтверджують пов'язаність їх з отриманими доходами ФОП ОСОБА_3 не надано, про що складено акт про ненадання документів за №603/17-2/НОМЕР_1 від 13.11.2012 року (т.2 а.с.122, 123).

Відповідно до п.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Приписами ст.121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на ці положення законодавства й на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 не надав затребувані податковим органом документи, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган у межах своїх повноважень правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0005721702 від 03.12.2012 року про накладення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства.

Оскільки, постанову від 09.10.2013 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014