Рішення № 3683063, 13.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.09 р. Справа № 14/89

за позовом Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, ЄДРПОУ 31534547,

м.Макіївка

до відповідача Комунального підприємства „Жилцентр №3”, ЄДРПОУ 32084703,

м.Макіївка

про стягнення 13306 грн. 60 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Клюєва В.С.-в.о. нач. від.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Комунальне підприємство „Жилцентр №3”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 13306,60 грн., у тому числі основний борг в сумі 10233,96 грн., інфляція в сумі 1501,01 грн., три проценти річних в сумі 214,08 грн. та пеня в сумі 1357,55 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №09-3974 від 13.05.2009р. збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13570,95 грн., у тому числі основний борг в сумі 10233,96 грн., три проценти річних в сумі 216,69 грн., інфляція в сумі 1556,68 грн. та пеня в сумі 1563,62 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №527/59 від 01.10.2006р., договір №527 від 17.10.2008р., акти на включення/відключення опалення, рахунки, розрахунок суми позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.03.2009р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

01.10.2006р. між сторонами був підписаний договір №527/59 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання забезпечувати відповідача постачанням теплової енергії в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Крім цього, 17.10.2008р. між позивачем та відповідачем також був підписаний договір №527 про постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов’язався постачати відповідачу на об’єкти теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач прийняв на себе зобов’язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.5.1 договору №527/59 від 01.10.2006р., п.5.1 договору №527 від 17.10.2008р. облік споживання теплової енергії проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способом.

При цьому, за змістом п.5.5 договору №527/59 від 01.10.2006р., п.5.6 договору №527 від 17.10.2008р. споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають, як виняток, розрахунковим способом.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи актами на включення опалення від 17.10.2006р., 06.11.2006р., 10.11.2006р., 06.11.2007р., 07.11.2007р., 25.10.2007р., 10.11.2008р., 24.11.2008р., 02.12.2008р., 24.12.2008р., 28.01.2008р. та 14.01.2009р., актами на відключення опалення від 12.04.2007р., 17.04.2007р., 28.01.2008р., 18.04.2008р., 03.12.2008р. та 14.01.2009р. позивачем протягом жовтня 2006р.-січня 2009р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 10233,96 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.6.1, 6.3 договору №527/59 від 01.10.2006р., п.п.6.1, 6.3 договору №527 від 17.10.2008р. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п.6.5 договору №527/59 від 01.10.2006р., п.6.5 договору №527 від 17.10.2008р. якщо споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, він до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість теплової енергії поточного періоду. Остаточний розрахунок за поставлену позивачем теплову енергію має здійснюватись відповідачем протягом десяти банківських днів після отримання рахунку фактичного споживання.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки №527 від 28.12.2007р. (отриманий 29.12.2007р.), №527 від 31.01.2008р. (отриманий 31.01.2008р.), №527 від 26.02.2008р. (отриманий 28.02.2008р.), №527 від 31.03.2008р. (отриманий 02.04.2008р.), №527 від 19.04.2008р. (отриманий 25.04.2008р.), №527 від 28.11.2008р. (отриманий 04.12.2008р.), №527 від 31.12.2008р. (отриманий 08.01.2009р.), №527 від 30.01.2009р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 10233,96 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 08.01.2008р. по 09.02.2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 216,69 грн. та інфляцію в сумі 1556,68 грн. за період з грудня 2007р. по січень 2009р.

Згідно п.7.2.11 договору №527/59 від 01.10.2006р., п.7.2.3 договору №527 від 17.10.2008р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1461,33 грн. за період з 08.01.2008р. по 09.02.2009р.

За висновками суду, розрахунок суми санкцій є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи розрахунку пені, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 102,29 грн.

Зокрема, згідно з п. 7.2.3 договору №527 від 17.10.2008р. за прострочення розрахунків за спожиту теплову енергію понад 30 діб відповідачем додатково відшкодовується штраф у розмірі 7% визначеної вартості.

Як встановлено судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 102,29 грн. підлягають залишенню без задоволення, враховуючи, нарахуванням позивачем останніх на суми заборгованості, яки виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №527/59 від 01.10.2006р., яким такого виду відповідальності передбачено не було.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з’явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що позов частково доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 13468,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 10233,96 грн., інфляція в сумі 1556,68 грн., три проценти річних в сумі 216,69 грн. та пеня в сумі 1461,33 грн., підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 187,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 51,29 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка до Комунального підприємства „Жилцентр №3”, м.Макіївка задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Жилцентр №3”, м.Макіївка на користь Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка основний борг в сумі 10233 грн. 96 коп., пеню в сумі 1461 грн. 33 коп., інфляцію в сумі 1556 грн. 68 коп. та три проценти річних в сумі 216 грн. 69 коп., всього заборгованість в сумі 13468 грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 134 грн. 62 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 06 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка до Комунального підприємства „Жилцентр №3”, м.Макіївка відмовити.

Повернути Комунальному підприємству „Макіївтепломережа”, м.Макіївка з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 51 грн. 29 коп.

Видати довідку.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 13.05.2009р.

Суддя Левшина Г.В.