Рішення № 3683009, 23.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 р. Справа № 60/58-09

вх. № 2418/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. - довіреність б/н від 03.03.2009 року

1-го відповідача- не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм", м.Рогатин

про стягнення 562924,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідачів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (2-й відповідач) заборгованості у сумі 562924,11 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 391 591,84 грн., інфляційних - 25 845,06 грн., 3% річних від простроченої суми - 10877,54 грн.; 44 869,90 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 89 739,77 грн. -пені. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 02 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/3. На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" на адресу відповідача було поставлено товару на загальну суму 1 937 630,24 грн. Проте 2-й відповідач оплатив отриманий товар лише частково - в сумі 1 546 038, 40 грн. В зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 391 591,84 гривень. 26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило позивачу права вимоги до другого відповідача, про що між сторонами було підписано Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) № 5 (0206/3). В той же день на адресу 2-го відповідача було направлено вимогу про сплату боргу на користь позивача.

30 вересня 2008 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, за яким 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем своїх обов"язків за договором. Однак відповідачі своїх зобов"язань по договорам не виконали, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано індекс інфляції, 3% річних, пеню та проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2009 року було прийнято до розгляду позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 квітня 2009 року о 12:00.

08 квітня 2009 року у судовому засіданні 2-ий відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 60/58-09 до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" про визнання недісним договору поруки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року в задоволенні клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено, в зв"язку з тим, що поданя позовної заяви до господарського суду не є підставою для зупинення провадження у справі, 2-им відповідачем не надано докази прийняття даної позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі. Цією ж ухвалою господарським судом було відкладено розгляд справи на 23 квітня 2009 року о 11:00, у зв`язку з неявкою 1-го відповідача, те, що сторонами не було виконано всіх вимог ухвали господарського суду Харківської області від 26.03.2009 року щодо надання витребуваних доказів, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

Позивач 08 квітня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 26.03.2009 року, згідно супровідного листа (вх. № 10485) та 23 квітня 2009 р. через канцелярію господарського суду Харківської області згідно супровідного листа за вх. № 11986 надав документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 08.04.2009 року, які долучені судом до матеріалів справи.

Позивачем 08 квітня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 10486 було надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, також позивач просить суд припинити провадження в цій частині та стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року було прийнято до розгляду заяву позивача про часткову відмову від позову та припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК".

Позивач у судовому засіданні 23.04.2009 р. просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та стягнути всю суму заборгованості 562924,11 грн. з 2-го відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, роз'яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) солідарно заборгованості в сумі 562924,11 грн.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 02 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/3.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" зобов"язалося поставити, а 2-й відповідач прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року, кількості 3000,00 тон +/- 10% в розрізі: червень 2008 року - 1500,00 тон, липень 2008 року - 1500,00 тон на умовах, передбачених даним договором.

В пункті 2.1. договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1150,00 грн., крім того, ПДВ - 230,00 грн., всього- 1380,00 грн., відповідно до п. 2.2. договору загальна віртість товару по даному договору без ПДВ складає - 3 450 000,00 грн. , ПДВ - складає: 690 000,00 грн., загальна сума: 4 140 000,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено другому відповідачу товар на загальну суму 1 937 630,24 гривень, що підтверджується видатковими накладними: РН-499 від 24.05.2008 року на суму 276651,20 грн., № РН-588 від 10.07.2008 року на суму 277545,60 грн., № РН-594 від 11.06.2008 року на суму 273074,40 грн., РН-601 від 12.06.2008 року на суму 272301,60 грн., РН-650 від 19.06.2008 року на суму 377126,40 грн., РН-779 від 13.07.2008 року на суму 460931,04 грн. та квітанціями про приймання вантажу № 43852180 від 24.05.2008 р., № 43852195 від 10.06.2008 р., № 43852196 від 11.06.2008 р., № 43852197 від 12.06.2008 р., № 43852203 від 19.06.2008 р.

Пунктом 2.5.1. договору, встановлено обов`язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, погруженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило позивачу права вимоги до 2-го відповідача, про що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов’язанні) № 5(0206/3). В п.1.2. цього договору зазначено, що позивач стає кредитором в зобов’язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/3 від 02.06.2008 р., і в зобов’язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" до позивача перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/3 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 1 591 591,84 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/3 від 02.06.08 р. Такий договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі і 2-им відповідачем. Оригінал договору був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні.

Поясненнями позивача та матеріалами справи підтверджується, що на момент відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, розмір заборгованості по договору поставки № 0206/3 від 02.06.2008 р. існував саме в зазначеному обсязі – 1 591 591,84 грн.

2-ий відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" 346 038,4 гривень, а після відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, на поточний рахунок позивача перерахував 1 200 000 грн., всього – 1 546 038,4 гривень. В призначенні платежу при перерахуванні грошових котів на поточний рахунок позивача, 2-ий відповідач зазначав підставу для оплати – оплата за пшеницю згідно договору № 5(0206/3) від 26.08.2008 р.

Крім того, 2-им відповідачем був складений запит на підтвердження заборгованості 2-го відповідача перед позивачем станом на 31.12.2008р., в якому 2-ий відповідач визначив суму заборгованості в розмірі 391 591,84 грн. – тобто саме в тому розмірі, який зазначений позивачем в позовній заяві.

У судовому засіданні позивач пояснив, що будь-яких інших правовідносин, крім тих, що виникли між сторонами за договором № 5(0206/3) від 26 серпня 2008 р. у сторін не існувало.

Вищевикладені фактичні обставини свідчать про визнання 2-им відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

За таких обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 391 591,84 грн., що підтверджено матеріалами справи.

30 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов"язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов"язань за договором поставки № 0206/3 від 02.06.2008 року.

Згідно ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості в сумі 562924,11 грн. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 562 924,11 грн. та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п. 27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вразі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачами не сплачена. 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача основної заборгованості в сумі 391 591,84 грн.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст.ст. 1054, 1057 Цивільного кодексу України умови не були передбачені договором поставки № 0206/3 від 02.06.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/3 від 02.06.2008 р.

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви, складає 44 869,90 грн. Позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, в разі прострочення здійснення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 89 739,77 грн.,відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних, що становить в сумі 10 877,54 грн. та інфляційних в сумі 25 845,06 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 5629,24 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 554, 610, 611, ч.2 ст 625, ч.1 ст. 626, 712, ч. 1 ст. 1048, 1054 - 1056, ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" .

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 562924,11 грн. провадження у справі припинити.

Решту позову задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (77000, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 18-а, ідентифікаційний код 13655286, п/р 260090100853 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", м. Київ, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (м. Харків, пл. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) основної суми заборгованості - 391 591,84 грн., інфляційних - 25 845,06 грн., 3% річних від простроченої суми - 10877,54 грн.; 44 869,90 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 89 739,77 грн. -пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 5629,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 27 квітня 2009 року.

Суддя

справа № 60/58-09