Рішення № 3682990, 14.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2009 р. Справа № 60/61-09

вх. № 2420/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. - довіреність б/н від 03.03.2009 року;

1-го відповідача -не з"явився;

2-го відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м.Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", м. Харків

2. Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня", с.Хутори

про стягнення 2124330,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) та Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" (2-й відповідач) заборгованості у сумі 2 124 330,50 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 1 703 506,50 грн., інфляційних - 112 431,40 грн., 3% річних від простроченої суми - 23 057,40 грн., 95 111,78 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 190 223,55 грн. - пені. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 02 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія” (постачальник за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше травня" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/4. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" на адресу покупця було поставлено товару на загальну суму 1 853 506,50 грн. Проте 2-й відповідач оплатив отриманий товар лише частково - в сумі 150 000,00 грн. В зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 703 506,50 гривень. 26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія” відступило позивачу права вимоги до другого відповідача, про що між сторонами було підписано Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) № 4 (0206/4). В той же день на адресу 2-го відповідача було направлено вимогу про сплату боргу на користь позивача.

30 вересня 2008 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, за яким 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем своїх обов"язків за договором. Однак відповідачі своїх зобов"язань по договорам не виконали, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано індекс інфляції, 3% річних, пеню та проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 квітня 2009 року о 14:30.

08 квітня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області за (вх № 3329) надав відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача та просить припинити провадження в цій частині та стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року було прийнято до розгляду заяву позивача про часткову відмову від позову та припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", розгляд справи відкладено на 23 квітня 2009 р. о 14:00.

Позивач 23.04.2009р. надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №12026) копію договору поставки №0206/4 від 02.06.2008р., копії рахунків-фактур, копії банківських виписок та копії квитанцій про приймання вантажу, які долучені судом до матеріалів справи.

1-й відповідач в судове засідання 23.04.2009 р. не з"явився, витребуваних судом документів не надав.

2- відповідач у судове засідання призначене на 23.04.2009р. не з"явився, але надав 21.04.2009р. клопотання (вх. №157) про відкладення розгляду справи, у зв"язку з находженням на лікарняному представника 2-го відповідача. Дане клопотання було задоволено судом.

Окрім того, 2-й відповідач 16.04.2009 р. надав через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 1204 клопотання про зупинення провадження у справі № 60/61-09 до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" про визнання недісним договору поруки, в обгрунтування заявленого клопотання посилається на те, що 07 квітня 2009 р. було подано позовну заяву про визнання недійсним договору поруки від 30.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2009 року в задоволенні клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено, в зв"язку з тим, що поданя позовної заяви до господарського суду не є підставою для зупинення провадження у справі, 2-им відповідачем не надано докази прийняття даної позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі. Цією ж ухвалою господарським судом було відкладено розгляд справи на 14 травня 2009 року о 15:00.

Позивач у судовому засіданні 14.05.2009 р. просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та стягнути всю суму заборгованості 2124330,50 грн. з 2-го відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, роз'яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) солідарно заборгованості в сумі 2124330,50 грн.

Представник позивача 14.05.2009 р. надав до суду письмові пояснення (вх.4904), в яких зазначає, що у першому реченні позовної заяви було допущено технічну помилку та зазначено, що договір поставки було укладено з ТОВ "Рогатин-Корм". Проте договір поставки № 0206/4 від 02.06.2008 р. було укладено між ТОВ "АПК "Надія" та 2-им відповідачем по цій справі - Відкритим акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше травня". Надані письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

1-ий відповідач в судове засідання не з’явився. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

2-й відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію господарського суду Харківської області 2-й відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, в зв’язку із зайнятістю представника 2-го відповідача, в іншому судовому засіданні та просив суд витребувати у позивача залізничні накладні та підтвердження їх пред`явлення 2-ому відповідачу, а також надати додатковий час для проведення звірки розрахунків.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання 2-го відповідача дійшов до висновку про те, що клопотання 2-го відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, так як згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Строк вирішення спору по справі № 60/61-09 спливає 25 травня 2009 року. 2-ий відповідач зазначив про зайнятість свого представника Верети А.В. в Київському міжобласному апеляційному господарському суді, проте 2-им відповідачем не надано докази того, що саме ця особа представляє інтереси Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" в Київському міжобласному апеляційному господарському суді та є представником 2-го відповідача по справі № 60/61-09. Крім того, в судовому засіданні 08 квітня 2009 року по цій справі № 60/61-09 інтереси 2-го відповідача представляв інший представник, а саме Ліннік М.С. на підставі довіреності № 5 від 30.03.2009 р.

Клопотання 2-го відповідача про витребування доказів у позивача також не підлягає задоволенню, так як від представник позивача надав письмові пояснення по справі (вх.№ 4902 від 14.05.2009 р.), які долучені судом до матеріалів справи та, в яких він зазначив про відсутність у позивача оригіналів залізнодорожних накладних та доказів вручення таких накладних 2-му відповідачу.

Клопотання 2-го відповідача про надання строку для звірки взаємних розрахунків між позивачем та 2-им відповідачем також не підлягає задоволенню. Судом були надані рівні можливості всім сторонам по цій справі для надання доказів на підтвердження вимог та заперечень. Крім того, позивачем 14 травня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області (вх. № 4902) було надано суду Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний 2-им відповідачем, з визначенням суми боргу Відкритим акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше Травня" в сумі, зазначеній позивачем в позові. Акт звірки взаємних розрахунків було долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Також, 13.05.2009 р. через канцелярію господарського суду Харківської області (вх. № 191) 2-й відповідач надав клопотання про припинення провадження у справі № 60/61-09 на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині, що стосується стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня". Своє клопотання 2-ий відповідач обґрунтовує тим, що згідно п. 2.1. договору поруки від 30.09.2008р., якщо при настанні строку платежу, встановленому в договорі поставки, боржником не буде виплачена кредитору сума заборгованості і пеня поручитель зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора відповідні грошові кошти. В зв’язку з чим 2-ий відповідач вважає себе неналежним відповідачем по цій справі.

Окрім того, 13.05.2009 р. через канцелярію господарського суду Харківської області (вх.193) 2-й відповідач надав клопотання про припинення провадження у справі № 60/61-09 на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині, що стосується стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами. Своє клопотання обґрунтовує тим, що між ним та позивачем не було укладено договір позики, крім того, стягнення трьох відсотків річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами є одним і тим же видом санкції за порушення господарського зобов’язання.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 02 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник за договором) та 2-им відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/4.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" взяло на себе зобов’язання поставити, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року в кількості 4000,00 тон +/- 10%, в розрізі: червень 2008р. – 2 000 тон, липень 2008 р. – 2 000 тон на умовах, передбачених даним договором.

В п.2.1. договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1125,00 гривень, крім того ПДВ – 225,00 гривень, всього – 1350,00 гривень, відповідно до п.2.2. договору загальна вартість товару по даному договору без ПДВ складає 4 500 000,00 грн., ПДВ – 900 000,00 грн., загальна сума: 5 400 000,00 грн.

На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 1 853 506,5 гривень, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-606 від 13.06.08р., РН-641 від 18.06.08р., РН-713 від 02.07.08р., РН-724 від 03.07.08р., РН-742 від 08.07.08р., РН-833 від 28.07.08р., та квитанціями про приймання вантажу №43131725 від 13.06.2008р., №43852202 від 18.06.2008р., № 44485140 від 08.07.2008р., № 50401114 від 28.07.2008р.

Пунктом 2.4.1. договору встановлено обов’язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, погруженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило позивачу права вимоги до 2-го відповідача, про що між сторонами було підписано договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов’язанні) № 4(0206/4). В п.1.2. такого договору зазначено, що позивач стає кредитором в зобов’язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008р., і в зобов’язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" до позивача перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 1 853 506,50 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/4 від 02.06.08р. Такий договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі і 2-им відповідачем. Оригінал договору був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні.

Поясненнями позивача та матеріалами справи підтверджується, що на момент відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, розмір заборгованості по договору поставки № 0206/4 від 02.06.08р. існував саме в зазначеному обсязі – 1 853 506,50 грн.

2-ий відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши після відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, на поточний рахунок позивача 150 000 гривень. В призначенні платежу при перерахуванні грошових котів на поточний рахунок позивача, 2-ий відповідач зазначав підставу для оплати – оплата за пшеницю згідно договору № 4(0206/4) від 26.08.08р.

Крім того, 2-им відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків з 01.06.2008р. по 31.12.2008р., в якому 2-ий відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 1 703 506,5 грн. – тобто саме в тому розмірі, який зазначений позивачем в позовній заяві.

У судовому засіданні позивач пояснив, що будь-яких інших правовідносин, крім тих, що виникли між сторонами за договором № 4(0206/4) від 26.08.08р. у сторін не існувало.

Вищевикладені фактичні обставини свідчать про визнання 2-им відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

За таких обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 1 703 506,50 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

30 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заперечення відповідача на позов, викладені у клопотанні про припинення провадження у справі, стосовно того, що згідно п.2.1. договору поруки від 30 вересня 2008 року, встановлено, що 1-ий відповідач зобов"язаний перерахувати позивачу заборгованість та пеню, якщо при настанні строку платежу за договором поставки, 2-ий відповідач не сплатить цю заборгованість та пеню, тому 2-ий відповідач не може відповідати за цим позовом, суд відхиляє, оскільки ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищевикладене та те, що 1-ий відповідач не сплатив заборгованість 2-го відповідача, яка виникла за договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р., позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості в сумі 2124330,5 гривень. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості в сумі 2 124 330,5 гривень та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відповідно задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв’язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачами не сплачена, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 1 703 506,50 гривень.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви, складає 95 111,78 гривень. Позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008р. передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене та те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов’язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 190 223,55 гривень відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних, що становить 23 057,40 гривень, та інфляційних в сумі 112 431,40 гривень, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 2124330,50 грн. та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 95111,78 грн. відмовляє у їх задоволенні як заявлені безпідставно та такі, що спростовуються вищевстановленими фактами, крім того, згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 21243,31 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 543, 554, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 626, 712, ч.1 ст. 1048, 1054-1056, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання 2-го відповідача про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів.

Відмовити в задоволенні клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі в частині, що стосується стягнення заборгованості у сумі 2124330,50 грн.

Відмовити в задоволенні клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі в частині, що стосується стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 95111,78 грн.

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК".

Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 2 124 330,50 гривень.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 2 124 330,50 гривень провадження у справі припинити.

Решту позову задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" (19603, Черкаська область, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426, п/р 2600430012424 в ЧФ АКБ "УСБ", МФО 354013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61005, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) основної суми заборгованості - 1 703 506,50 грн., інфляційних - 112 431,40 грн., 3% річних від простроченої суми - 23 057,40 грн., 95 111,78 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 190 223,55 грн. - пені, 21243,31 грн. – витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 19 травня 2009 року

Суддя

справа № 60/61-09