Ухвала суду № 36829760, 22.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"22" січня 2014 р. Справа № 2-а-9001/10/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників позивача Шкуропат Л.Р., Семенюк В.В.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.,

та за участю прокурора Тарасюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області за участі Прокуратури Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емі-Україна ЛТД" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахування уточнених позовних вимог, просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 листопада 2010 року за № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн. (за основним платежем - 55 484, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 27 742, 00 грн.); за № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн. (за основним платежем - 769 478, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 451, 00 грн.) та від 03 грудня 2010 року за № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість у розмірі 290 860, 00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 листопада 2010 року за № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн. (за основним платежем - 55 484, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 27 742, 00 грн.); за № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн. (за основним платежем - 769 478, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 451, 00 грн.) та від 03 грудня 2010 року за № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість у розмірі 290 860, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначив про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в результаті чого товариством: занижено скоригований валовий дохід від продажу товарів на загальну суму 5 045 116, 00 грн.; не враховано приріст запасів на суму 95 805, 00 грн.; занижено витрати на оплату праці на загальну суму 299 061, 00 грн.; занижено нарахування на соціальні заходи виходячи з фонду заробітної плати на загальну суму 106 405, 00 грн.; занижено нарахування по податкам та зборам по окремим податковим періодам на загальну суму 18 488, 00 грн.: занижено нарахування по витратам на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на загальну суму 10 299, 00 грн.; завищено валові витрати в сумі 1 237 2 91, 00 грн.; занижено задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларації на загальну суму 259 113, 00 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 790 023, 00 грн.; не включено до бази оподаткування ПДВ від переробки шкур ВРХ в сумі 24 997, 00 грн.; занижено податок на додану вартість в сумі 610 398, 00 грн.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Емі Україна ЛТД" як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09642115 від 10.05.2002 року, являється платником податку на додану вартість.

У період з 22.09.2010 року по 19.10.2010 року на підставі направлення від 22.09.2010 року № 1752 виданого ДПІ у м. Житомирі, у відповідності до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2010 року державними податковими ревізорами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Емі Україна ЛТД" вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством занижено скоригований валовий дохід від продажу товарів на загальну суму 5 045 116, 00 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 891 157, 00 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством не враховано приріст запасів на суму 95 805, 00 грн.; пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено витрати на оплату праці на загальну суму 299 061, 00 грн.; пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено нарахування на соціальні заходи виходячи з фонду заробітної плати на загальну суму 106 405, 00 грн.; пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено нарахування по податкам та зборам по окремим податковим періодам на загальну суму 18 488, 00 грн.; пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено нарахування по витратам на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на загальну суму 10 299, 00 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати в сумі 1 237 291, 00 грн.; пп. 8.1.2, 8.1.6 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларації на загальну суму 259 113, 00 грн.; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством занижено податок на прибуток у сумі 790 023, 00 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", товариством не включено до бази оподаткування ПДВ від переробки шкур ВРХ в сумі 24 997, 00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", товариством занижено податок на додану вартість в сумі 610 398, 00 грн.

Підставою для висновку про порушення ТОВ "Емі Україна ЛТД" вищезазначених пунктів, на думку, податкового органу є не визнання податкової звітності по податку на прибуток за півріччя 2010 року, по податку на додану вартість за червень 2010 року та нікчемність укладеного правочину між ТОВ "Емі Україна ЛТД" та ТОВ "Радоміс груп".

За результатами проведеної перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було складено акт від 26.10.2010 року № 8227/23-1/32008372/0110, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн. (за основним платежем - 55 484, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 27 742, 00 грн.); № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн. (за основним платежем - 769 478, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 451, 00 грн.) та від 03 грудня 2010 року № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість у розмірі 290 860, 00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з реальності вчинених господарських операцій з ТОВ "Радоміс груп"., правомірності формування товариством валових витрат та податкового кредиту та безпідставності визначення податковим органом зобов"язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Дані правовідносини регулюються Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України Про податок на додану вартість" (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Емі Україна ЛТД" вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки товариством було віднесено до складу валових витрат витрати на придбання ТМЦ (шкури ВРХ) за 2009 рік на суму 170 015, 00 грн. та за І квартал 2010 року на суму 82 171, 00 грн., які не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами. Як зазначив податковий орган, відсутність первинної документації не дає змоги підтвердити факт транспортування, передачі та оприбуткування для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих товарів. Відсутність поставок товарів свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, тобто укладені правовични між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ "Емі Україна ЛТД" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Радоміс груп" (який виступає як Продавець) було укладено договір постачання № 01/10/09-Р, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Кількість, асортимент, а також ціна товару обумовлюється у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Доставка товару провадиться транспортом Продавця за його рахунок на адресу, вказану Покупцем.

Датою постачання вважається дата отримання товару Покупцем та підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору позивачу було поставлено ТОВ "Радоміс груп" товар (шкури ВРХ) та виписано податкові накладні від 01.06.2010 року № 10 на загальну суму з ПДВ 1 236 452, 14 грн., від 18.05.2010 року № 9 на загальну суму з ПДВ 2 123 310, 49 грн., від 04.01.2010 року № 1 на загальну суму з ПДВ 98 605, 30 грн., від 02.10.2009 року на загальну суму з ПДВ 204 017, 40 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт придбання товару також підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 01.06.2010 року № 10 на загальну суму з ПДВ 1 236 452, 14 грн., від 18.05.2010 року № 9 на загальну суму з ПДВ 2 123 310, 49 грн., від 04.01.2010 року № 1 на загальну суму з ПДВ 98 605, 30 грн., від 02.10.2009 року № 38 на загальну суму з ПДВ 204 017, 40 грн.

Сторонами також було підписано акти прийому-передачі товару від 02.10.2009 року № 1, від 04.01.2010 року № 2, від 18.05.2010 року № 3, від 01.06.2010 року № 4, які також містяться в матеріалах справи.

Позивачем на користь свого контрагента були перераховані кошти за придбані товари в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Радоміс груп" правомірно включені позивачем до складу валових витрат товариства, оскільки факт придбання товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність даних господарських операцій.

Щодо нікчемності правочину.

Колегія суддів вважає, що суд прийшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладениого договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Акт перевірки не містить таких посилань та не доводить умислу ТОВ "Емі Україна ЛТД" щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У відповідності до статті 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгаданий правочин не може вважатися нікчемним як такий, що порушує публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Судом встановлено, що між ТОВ "Емі Україна ЛТД" та ТОВ "Радоміс груп" в перевіряємому періоді мали місце господарські операції з поставки шкур ВРХ, які регулювалися договором постачання товару від 01.10.2009 року № 01/10/09-Р. Сторонами належним чином та в повному обсязі виконані договірні зобов'язання.

Щодо висновків податкового органу, зазначених в акті перевірки про порушення ТОВ "Емі Україна ЛТД" вимог пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.2.10 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.2, 8.1.6 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, звітність з податку на прибуток товариства за півріччя 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки декларація заповнена всупереч правилам у затвердженому порядку - відсутні обов'язкові реквізити..

Судом встановлено, що 05.08.2010 року ТОВ "Емі Україна ЛТД" надіслано електронною поштою до ДПІ у м. Житомирі декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року.

Податковим органом податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року була не визнана як податкова звітність, оскільки в порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами" та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, в декларації відсутні обов'язкові реквізити - КВЕД (код виду економічної діяльності) підприємства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕМІ Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання рішення щодо неприйняття податкової декларації протиправним та його скасування відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Житомирі щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ - Україна ЛДТ".

Рішення набрало законної сили та відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, висновок відповідача про порушення ТОВ "Емі Україна ЛТД" вимог пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.2.10 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.2, 8.1.6 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок невизнання податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року як податкової звітності, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн. (за основним платежем - 769 478, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 451, 00 грн.).

Що стосується податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 листопада 2010 року № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн. (за основним платежем - 55 484, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 742, 00 грн.), суд зазначає наступне.

Податковий орган вважає, що позивачем порушено вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення товариством податкового кредиту упродовж періоду, що перевірявся в сумі 610 398, 00 грн. по придбанню ТМЦ (шкури ВРХ) від ТОВ "Радоміс груп" по угоді, яка має ознаки нікчемності.

У відповідності із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1 п. 7.5 цієї ж статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. При цьому незадекларування податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право формування податкового кредиту, у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вже було зазначено вище, 01 жовтня 2009 року між ТОВ "Емі Україна ЛТД" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Радоміс груп" (який виступає як Продавець) було укладено договір постачання № 01/10/09-Р, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Кількість, асортимент, а також ціна товару обумовлюється у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Доставка товару провадиться транспортом Продавця за його рахунок на адресу, вказану Покупцем.

Датою постачання вважається дата отримання товару Покупцем та підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору позивачу було поставлено ТОВ "Радоміс груп" товар (шкури ВРХ) та виписано податкові накладні від 01.06.2010 року № 10 на загальну суму з ПДВ 1 236 452, 14 грн., від 18.05.2010 року № 9 на загальну суму з ПДВ 2 123 310, 49 грн., від 04.01.2010 року № 1 на загальну суму з ПДВ 98 605, 30 грн., від 02.10.2009 року на загальну суму з ПДВ 204 017, 40 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт придбання товару також підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 01.06.2010 року № 10 на загальну суму з ПДВ 1 236 452, 14 грн., від 18.05.2010 року № 9 на загальну суму з ПДВ 2 123 310, 49 грн., від 04.01.2010 року № 1 на загальну суму з ПДВ 98 605, 30 грн., від 02.10.2009 року № 38 на загальну суму з ПДВ 204 017, 40 грн., актами прийому-передачі товару від 02.10.2009 року № 1, від 04.01.2010 року № 2, від 18.05.2010 року № 3, від 01.06.2010 року № 4.

Надані ТОВ "Емі Україна ЛТД" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання товару (шкур ВРХ) у ТОВ "Радоміс груп", який видав позивачу податкові накладні.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних.

Встановлено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України "Про автомобільний транспорт", на які посилається апелянт регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність ТТН як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні ТМЦ, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містить в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями.

Встановлено, що ТОВ "Емі Україна ЛТД" не було понесено витрат на транспортування товару, придбаного у свого контрагента.

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що факт отримання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Посилання відповідача на обставини щодо не знаходження за місцем реєстрації ТОВ "Радоміс груп" безпідставні, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій на час укладення договору.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із витягу з ЄДРПОУ вбачається, що контрагент позивача на час здійснення господарських взаємовідносин знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а записів, щодо зміни місцезнаходження, виключення з державного реєстру внесено не було.

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Що стосується посилань податкового органу на той факт, що декларація ТОВ "Емі Україна ЛТД" з податку на додану вартість за червень 2010 року невизнана як податкова звітність, а тому позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість.

Встановлено, що 15.07.2010 року ТОВ "ЕМІ Україна ЛТД" сформувало і подало електронною поштою до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Зазначена декларація з додатками була прийнята на районному рівні, що підтверджується отриманням квитанцій №2 до кожного з перелічених звітних документів. Після отримання електронного повідомлення про невірність податкового номера одного з контрагентів був створений Додаток № 5 зі статусом "Звітний новий" з виправленим номером контрагента та нова декларація з податку на додану вартість зі статусом "звітна нова" з виправленням технічної помилки. Зазначені документи також були прийняті на районному рівні, що підтверджується квитанціями №2 від 15.07.2010 року та 20.07.2010 року.

23.07.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було прийнято рішення №42468/10/28-01, яким позивача повідомлено, що надіслана ним електронною поштою 20.07.2010 року декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки відповідач вважав, що платником надіслано декларацію з податку на додану вартість зі статусом "Звітна нова" без обов'язкових додатків, а саме - додатку №2 та додатку №3 зі статусом "Звітний новий".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року адміністративний позов ТОВ "ЕМІ Україна ЛТД" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про невизнання податкової звітності від 23.07.2010 року № 42468/10/28-01.

Рішення набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн. (за основним платежем - 55 484, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 742, 00 грн.).

Також встановлено, що акт про результати перевірки ТОВ "Емі Україна ЛТД" в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість складений з порушенням вимог п.п. 2, , 5.2. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, оскільки містить численні неточності, не чітко викладено зміст порушення, відсутні посилання на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року № 0001412304/0.

Судом встановлено, що в період з 01.11.2010 року по 18.11.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Емі Україна ЛТД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових періодів за липень-серпень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з травня по липень 2010 року, результати якої оформленні актом від 19.11.2010 року № 8837/23-2/32008372.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення товариством вимог пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: ТОВ "Емі Україна ЛТД" завищено бюджетне відшкодування за липень 2010 року на 99 094, 00 грн. та за серпень 2010 року на 191 766, 00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року за № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість у розмірі 290 860, 00 грн.

Відповідачем зазначено, що при заповненні податкових декларацій за липень 2010 року та серпень 2010 року товариством не було враховано результати планової виїзної перевірки, яка оформлена актом перевірки № 8227/23-1/32008372 від 26.10.2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні позапланової перевірки та винесенні оскаржуваного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, рішення, прийняті відповідачем за актом перевірки № 8227/23-1/32008372 від 26.10.2010 року не набули чинності і могли слугувати підставою для рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 56.22. Податкового Кодексу України встановлено, що якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ДПІ в м. Житомирі не мала права зменшувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 290 860, 00 грн., оскільки податкові повідомлення - рішення за актом планової перевірки оскаржувалися в судовому порядку та є неузгодженими платником податку до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідач відповідно до ст. 71 КАС України не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 листопада 2010 року за № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 83 226, 00 грн., № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929, 00 грн. та від 03 грудня 2010 року за № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість у розмірі 290 860, 00 грн., з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" вул. Промислова, 1/154,м.Житомир,10025

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014