Ухвала суду № 36829712, 23.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року справа №805/13791/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представника позивача Антощук О.С.,

представника відповідача Стасенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року у справі №805/13791/13-а за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Екоіллічпродукт» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2013 року:

- № 0001261501 на загальну суму податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 156 936,50 грн.;

- №0001251501 на загальну суму податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195 441,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» та ТОВ «Полімер-універсал». За результатами перевірки складено акт №484/05-81-22-02/37121709 від 02.09.2013 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року № 0001261501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 137 803,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19 133,50 грн. та №0001251501 від 13.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 130 294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65147,00 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки усі надані до перевірки документи, які були досліджені відповідачем, містять вичерпний перелік реквізитів, передбачених пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто вони, як первинні документи, підтверджують проведення операцій із вказаними в акті перевірки контрагентами у зафіксованих в таких первинних документах сумах.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2013 року № 0001261501 та № 0001251501.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа 15 червня 2010 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та знаходиться на податковому обліку у відповідача ( т. № 3 а.с. 79-80).

Відповідачем проведено у період з 12 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року позапланову невиїзну документальну перевірку позивача на підставі якої складено акт № 484/05-81-22-02/37121709 від 02.09.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Екоіллічпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року та ТОВ «Полімер - універсал» за період з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 51977,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у розмірі 13712,00 грн., за січень 2012 року у розмірі 5202,00 грн., за лютий 2012 року у розмірі 3481,00 грн., за березень 2012 року у розмірі 1482,00 грн., за квітень 2012 року у розмірі 6420,00 грн., за травень 2012 року у розмірі 3307,00 грн., за червень 2012 року у розмірі 5635,00 грн., за липень 2012 року у розмірі 12738,00 грн.; п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України щодо завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року у розмірі 620448,00 грн., в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємств у розмірі 130294,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у розмірі 31946,00 грн., за 2 квартал 2012 року у розмірі 53767,00 грн., за 3 квартал 2012 року у розмірі 44581,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що надані до перевірки документи не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення первинних документів та фінансово-господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» та ТОВ «Полімер-універсал» у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, формування показників податкової звітності, їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Також, факт не підтвердження сум податку на додану вартість податковим обліком підприємств-постачальників пов'язаний з дослідженням податкової інформації, отриманої від інших податкових інспекцій, а саме акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська по ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» від 26.03.2013 року №1270/224/3580725026 та акт перевірки Харківської ОДПІ по ТОВ «Полімер-універсал» від 02.04.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.09.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001261501, , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 137 803,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19 133,50 грн. та №0001251501 від 13.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 130 294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65147,00 грн. (т. № 1 а.с. 61,63).

При вирішенні спору, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 липня 2011 року між позивачем, який є покупцем, та ТОВ «Полімер-універсал», яке є продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 07/2011/2407 від 05.07.2011 року, предметом якого є наступне: продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, найменування, вартість якого вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору та оформлюються для кожної поставки окремо (т. № 1 а.с. 65-67).

Як вбачається з наданих представником позивача первинних документів, предметом поставки за зазначеним договором були кришки алюмінієві для упаковки харчових продуктів та стаканчики з полімерів для харчових продуктів.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 вищевказаного договору умови оплати - 100% протягом десяти банківських днів з моменту поставки. Оплата відбувається у гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця або будь-яким іншим способом, який не заборонений діючим законодавством України згідно виставленого рахунку-фактури або вантажної накладної. Ціни на товар узгоджуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: товарно - транспортні накладні (т. № 1 а.с. 110-124), видаткові накладні (т. № 1 а.с. 125-150), податкові накладні (т. № 1 а.с. 151-178).

Факт оплати позивачем товару, отриманого за вищевказаним договором підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. № 1 а.с. 179-202).

В подальшому, отриманий за вищезазначеним договором товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності для фасування продукції власного виробництва, а саме: кефіру, ряжанки та сметани, що підтверджується актами списання (т. № 1 а.с. 203-250, т. № 2 а.с. 1-4).

Крім того, 10 липня 2011 року між позивачем, який є замовником, та ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс», яке є підрядником, укладено договір підряду №2134 від 10.07.2011 року, предметом якого є наступне: підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: ремонт об'єктів позивача( а.с. 68-69).

Відповідно до п.2.1 розділу 2 вищевказаного договору загальна вартість робіт за останнім складає 329058,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 54843 грн.

Загальна вартість цього договору включає в себе роботи, які передбачені кошторисами №37ДЦ та №1420ДЦ (п. 2.2 розділу 2 договору). Кошториси №37ДЦ та №1420ДЦ є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.4 розділу 2 договору).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна № 243 від 14.06.2011 року на суму 62025,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 10337,64 грн. (т.2 а.с.5), податкова накладна № 490 від 29.06.2011 року на суму 20248,69 грн., у тому числі податок на додану вартість 3374,78 грн. (т.2 а.с.6), акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року (т.2 а.с.7-12), акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року (т.2 а.с.13-20), акт №1441/06-11 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року (т.2 а.с.21-26), кошторисна документація (т.3 а.с.35-53).

Факт оплати позивачем послуг, отриманих за вищевказаним договором підтверджується реєстром платіжних доручень ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс».

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем фактично були здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Таким чином, податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно того, що позиція податкового органу також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу недоліків товарно-транспортних накладних, на які постилається відповідач, колегія суддів зауважує, що не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача, що зміна контрагентами позивача місця перебування на податковому обліку свідчить про штучне формування показників податкової звітності без зв'язку з фінансово-господарською діяльністю, є лише припущеннями, які не ґрунтуються на жодних наданих суду доказах. Зміна місця перебування на податковому обліку є правом підприємства і відбувається відповідно до вимог діючого законодавства у зв'язку з із зміною місця знаходження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підчстав для її скасування не вбачається. Повний текст складений 27 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року у справі №805/13791/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова