Постанова № 36829677, 22.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9766/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каюди А.М.

при секретарі судового засідання Опейкіній Є.А.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 30.07.2013 №1464,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Антрацит» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області в якому позивачем заявлено вимогу про скасування рішення від 30.07.2013 №1464 яким застосовано до Відокремленому підрозділу «Управління матеріально-технічного забезпечення ДП «Антрацит» штрафні санкції і розмірі 8580,49грн та нараховано пеню в сумі 4346,36грн. в зв'язку з несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Обґрунтовуючи заявлені вимог позивач зазначає, що 09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі №913/124/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у разі якщо платник має несплачену недоїмку є стягненням у розумінні ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, УПФУ в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області не мало права самостійно проводити стягнення добровільно сплачених сум ДП «Антрацит» з єдиного внеску у рахунок погашення заборгованості.

Представник позивача та представник відповідача в судове засіданні не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

22 січня 2014 року, до початку розгляду справи від Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області надійшли письмові заперечення проти позову в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2011 ВП «УМТЗ» ДП «Антрацит» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» погашення сум недоїмки, штрафних санкцій та пені зі сплати єдиного внеску за рахунок коштів що надходять від платників здійснюється в порядку календарної черговості виникнення такої заборгованості. Таким чином у зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок сплачується з порушенням строків, він зараховується управлінням в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями. Також зауважує, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, отже не може поширюватись і на штрафні санкції які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки штрафні санкції є складовою частиною нарахування єдиного внеску. Від так вважає прийняте 30.07.2013 рішення №1464 яким застосовано до Відокремленого підрозділу «Управління матеріально-технічного забезпечення» ДП «Антрацит» штрафні санкції і розмірі 8580,49грн та нараховано пеню в сумі 4346,36грн. в зв'язку з несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2013 по 29.03.2013, правомірним.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 30 липня 2013 року винесено рішення № 1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ВП «УМТЗ» на підставі п. 2 ч. 11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції у розмірі 8580,49 грн. та нарахована пеня у розмірі 4346,36 грн. за період з 28 січня 2013 року по 29 березня 2013 року. (а.с. 7).

Не погодившись з вказаним рішенням, ДП «Антрацит» оскаржив його в адміністративному порядку. Так, рішенням Пенсійного фонду України від 16 жовтня 2013 року № 27494/09-10 залишено скаргу ДП «Антрацит» без задоволення, оскаржуване рішення управління Пенсійного фонду - без змін. (а.с.8-9)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч.3 ст.19 Закону № 2343).

Згідно ст.1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2012 року позивача у справі, загальна суму єдиного внеску, що підлагає сплаті складає 85804,93 грн. (а.с. 10-13).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. (а.с. 18).

30 липня відповідачем було прийняте рішення №1464 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 7).

Не погодившись з вказаним рішенням, ДП «Антрацит» оскаржив його в адміністративному порядку. Так, рішенням Пенсійного фонду України від 16 жовтня 2013 року № 27494/09-10 залишено скаргу ДП «Антрацит» без задоволення, оскаржуване рішення управління Пенсійного фонду - без змін. (а.с.8-9)

Судом встановлено, що рішенням від 30 липня 2013 року № 1464 до позивача застосовано штраф у розмірі 8580,49 грн. та нараховано пеню у розмірі 4346,36 грн. за період з 28 січня 2013 року по 29 березня 2013 року, тобто за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року. Граничним терміном сплати єдиного внеску за грудень 2012 року у підприємства позивача є 28 число наступного місяця за звітнім, тобто 28 січня 2013 року.

Отже термін сплати єдиного внеску у позивача за грудень 2012 року настав після порушення справи про банкрутство та введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Отже, сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за грудень 2012 року не увійшла до складу конкурсних вимог у справі про банкрутство та відноситься до поточних зобов'язань.

На підтвердження сплати суми єдиного внеску за грудень 2012 року позивачем надано суду відповідні платіжні доручення, а саме платіжне доручення №5 від 17.01.2013, перераховано грошові кошти в сумі 17 194,58грн. (а.с.15), платіжне доручення №27 від 31.01.2013 перераховано грошові кошти в сумі 68569,91грн. (а.с.16), платіжне доручення №36 від 31.01.2013 перераховано грошові кошти в сумі 40,44грн. (а.с.17). Разом 85804,93 грн.

З наданих платіжних доручень вбачається, що позивачем все ж було порушено термін сплати єдиного внеску за грудень 2012 року на 3 дні, сплата відбулася не 28.01.2013 а 31.01.2013. Однак, в даній справі предметом розгляду є рішення про нарахування штрафних санкцій за період з 28 січня 2013 року по 29 березня 2013 року. Такий період був визначений відповідачем виходячи з зарахування поточних платежів позивача з єдиного внеску на погашення існуючої заборгованості на минулі періоди в порядку календарної черговості.

З огляду на положення ст.19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення від 30 липня 2013 року № 1464, оскільки в даному випадку Управлінням Пенсійного фонду неправомірно перераховано суму грошових коштів, які надійшли від позивача на сплату зобов'язань за грудень 2012 року, та які відносяться до поточних зобов'язань, на заборгованість за попередні періоди, що входить до складу конкурсних вимог і погашення якої повинно відбуватися виключно в межах справи про банкрутство.

Стосовно встановленої судом несвоєчасності сплати позивачем внеску за грудень 2012 року (сплата 31.01.2013, а не 28.01.2013), слід зазначити, що не зважаючи на її наявність, ця обставина не впливає на результати розгляду даної справи. Суд не наділений повноваженнями щодо визначення розміру штрафних санкції та пені, ці повноваження належать виключно суб'єкту владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 30.07.2013 №1464 задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області від 30.07.2013 №1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м.Антрацит, вул. Радянська,19, код 32226065) судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 січня 2014 року.

Суддя А.М. Каюда