Постанова № 36829493, 20.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 119/4158/13-а

20.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Курапової З.І. ,

Воробйової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на додаткову постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хожаінова О.В. ) від 18.09.13 у справі № 119/4158/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон" (вул. Українська, 31, Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання незаконними дій, зобов`язання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон" про визнання незаконними дій, зобов`язання виконати дії, задоволено частково.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійку) шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим.

Не погодившись з додатковим судовим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.13 та ухвалити нове рішення, яким стягнути судовий збір з Державного бюджету України.

У судове засідання 20.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем при зверненні до Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 35,00 грн.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.09.13 позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон" про визнання незаконними дій, зобов`язання виконати дії, задоволено частково.

Однак, всупереч вимогам статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні постанови від 10.09.2013 судом першої інстанції не було вирішено питання щодо судових витрат, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав доповнення судового рішення від 10.09.2013 додатковим відповідно до ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи додаткову постанову у даній справі та стягуючи на користь позивача судовий збір у певному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим.

Між тим, на думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки при ухвалені додаткової постанови та вирішенні питання про розподіл судових витрат судом невірно застосовано положення частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до цієї норми, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Водночас пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі-Порядок), зокрема, зазначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже, виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано особливості фінансування діяльності Пенсійного фонду України. Крім того, використання коштів Пенсійного фонду врегульовані статтею 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-ІV, якою встановлений вичерпний перелік використання цих коштів, та якою одночасно встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом (ч.2 ст.73 цього Закону).

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 N 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції помилково ухвалив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, оскільки враховуючи положення частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаючи до уваги заборону використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені Законом та відсутність відповідної бюджетної програми, судові витрати мають бути стягнуті з Державного бюджету України.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом викладення абзацу першого резолютивної частини додаткової постанови Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.13 в іншій редакції.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Додаткову постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хожаінова О.В. ) від 18.09.13 у справі № 119/4158/13-а змінити, виклавши абзац перший резолютивної у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійку)".

В решті додаткову постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хожаінова О.В. ) від 18.09.13 у справі № 119/4158/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль