Ухвала суду № 36829388, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/6577/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 820/6577/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Моторс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Моторс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів Харківської області, у якому просило: скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року №0000142201, №0000152201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру за № 1 480 102 0000 051241 від 08 вересня 2011 р.

Згідно довідки статистики АА № 590871, основними видами діяльності підприємства за КВЕД є: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 - торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва НБ №400939 (а.с.77 - 85 т.1).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку товариства з обмежено відповідальністю "Акко Моторс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року валютного та іншого законодавства за період з 09 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт №2594/2210/37875411 від 16 липня 2013 року (а.с.9-33 т.1), висновками якого встановлені наступні порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 123 894 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 7674 грн., травень 2012 року на суму 13995 грн., червень 2012 року на суму 276 грн., липень 2012 року на суму 28630 грн., серпень 2012 року на суму 11352 грн., вересень 2012 року на суму 6764 грн., жовтень 2012 року на суму 18172 грн., грудень 2012 року на суму 37031 грн.; п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п. 153.2.1, п.п.153.2.2, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.8 подр.10 р.ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 129 745 грн., в т.ч ІІ квартал 2012 року на суму 47 614 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 24716 грн., ІУ квартал 2012 року 57415 грн.; в порушення п.323.1 ст.323, п.324.1 ст.324, п.328.2 ст.328 Податкового кодексу України не нараховано збір на спеціальне використання води, внаслідок чого занижено суму вказаного збору на 183,81 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 30 липня 2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 154867, 50 грн., з яких за основним платежем - 123894 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 30973,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000152201 від 30 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 161843,75 грн., з яких за основним платежем - 129475 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 32368,75 грн. (а.с.61-62 т.1)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року №0000142201 та №0000152201 необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що за дилерською угодою №МZ-01/12 від 01 січня 2012 року ТОВ «АККО МОТОРС» придбало у Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» м. Київ автомобілі «Мазда» за видатковими і окремо за податковими накладними за цінами в межах націнки передбаченої дилерською угодою тобто від 0 % до 8,6 % (а.с133-183 т.1).

У кожному договорі купівлі-продажу автомобілів «Мазда» ТОВ «АККО МОТОРС» за дилерською угодою № МZ-01/12 від 01 січня 2012 року у Дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» м. Київ є в наявності митна декларація щодо розмитнення кожного конкретного автомобіля з якої випливає, що «звичайна ціна» автомобіля «Мазда» з індивідуальними ознаками вже визначена митним органом (а.с.95 - 162 т.3) і вона за фактичних обставин є нижчою ніж фактична ціна її реалізації (відчуження).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що в повній мірі кореспондується зі змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

ТОВ «АККО МОТОРС» у перевіряємому періоді здійснив реалізацію автомобілів «Мазда» третім особам, як юридичним так і фізичним особам, за відповідними письмовими договорами, з націнкою від 0,0 % до 8,6 %, а не зі знижкою тобто нижчою ціною, ніж «звичайна».

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Єдині межі роздрібних цін реалізації автомобілів «Мазда» ТОВ «АККО МОТОРС» узгоджено сторонами і визначено п. 10.2.7. та п. 10.2.8 дилерської угоди № МZ-01/12 з ДП «АВТО Інтернешнл» від 01 січня 2012 року, а додатком № 3 до цієї дилерської угоди Дилерська знижка та Дилерська винагорода передбачена лише для Дилера, тобто для сторони позивача під час саме придбання автомобіля, а не, навпаки, під час його реалізації ТОВ «АККО МОТОРС» стороннім третім особам.

Кожен автомобіль марки "Мазда" придбаний ТОВ «АККО МОТОРС» за перевірений відповідачем період 09 вересня 2011 року по 01 грудня 2012 року тільки в межах Дилерської угоди № М2 -01/1212 з ДП « АВТО Інтернешнл» від 01 січня 2012 року за цінами цього договору чи контракту, які вищі ніж «звичайні» визначені Митним органом у митній декларації при ввезені на митну територію України, а реалізація (відчуження) ТОВ «АККО МОТОРС» кожного конкретного автомобіля «Мазда» за Договором письмової форми з видачею відповідної Довідки-рахунку для державної реєстрації третім особам здійснювалась тільки з «націнкою», а не «знижкою» від «звичайної ціни» договору, контракту, угоди чи правочину.

Відповідно до пп.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно до пп.153.2.1., пп.153.2.2, пп.153.2.3 ст.153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до п. 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 1.20.2. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно пп. 1.20.3. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР, для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Відповідно до пп.1.20.4. п.1.20 Закону № 334/94-ВР, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно пп.1.20.5. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Відповідно до пп.1.20.51 п.1.20 Закону № 334/94-ВР, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Податковий орган без всяких на це підстав для визначення рівня звичайних цін використав положення пп. 1.20 Закону № 334/94-ВР ігноруючи економічно обґрунтовану можливість використання попередніх підпунктів п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Використання необґрунтованих методів визначення звичайних цін, повне ігнорування ринкових попиту та пропозиції в момент продажу товарів, на думку суду, спричинила до визначення податковим органом економічно не обґрунтованих доходів та податкових зобов'язань за 2011-2012 рр.

Пунктом 1.26 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено поняття пов'язаної особи, згідно з яким пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано належних доказів того, що було здійснено продаж ТМЦ особам, пов'язаним з позивачем, відсутні такі дані і в акті перевірки, а тому суд приходить до висновку про те, що вказане у ст.153 ПК України обмеження не поширюється на зазначені в акті перевірки операції позивача.

Згідно пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, регулює порядок оподаткування операцій при розмитненні товару і не поширюється на інші господарські операції.

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснював реалізацію автомобілі за цінами вищими ніж визначена митним органом.

Колегія суддів погоджуєтьсяз висновками суду першої інстанції стосовно того, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни з посиланням на наявність достовірної інформації про укладені платником на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Контролюючим органом не здійснено належної перевірки рівня звичайних цін на продукцію та роботи, шляхом порівняння таких цін із справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів та робіт у співставних умовах, у зв'язку з чим висновок ДПІ про заниження бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток не можна визнати об'єктивним, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі цього висновку підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 820/6577/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.