Постанова № 36828984, 24.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/360

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

24 січня 2014 року 15:15 № 826/20343/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Аскоп-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 № 100270000/2013/300134/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2013 № 100270000/2013/01326, стягнення суми надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 4 052,45 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 13 279,57 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20343/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/20343/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 20.01.2014 прибув представник позивача. Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 20.01.2014 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.01.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 05.04.2013 № L-5/13, укладеного між компанією Glarn Invest LLP (Великобританія) та ТОВ "Аскоп-Україна", до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію від 10.07.2013 № 100270000/2013/169628 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення хімічної окремої органічної речовини L-Threonine (L-Треонін).

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: декларацію митної вартості № 100270000/2013/169628 від 10.07.2013; зовнішньоекономічний контракт від 05.04.2013 № L-5/13, укладений з компанією Glarn Invest LLP (Великобританія); додаткову угоду № 2 від 19.05.2013 до зовнішньоекономічного контракту від 05.04.2013 № L-5/13; інвойс № Т1305-0001 від 19.05.2013.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідач-1 направив декларанту позивача електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни-відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (Т. 1, арк. 35).

При цьому, представником ТОВ "Аскоп-Україна" Пархоменком І.В. було усно повідомлено митний орган про неможливість надання інших документів, крім тих, що подані станом на 11.07.2013.

У зв'язку з цим, відповідачем-1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 № 100270000/2013/300134/2, відповідно до якого митну вартість товару № 1 "хімічна окрема органічна речовина L-Threonine (L-Треонін), країна виробництва - CN, виробник - Zhejiang Guoguang Bio chemistry CO.LTD, торговельна марка - Sewon" самостійно визначено за резервним методом.

Згідно з вказаним рішенням митну вартість товару № 1 було скориговано з 2,12 доларів США до 2,51 доларів США.

Коригування митної вартості товару обумовило відмову у митному оформленні митної декларації від 10.07.2013 № 100270000/2013/169628.

У зв'язку з чим відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01326.

Товар було випущено у вільний обіг за відкоригованою митною декларацією від 11.07.2013 № 100270000/2013/169864 під гарантійні зобов'язання забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що, здійснюючи контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості товару за митною декларацією від 10.07.2013 № 100270000/2013/169628, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили наступні розбіжності:

- у поданому до митного оформлення інвойсі від 19.05.2013 № Т1305-001 зазначені банківські реквізити на оплату не відповідають реквізитам отримувача, зазначеним у контракті від 05.04.2013 № L-5/13.

Так, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до ч. 2 ст. VII Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі 1994 року оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом.

Частиною 3 ст. 55 МК України передбачено, що у разі якщо документи, подані на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Оскільки надані документи містили неповні відомості, зважаючи на непідтверджені документально дані, суд приходить до висновку про доцільність уточнення заявленої митної вартості товару. Відтак, пропозиція відповідача-1 надати додаткові документи, конкретний перелік яких було зазначено у електронному повідомленні (Т. 1, арк. 35), є доречною та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначалось вище, з декларантом було проведено процедуру консультації з приводу неможливості визнання заявленої митної вартості товару за першим методом шляхом надіслання електронного повідомлення.

Вказавши на неможливість надання додатково запитуваних митницею документів, позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг за митною декларацією від 11.07.2013 № 100270000/2013/169864 під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Згідно п. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що позивач листом від 20.09.2013 № 421/09 звертався до відповідача-1 із заявою про визнання митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, скасування рішення митниці про коригування заявленої митної вартості та повернення митних платежів, до якого додав копію видаткової накладної № 12956 від 22.08.2013 та копію податкової накладної № 13468 від 22.08.2013, копію прайс-листа (прейскуранта) б/н від 13.05.2013, копію експортної митної декларації № 310420130549637228, копію висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 3058 від 12.07.2013, копію платіжного доручення № 36164785 від 24.07.2013 про оплату вартості імпортованого товару згідно інвойсу № Т1305-0001 від 19.05.2013, митну декларацію № 100270000/2013/169864 від 11.07.2013.

Разом з тим, проаналізувавши вищевказані документи, суд вважає доцільним зазначити наступне.

Судом встановлено, що опис товару у видатковій накладній від 22.08.2013 № 12956 та у податковій накладній від 22.08.2013 № 13468 не відповідає опису товару, стосовно якого було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 № 100270000/2013/300134/2.

Прайс-лист від 13.05.2013 виданий компанією "Paik Kwang Industrial Co., Ltd", однак виробником товару є компанія «Zhejiang Guoguang Bio chemistry CO. LTD».

Умови поставки (FOB-Китай) та вартість товару (39 400 доларів США), що зазначені у митній декларації країни відправлення від 03.06.2013, не відповідають вартості (42 400 доларів США) та умовам поставки (CFR-Україна) товару, зазначених у митній декларації від 10.07.2013 № 100270000/2013/169628, що подана до митного оформлення.

У наданому позивачем експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 12.07.2013 № 3058 відсутнє посилання на виробників ідентичних товарів відповідного географічного регіону. Крім цього, експертом вказано термін дії висновку - 30 діб від дати видачі, який сплив 12.07.2013.

У наданому позивачем платіжному дорученні від 24.07.2013 № 36164785 в графі "отримувач платежу" зазначено "Clarn Invest LLP", однак відповідно до інвойсу від 19.05.2013 № Т1305-001 отримувачем платежу повинен бути "JPMORGAN CHASE, NEW YORK".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять докази надання позивачем належних додатково витребуваних документів чи повідомлення додаткової інформації. Такі документи та інформація не надавались і під час судового розгляду справи.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем-1 було надано позивачу можливість як під час митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов'язань, підтвердити та узгодити заявлену митну вартість товару, якою позивач не скористався.

Також матеріали справи не містять даних щодо вжиття позивачем заходів щодо отримання від спеціалізованих організацій, продавця та/або виробника товару документів, необхідних для підтвердження заявленої ціни.

Враховуючи надане законодавством право на доведення заявленої митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг, беручи до уваги встановлений пунктом 8 статті 55 МК України для цього строк, позивач не був позбавлений можливості отримати виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни-відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, вже після випуску товарів у вільний обіг.

Таким чином, посилання відповідача-1 на неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за першим методом за результатами судового розгляду залишаються не спростованими.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 № 100270000/2013/300134/2 та пояснень, визначаючи митну вартість товарів за шостим методом, відповідач-1 обґрунтував неможливість застосування кожного з попередніх методів (від першого до п'ятого).

Зокрема, у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, було відмовлено у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків.

Згідно із ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На підставі викладеного, відповідачем-1 було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача-1 щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості.

У зв'язку з цим, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 № 100270000/2013/300134/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2013 № 100270000/2013/01326, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи викладене, відповідач-1, на думку суду, довів суду правомірність прийнятого ним рішення.

Крім цього, під час розгляду справи суд встановив, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві перерахувати на користь позивача надміру сплачені кошти з Державного бюджету України, не мали місця. З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до відповідача-2 також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" решту суми судового збору у розмірі 3 096,90 грн. (три тисячі дев'яносто шість грн. 90 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова