Рішення № 36827687, 14.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7012/13-ц 14.01.2014 14.01.2014 14.01.2014

Провадження №22-ц/784/75/14

Справа № 22ц-784/75/14 Головуючий у 1-й інстанції Коваленко І.В.

Категорія 31 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

14 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Орельській Н.М.,

за участю

позивачки ОСОБА_2,

представника позивачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_4, загинула її донька ОСОБА_5

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2013 року ОСОБА_4, за порушення правил безпеки дорожнього руху був засуджений.

Зазначеними неправомірним діями відповідача їй завдано майнової шкоди, розмір якої складає 25 000 грн. У зв'язку із раптовою та передчасною загибеллю доньки їй також завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини. Розмір грошової компенсації моральних втрат складає 250 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила про відшкодування майнової та моральної шкоди

Під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнила свої вимоги та, посилаючись на те, що матеріальна шкода в розмірі 55 500 грн. була сплачена відповідачем в добровільному порядку, позивачка просила стягнути з відповідача 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись із розміром шкоди, стягнутої судом, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки шкода в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдана позивачці з вини відповідача , дії якого не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, то обов'язки по відшкодуванню шкоди лежать саме на відповідачеві.

Суд також вважав, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачці є 30 000 грн.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2011 року близько 20 год.20 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем «BMWі» державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення п.п.1.3,1.5,2.3»б»,10.1,16.11 п/п 2.1 розділу 33 Правил Дорожнього руху України при виїзді з прилеглої території на головну дорогу проявив неуважність до дорожньої обстановки, не надав дорогу мотоциклу, що рухався по головній дорозі, почав перетинати вул.. Космонавтів в м. Миколаєві, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом під керуванням водія ОСОБА_6

В результаті ДТП пасажир мотоцикла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких померла.

За фактом ДТП була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В рамках зазначеної кримінальної справи було заявлено цивільний позов.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та задоволено цивільний позов щодо стягнення моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 серпня 2013 року вирок Ленінського районного суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 та стягнення моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові(дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Встановивши наведене, суд з урахуванням положень ч.2 ст. 1168 ЦК України обґрунтовано вважав за необхідне покласти на відповідача обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

Разом з тим, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд не в повній мірі рахував положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що через смерть доньки позивачка перенесла моральні страждання, психологічну пригніченість й глибокі переживання. Під її опікою залишився малолітній син загиблої - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства загального захворювання. Внаслідок того, що дитина потребує постійного лікування та догляду, позивачка вимушена була залишити роботу і докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя та життя малолітнього онука.

Крім цього, суд також не звернув увагу на положення ч.2 ст. 1188 ЦК України, відповідно до якої, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 06 листопада 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, у справі № 6-108 цс 13, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що положення ст.ст. 1187,1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. ст. 1166,1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

За змістом ч.2 ст.1188 ЦК України, обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої іншим особам ( які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Встановивши, що шкода позивачці була заподіяна в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та мотоцикла під керуванням ОСОБА_6, то її відшкодування може бути покладено на обох володільців джерел підвищеної небезпеки незалежно від того, що ДТП сталося з вини володільця одного із джерел підвищеної небезпеки(автомобіля).

Суд першої інстанції, на зазначені положення закону уваги не звернув, та не залучив до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_6, як володільця іншого джерела підвищеної небезпеки, а положення ЦПК України про повноваження апеляційного суду не дають йому можливості залучити до участі в справі цю особу. Але зазначене не позбавляє позивачку використати своє право, передбачене ч.2 ст.1188 ЦК України

За такого, з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, глибини та тривалості душевних страждань позивачки, вимушені зміни в її житті, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з відповідача на користь позивачки слід стягнути 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. А тому рішення суду на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 172 грн.05 коп. судового збору.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року

змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 60 000 (шістдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 172 грн.05 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: