Ухвала суду № 36827404, 24.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19993/13-ц Провадження № 22-ц/772/107/2014Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є. М.Категорія: 27Доповідач: Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Оніщука В.В.

При секретарі : Богацькій О.М.

За участю : представника ПАТ «БМ Банк» - Бойко Н.С., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, встановила :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2013 р. вказаний позов ПАТ «БМ Банк» задоволений : стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість по кредитному договору №1/63/280508 від 28.05.2008 р. в розмірі 513955,45 грн., а саме : строкова заборгованість по кредиту - 258252,24 грн.; прострочена сума заборгованості по кредиту - 57026,41 грн.; проценти за період з 01.03.2010 р. по 01.07.2013 р. - 192518,66 грн.; пеня за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. - 6158,14 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БМ Банк» судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «БМ Банк» про розірвання кредитного договору - відмовлено.

Не погодившись, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема сума заборгованості по відсотках не доведена банком розрахунками, також на думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи та допущені порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким стягнути з нього на користь банку прострочену заборгованість по кредитному договору в сумі 57 026,41 грн. та обраховані належним чином проценти за період з 01.03.2010 р. по 01.07.2013 р., розірвати спірний кредитний договір № №1/63/280508 від 28.05.2008 р.

У письмовому запереченні представник ПАТ «БМ Банк», вважаючи рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

У серпні 2013 р. ПАТ «БМ Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, зазначивши, що між ТОВ «БМ Банк» та відповідачем 28.05.2008 р. був укладений кредитний договір №1/63/280508, згідно якого банк надав позичальнику для споживчих потреб кредитні кошти у розмірі 365000,00 грн. зі сплатою 18 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення до 25.05.2018 р.

28.05.2008 р. між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1/63/280508 передала в іпотеку наступне майно: земельну ділянку площею 0,0797 га, що розташована у АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка за виконавчим написом нотаріуса була реалізована в межах виконавчого провадження шляхом продажу 29.02.2012 р. на прилюдних торгах за ціною 110000,00 грн.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору відділом ДВС 15.03.2012 р. на розрахунковий рахунок банку надійшли кошти в сумі 91883,41 грн., що були направлені на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 43295,35 грн. та на погашення процентів у розмірі 48586,64 грн., а крім того відповідач за період з 27.06.2008 р. по 01.07.2013 р. самостійно вніс на погашення тіла кредиту - 6426,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 01.07.2013 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 513955,45 грн., з яких : строкова заборгованість по кредиту - 258252,24 грн.; прострочена сума заборгованості по кредиту - 57026,41 грн.; проценти за період з 01.03.2010 р. по 01.07.2013 р. - 192518,66 грн.; пеня за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 - 6158,14 грн.

Вищезазначену заборгованість та судові витрати позивач просив стягнути з відповідача.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 18.10.2013 р. подав зустрічну позовну заяву до ПАТ «БМ Банк» про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що банком заявлена взаємопов'язана вимога про дострокове погашення заборгованості, а крім того внаслідок світової фінансової кризи істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та виник істотний дисбаланс в договірних стосунках.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_3 28.05.2008 р. був укладений кредитний договір №1/63/280508, згідно якого банк надав позичальнику для споживчих потреб кредитні кошти у розмірі 365000,00 грн. зі сплатою 18 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення до 25.05.2018 р.

Відповідач зобов'язався погашати кредит щомісячно рівними платежами - згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність позичальника у виді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з утворенням простроченої заборгованості, у відповідності з кредитним договором, банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту та поставив питання про стягнення пені.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 550 ЦК визначено, що неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки його суд дійшов з повним з'ясуванням обставин справи та належної оцінки доказів сторін на підставу вимог і заперечень та ухвалив рішення з додержанням закону.

Доводи апелянта про те, що кредитний договір має бути розірваний у випадку стягнення судом всієї суми заборгованості залишаються поза увагою, так як згідно умов договору, а саме його п. 9.3, у даному випадку саме банк, а не позичальник, має право, а не обов'язок, ставити питання про дострокове розірвання.

Вимога про дострокове погашення заборгованості не припиняє правовідносини сторін кредитного договору і не тягне за собою автоматичного його розірвання, оскільки зобов'язання позичальника залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Не є прийнятними й твердження щодо неправомірності стягнення всієї заборгованості, оскільки така вимога банку до позичальника, у зв'язку з порушенням графіку погашення, ґрунтується п. 9.3 кредитного договору та нормами статей 530, ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Твердження апелянта про недоведеність суми заборгованості по відсотках не можна вважати обґрунтованими, оскільки надані банком з цього питання документи не були спростовані відповідачем.

Крім того відповідач не був позбавлений інформації у позивача стосовно руху коштів, в тому числі й у погашення відсотків за користування кредитом, сума яких до сплати щомісячно, згідно п. 5 додатку №1 до кредитного договору, є чітко визначеною.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим необґрунтовану апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.О. Чуприна

Судді: (підпис) В.І. Чорний

(підпис) В.В. Оніщук