Рішення № 3682735, 13.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.09 р. Справа № 28/42

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни, код ЄДРПОУ 30568711

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158

про стягнення 5679грн.34коп.

Представники:

від позивача: Первіненко Н.О. на підставі довіреності від 30.12.2008р.

від відповідача: Ферсова О.О. на підставі довіреності від 02.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 5679грн.34коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5097грн.60коп., 3% річних в розмірі 66грн.88коп. та інфляційних витрат в розмірі 514грн.86коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №07/359 від 21.08.2008р., видаткову накладну №003630/2 від 05.09.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серії НБЙ №337319/1160 від 04.09.2008р., претензію №38/2 від 25.11.2008р., відповідь на претензію №09-23/08-92 від 26.12.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.03.2009р. порушив провадження у справі № 28/42 та призначив її розгляд на 22.04.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 17.04.2009р., відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Позивач 13.05.2009р. надав пояснення по суті спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни та Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь укладено договір №07/359 (договір), відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити запасні частини до автотранспорту, а саме елемент фільтр. повітря 238Н-1109080, надалі продукція (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору загальна сума договору становить 5097грн.60коп.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2008р.(п. 7.3 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції за договором №07/359 від 21.08.2008р.

Відповідно до п.3.1 поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2000) протягом 14 календарних днів з моменту підписання договору. Датою поставки вважається дата передачі продукції покупцю у відповідності до товарно-транспортної накладної.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що поставка супроводжується наданням наступних документів: сертифікат якості (відповідності), паспорт; рахунок на поставлену продукцію; податкова накладна; видаткова накладна.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 5097грн.60коп., що підтверджується видатковою накладною №003630/2 від 05.09.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)”, а також довіреністю на отримання ТМЦ серії НБЙ №337319/1160 від 04.09.2008р., в якій є посилання на договір № 07/359 та видаткову накладну №3630/2 від 05.09.2008р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Згідно п.4.1 договору, оплата продукції здійснюється у національній валюті України шляхом оплати за фактом поставки продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5097грн.60коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №38/2 від 25.11.2008р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості. Однак, у відповіді на претензію №09-23/08-92 від 26.12.2008р. відповідач відмовився від задоволення вказаної претензії.

Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позов не визнає вказаної позивачем заборгованості, посилаючись на те, що останнім всупереч п.3.2 договору не надані відповідні документи, які, на думку відповідача є підставою для здійснення оплати.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки п.4.1 договору пов’язує момент оплати з моментом поставки. В свою чергу, п.3.1 договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі продукції покупцю у відповідності до товарно-транспортної накладної.

Крім того, згідно ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не надав суду документів, які підтверджують, що він скористався своїм правом, передбаченим вказаною вище нормою.

Наразі, посилання відповідача на те, що надання документів, передбачених п.3.2 договору, є підставою для оплати отриманого товару – необґрунтовані та є особистою думкою останнього, оскільки спростовується вищезазначеним висновком суду.

За таких обставин, граничним строком оплати отриманої продукції відповідачем є 05.10.2008р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 5097грн.60коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни в частині стягнення основного боргу в розмірі 5097грн.60коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 514грн.86коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 66грн.88коп. за період прострочення з 05.10.2008р. по 13.03.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що зазначені позивачем суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 514грн.86коп. та 3% річних в розмірі 66грн.88коп. підлягають задоволенню.

Відповідачем було заявлене клопотання про зобов’язання позивача надати документи, що підтверджують виконання позивачем своїх зобов’язань відповідно до п. 3.2. договору. Суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню оскільки суд прийшов до висновку, що зазначені документи не мають відношення для розгляду цієї справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000”, м.Лубни до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (за адресою: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, р/р 26003501676000 в ПУМБ м.Маріуполя, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000” (за адресою: вул.І.Франка, 1, м.Лубни, Полтавська область, 37500, р/р 26004179500001 в ПРУ КБ „Приватбанк” м.Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 30568711) суму основного боргу в розмірі 5097грн.60коп., 3% річних в розмірі 66грн.88коп. та інфляційні витрати в розмірі 514грн.86коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 13.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 13.05.2009р.

Суддя