Рішення № 36827201, 20.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 911/4505/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 2447265,01 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Халіна А.О., довір. № 14-351 від 16.03.2012 р.

від відповідача: Карандюк М.В., довір. № 1 від 08.01.2014 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП «Вишнівськтеплоенерго», відповідач) про стягнення 2447265,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання КП «Вишнівськтеплоенерго» зобов'язань за договором № 14/2557/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. щодо своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1972674,19 грн. основного боргу, 184105,01 грн. пені, 227075,79 грн. штрафу, 52764,53 грн. 3% річних, 10645,48 грн. інфляційних втрат, а також 48946,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

09.01.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Вишнівськтеплоенерго» було подано відзив № 2 від 08.01.2014 р., відповідно до якого відповідач не заперечує проти основної заборгованості в розмірі 1972674,19 грн. Водночас, відповідач, посилаючись на приписи ст.ст. 259, 261 Цивільного кодексу України, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені за порушення зобов'язань за період з 14.10.2012 р. до 29.11.2012 р. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки при розрахунку було пропущено строк спеціальної позовної давності.

У судовому засіданні 20.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 20.01.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (покупець) було укладено договір № 14/2557/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. газ в обсязі до 2173 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень 2011 р. - 150 тис. куб.м, листопад 2011 р. - 250 тис. куб.м, грудень 2011 р. - 250 тис. куб.м, січень 2012 р. - 250 тис. куб.м, лютий 2012 р. - 250 тис. куб.м, березень 2012 р. - 250 тис. куб.м., квітень 2012 р. - 100 тис. куб.м, травень 2012 р. - 5 тис. куб.м, червень 2012 р. - 5 тис. куб.м, липень 2012 р. - 3 тис. куб.м, серпень 2012 р. - 5 тис. куб.м, вересень 2012 р. - 5 тис. куб.м, жовтень 2012 р. - 150 тис. куб.м, листопад 2012 р. - 250 тис. куб.м, грудень 2012 р. - 250 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги від продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору від 30.09.2011 р. № 14/2557/11 НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП «Вишнівськтеплоенерго» природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 30.09.2012 р. на суму 41955,62 грн., від 26.11.2012 р. на суму 354748,79 грн., від 27.11.2012 р. на суму 1261656,89 грн., від 30.11.2012 р. на суму 1891163,74 грн., від 31.12.2012 р. на суму 2625317,23 грн., підписаним повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріпленим їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 42021689,08 грн., у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

НАК «Нафтогаз України» було надіслано на адресу КП «Вишнівськтеплоенерго» вимогу № 26/2-80-13 від 14.10.2013 р., відповідно до якої позивач, керуючись пунктом 7.2 договору, просив відповідача сплатити 1972674,19 грн. основного боргу та 411180,79 грн. штрафних санкцій.

Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не сплачено.

Як слідує з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за договором поставки від 30.09.2011 р. № 14/2557/11 становив 1972674,19 грн. Зазначена обставина відповідачем не заперечувалася.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву № 2 від 08.01.2014 р., відповідач не заперечував проти позовних вимог в частині основної заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» у сумі 1972674,19 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1972674,19 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 184105,01 грн. пені та 227075,79 грн. штрафу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначалося вище, згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 184105,01 грн., у тому числі - за період з 15.10.2012 р. до 18.10.2012 р. на суму 396704,41 грн. в сумі 650,34 грн., з 19.10.2012 р. до 02.11.2012 р. на суму 391204,41 грн. в сумі 2404,95 грн., з 03.11.2012 р. до 09.11.2012 р. на суму 361904,41 грн. в сумі 1038,25 грн., з 10.11.2012 р. до 13.11.2012 р. на суму 338604,41 грн. в сумі 555,09 грн., з 14.11.2012 р. до 14.11.2012 р. на суму 260304,41 грн. в сумі 106,68 грн., з 15.11.2012 р. до 20.11.2012 р. на суму 210504,41 грн. в сумі 517,63 грн., з 21.11.2012 р. до 28.11.2012 р. на суму 183904,41 грн. в сумі 602,97 грн., з 29.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 109504,41 грн. в сумі 89,76 грн., з 15.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 1261656,89 грн. в сумі 8273,16 грн., з 01.12.2012 р. до 06.12.2012 р. на суму 1201061,30 грн. в сумі 2953,43 грн., з 07.12.2012 р. до 13.12.2012 р. на суму 1110961,30 грн. в сумі 3187,18 грн., з 14.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1010961,30 грн. в сумі 5800,60 грн., з 15.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1891163,74 грн. в сумі 10075,87 грн., з 15.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 2420617,23 грн. в сумі 15916,39 грн., з 31.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 2120617,23 грн. в сумі 871,49 грн., з 01.02.2013 р. до 14.07.2013 р. на суму 1972674,19 грн. в сумі 131061,24 грн.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, КП «Вишнівськтеплоенерго» просило суд застосувати відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

Слід зазначити, що відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З урахуванням викладеного вище, застосувавши позовну давність до вимог позивача в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 169534,59 грн., у тому числі - за період з 01.12.2012 р. до 06.12.2012 р. на суму 1201061,30 грн. в сумі 2953,43 грн., з 07.12.2012 р. до 13.12.2012 р. на суму 1110961,30 грн. в сумі 3187,18 грн., з 14.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1010961,30 грн. в сумі 5800,60 грн., з 15.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1891163,74 грн. в сумі 10075,87 грн., з 15.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 2420617,23 грн. в сумі 15872,90 грн., з 31.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 2120617,23 грн. в сумі 869,11 грн., з 01.02.2013 р. до 14.07.2013 р. на суму 1972674,19 грн. в сумі 130775,50 грн.

Окрім того, заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу був визначений позивачем в сумі 227075,79 грн., у тому числі - за зобов'язаннями вересня 2012 року на суму 260304,41 грн. в сумі 18221,31 грн., за зобов'язаннями жовтня 2012 року на суму 1010961,30 грн. в сумі 70767,29 грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року на суму 1972674,19 грн. в сумі 138087,19 грн.

У свою чергу, як вбачається із зазначеного вище п. 7.5 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується за прострочення понад 30 днів додатково сплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума штрафу підлягає стягненню з відповідача лише за зобов'язаннями грудня 2012 року на суму 1972674,19 грн. в сумі 138087,19 грн., оскільки прострочення оплати з боку покупця сум 260304,41 грн. та 1010961,30 грн., понад 30 днів не відбувалося.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 52764,53 грн., у тому числі - за період з 15.10.2012 р. до 18.10.2012 р. на суму 396704,41 грн. в сумі 130,07 грн., з 19.10.2012 р. до 02.11.2012 р. на суму 391204,41 грн. в сумі 480,99 грн., з 03.11.2012 р. до 09.11.2012 р. на суму 361904,41 грн. в сумі 207,65 грн., з 10.11.2012 р. до 13.11.2012 р. на суму 338604,41 грн. в сумі 111,02 грн., з 14.11.2012 р. до 14.11.2012 р. на суму 260304,41 грн. в сумі 21,34 грн., з 15.11.2012 р. до 20.11.2012 р. на суму 210504,41 грн. в сумі 103,53 грн., з 21.11.2012 р. до 28.11.2012 р. на суму 183904,41 грн. в сумі 120,59 грн., з 29.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 109504,41 грн. в сумі 17,95 грн., з 15.11.2012 р. до 30.11.2012 р. на суму 1261656,89 грн. в сумі 1654,63 грн., з 01.12.2012 р. до 06.12.2012 р. на суму 1201061,30 грн. в сумі 590,69 грн., з 07.12.2012 р. до 13.12.2012 р. на суму 1110961,30 грн. в сумі 637,44 грн., з 14.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1010961,30 грн. в сумі 1160,12 грн., з 15.12.2012 р. до 27.12.2012 р. на суму 1891163,74 грн. в сумі 2015,17 грн., з 15.01.2013 р. до 30.01.2013 р. на суму 2420617,23 грн. в сумі 3183,28 грн., з 31.01.2013 р. до 31.01.2013 р. на суму 2120617,23 грн. в сумі 174,30 грн., з 01.02.2013 р. до 15.07.2013 р. на суму 1972674,19 грн. в сумі 42155,78 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 10645,48 грн., у тому числі - за зобов'язаннями жовтня 2012 року на суму 1010961,30 грн. в сумі 2021,92 грн., за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 1891163,74 грн. в сумі 3782,33 грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року на суму 2420617,23 грн. в сумі 4841,23 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог НАК «Нафтогаз України».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11, код 19417197) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 1972674 (один мільйон дев'ятсот сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. основного боргу, 138087 (сто тридцять вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 19 коп. штрафу, 169534 (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 59 коп. пені, 52764 (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 53 коп. 3% річних, 10645 (десять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 46874 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 11 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.01.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна