Ухвала суду № 36825830, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/800/39221/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 820/3331/13-а за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Легіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю юридичною фірми "Легіс", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 7545,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2012 році. Так, у 2012 році на підприємстві відповідача замість 1 інваліда не працювало жодного. Сума розрахованих адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2012 рік склала 7545 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 р. за формою 10-ПІ, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 р. становила 10 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - 0 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 1 особу.

Товариство з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Легіс", протягом 2012 р. щомісячно повідомляло Харківський міський центр зайнятості населення про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів за формою звітності роботодавців № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", що підтверджено матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що за 2012 р. Харківським міським центром зайнятості юристи-інваліди для працевлаштування у ТОВ юридична фірма "Легіс" з вимогами, які наводив відповідач у звітах за формою № 3-ПН, що подавались Центру зайнятості, не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів з такими вимогами до відповідача для працевлаштування, в яких відповідач відмовив інвалідам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем вжиті всі необхідні заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, а в матеріалах адміністративної справи наявні докази виконання відповідачем обов'язку із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 10 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначена відповідачем як відсутні, фактично протягом року на підприємстві інвалідів працювало 0 осіб.

Таким чином, на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 1 інваліда.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами також встановлено, що підприємство протягом 2012 року направляло до центру зайнятості щомісячні звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: