Ухвала суду № 36825744, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/59735/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013року

у справі №804/242/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі по тексту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту Дніпропетровська митниця), яким просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №110050000/2012/000165/2 від 07.12.2012 року; зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у ВМД №110050001/2012/109250.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі №804/242/13-а в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013року у справі №804/242/13-а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у зазначеній справі скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості №110050000/2012/000165/2 від 07.12.2012 року, зобов'язано Дніпропетровську митницю прийняти рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у ВМД № 110050001/2012/109250.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду, апеляційній суд виходив з необґрунтованості дій відповідача по коригуванню митної вартості шляхом прийняття оскарженого рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначену постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі №804/242/13-а.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" направлено до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на законність та обґрунтованість постанови апеляційного адміністративного суду, а отже відсутність підстав для її скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 22.11.2012 року пред'явило до митного оформлення на Дніпропетровську митницю товар (порошок вогнетривкий периклазовий спечений (агломерований) магнезитовий крупнозернистий марки DALPOR P88K), придбаний у компанії Dalmond Trade House Ltd (Кіпр) на підставі контракту від 03.04.2012року №1410, цина за одиницю (без ПДВ) 373,00 долари США.

Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору.

З метою митного оформлення імпортованого товару ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало до митниці в електронному вигляді вантажну митну декларацію №110050001/2012/109250. На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу пакет документів.

За результатами митного контролю митницею виявлено ряд розбіжностей, під час консультацій. Декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

26.11.2012 року позивачем надано письмове пояснення з приводу виявлення розбіжностей, та надано додаткові документи, які були визнані недостатніми для підтвердження митної вартості та 07 грудня 2012 року посадовою особою митного органу було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №110050000/2012/000165/2 від 07.12.2012 року.

Митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110050001/2012/1015.

Переглядаючи судові рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Нормою частин 1, 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного суду про достатність надання позивачем документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

З інформації, що міститься в копії ВМд 110010000/2012/022397 вбачається, що схожий товар іншої марки - порошок DALPOR P85K та з іншими хімічними властивостями ввозився підприємством ПАТ «Дніпровський меткомбінат» за ціною контракту 0,395 доларів США/кг, при декларуванні якого митна вартість була відкоригована митницею за резервним методом до 0,48 доларів США/кг.

Відповідачем встановлена митна вартість товару на основі вартості товару іншої марки виходячи з відкоригованої ним митної вартості, а не фактичної вартості. Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості повинно здійснюватись з використанням методів, які не суперечать законом України та є сумісними з відповідними принципами та положеннями ГАТТ.

Також, слід зауважити, що за умовами договору комісії № DTH-090-11 від 23.12.2011року, який досліджений судами попередніх інстанцій, розмір комісійної винагороди, делькредере, та будь-які документально підтверджені витрати комісіонера входять в ціну товару та сплачуються комітентом комісіонеру шляхом утримання вищевказаних сум комісіонером сплаченої покупцями вартості товару. Отже висновок митниці про необхідність визначення митної вартості товару з додаванням до фактичної вартості розміру комісійних винагород та інших витрат комісіонера є помилковим.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено передбачених законом підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративним апеляційним судом правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013року у справі №804/242/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: