Постанова № 36825221, 22.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 5009/1989/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" на рішення господарського суду Запорізької області від 26 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у справі № 5009/1989/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" про стягнення суми та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення суми, -

Встановив:

У травні 2012 року публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" про стягнення 26745 грн. неустойки, що виникла внаслідок порушення умов договору купівлі-продажу № 20/943-МТР щодо якості поставленого товару.

Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, з урахуванням уточнених вимог, про стягнення 178 300 грн. основного боргу, 14 464,29 грн. 3% річних, 11 885,31 грн. інфляційних, посилаючись на порушення умов договору купівлі-продажу № 20/943-МТР щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26 червня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року, первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26745 грн. неустойки, 1609,50 грн. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 178300 грн. заборгованості, 13409,14 грн. 3 % річних, 10939,11 грн. інфляційних, 4053,02 грн. судового збору. В решті зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, залишивши оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на ті ж підстави, просить постановлені у справі судові рішення в частині задоволення первісного позову, а також щодо відмови в задоволенні частини зустрічних позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22 січня 2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції встановив, що 18 травня 2010 року сторонами укладено договір № 20/943-МТР купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію - кран мостовий однобалочний опорний електричний (відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною договору).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що якщо протягом гарантійного періоду виявляються дефекти або невідповідність якості товару, обумовленої договором, продавець зобов'язаний за свій рахунок усунути дефект або замінити товар протягом 30 календарних днів з моменту повідомлення вантажмотримувачем чи покупцем про дефекти або невідповідність якості товару, обумовленої договором.

За постачання товару неналежної якості або невідповідності якості товару продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару (п. 7.3 договору).

На виконання умов договору відповідач 8 жовтня 2010 року за товарно-транспортною накладною № 01АА від 7 жовтня 2010 року, на підставі довіреності АУ № 5034 від 5 жовтня 2010 року, поставив на адресу вантажоотримувача - НГВУ "Охтирканафтогаз" кран мостовий однобалочний опорний електричний, вартістю 178300 грн., разом зі Сертифікатом якості № 130 та відвантажувальною специфікацією № 20/943-МТР/10.

Встановивши, що відповідач поставив позивачу кран, частина складових якого не відповідала характеристикам, визначеним в додатку до договору, на вимогу позивача здійснив їх заміну, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, а тому повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.3 договору, незалежно від того, що недоліки поставленого ним товару усунено.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення первісного позову є законними, обгрунтованими, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

При вирішенні спору за зустрічними позовними вимогами попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв кран однобалочний опорний електричний, який після усунення недоліків, відповідає технічним характеристикам, які визначені договором та діючим нормативним документам, вартість якого складає 178 300 грн.

Проте, своїх зобов'язань щодо оплати товару, які виникли 24 грудня 2010 року, після усунення недоліків товару, позивач не виконав.

Виходячи з встановлених обставин, керуючись ст. ст. 625, 689, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Даний висновок є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, грунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені у касаційних скаргах сторін були предметом дослідження при розгляді справи у попередніх судових інстанціях, яким дана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у справі

№ 5009/1989/12 - без змін.

Поновити виконання судового рішення.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко