Рішення № 3682485, 22.05.2009, Господарський суд Чернігівської області

22.05.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

19 травня 2009р. справа №14/61

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Чернігів”,

вул.Щорса,54а, м. Чернігів, 14017

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Інтрансагро”, юридична адреса: вул. 8 Березня,16, с.Волосківці, Менський р-н, 15632, фактична адреса: вул. Квітнева, 21, м. Чернігів, 14026

Про стягнення 240 935грн. 81коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Мацкевич О.Г. представник довіреність від 24.09.08р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з врахуванням індексу інфляції в розмірі 118494,84грн. за поставлені нафтопродукти згідно договору №56ЧО від 25.04.08р., 96635,82грн. пені, 11237,45грн. штрафу за порушення п.3.8 договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку, 276,32грн. оперативно-господарської санкції згідно п.4.3 договору, 14291,38грн. - 27% річних за користування грошовими коштами згідно п.4.11 договору.

В поданому суду клопотанні про уточнення позовних вимог №66 від 30.04.09р. позивач просив стягнути з відповідача 241202,48грн., у тому числі борг з врахуванням інфляції в розмірі 119189,82грн., 96291,89грн. пені, 11237,45грн. штрафу згідно п.3.8. договору, 276,32грн. оперативно-господарської санкції та 14207,00грн. - проценти за користування грошовими коштами згідно п.4.11 договору. Дослідивши подане позивачем клопотання про уточнення позовних вимог суд дійшов висновку, що позивачем фактично збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення боргу з врахуванням інфляції на суму 694,98грн. та зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 343,93грн. та в частині стягнення 27% річних на суму 84,38грн. Відповідно до ухвали від 05.05.09р. суд прийняв до розгляду збільшення позивачем позовних вимог в частині стягнення боргу з врахуванням інфляції на суму 694,98грн. та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 343,93грн. та в частині стягнення 27% річних на суму 84,38грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.05.09р. надав відзив на позовну заяву №22 від 05.05.09р., в якому зазначив, що фактична адреса відповідача –м. Чернігів, вул. Квітнева, 21, що позовні вимоги не визнає, і за період співпраці відповідач не отримував від позивача товар по договору №56 ЧО від 25.04.08р., що поставка товару проводилася по рахунках-фактурах та видаткових накладних без посилання в них на підписаний договір. Також відповідач у відзиві зазначив, що не порушував умов договору, оскільки відносини по договору не відбувалися.

Представник позивача в судове засідання надав пояснення №110 від 18.05.09р., в якому не погодився з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, посилаючись на те, що кількість, вид, ціна товару узгодженого сторонами в специфікаціях повністю співпадають з товаром, який був поставлений відповідачу, і це підтверджує, що поставка нафтопродуктів проходила саме по договору поставки №56 Чо від 25.04.08р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні надав клопотання від 19.05.09р., в якому просив прийняти відмову від позову в частині стягнення штрафу в розмірі 5% від вартості товару за порушення п.3.8. договору в сумі 11237,45грн.

Від відповідача заяв та клопотань до початку судового засідання не надходило. Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, уповноважений представник відповідача приймав участь у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 05.05.09р., в якому судом було повідомлено про час і місце наступного судового засідання (19.05.09р.).

З огляду на викладене та враховуючи наявність в матеріалах справи відзиву відповідача на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу в сумі 11237,45грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Оскільки суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу в сумі 11237,45грн., провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданого станом на 28.04.09р. місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Інтрансагро” (ідентифікаційний код 33684523) є вул.8 Березня,16, с.Волосківці, Менський р-н.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

25.04.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №56ЧО. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) передає у власність покупцю (відповідачу по справі) нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість та асортимент товару зазначається у Специфікаціях, що складаються покупцем та підтверджується шляхом підписання постачальником на умовах договору. Кожна специфікація є невід’ємною частиною договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій на повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони затвердили специфікації до договору поставки №56ЧО від 25.04.08р., в яких визначили вид, кількість та вартість нафтопродукту (товару), що поставляється.

05.09.2008р. між сторонами була підписана специфікація до договору поставки № 56Чо від 25.04.08р., згідно якої поставці підлягало 8510л дизельного пального на суму з урахуванням ПДВ 52762,00грн.

08.08.2008р. між сторонами була підписана специфікація до договору поставки № 56Чо від 25.04.08р., згідно якої поставці підлягало 8510л дизельного пального на суму з урахуванням ПДВ 57697,80грн.

15.08.2008р. між сторонами була підписана специфікація до договору поставки № 56Чо від 25.04.08р., згідно якої поставці підлягало 8510л дизельного пального на суму з урахуванням ПДВ 55995,80грн.

07.08.2008р. між сторонами була підписана специфікація до договору поставки № 56Чо від 25.04.08р., згідно якої поставці підлягало 8510л дизельного пального на суму з урахуванням ПДВ 58293,50грн.

Позивач поставив відповідачу дизельне пальне згідно видаткових накладних №РН-0000621 від 07.08.08р. на суму 58293,50грн., №РН-0000626 від 08.08.08р. на суму 57697,80грн., №РН-0000665 від 15.08.08р. на суму 55995,80грн., №РН-0000743 від 05.09.08р. на суму 52762грн., на загальну суму 224749,10грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується вказаними накладними та довіреностями НБЙ№936130 від 07.08.08р., НБЙ№936139 від 15.08.08р., ЯПЛ№309604 від 05.09.08р.

Як вбачається із наведених вище документів, позивач поставив відповідачу дизельне пальне в асортименті, кількості та вартості, що відповідають підписаним сторонами специфікаціям до договору поставки № 56Чо від 25.04.08р.

Окрім того, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату дизельного пального: №СФ-000743 від 06.08.08р. на суму 58293,50грн., в якому йдеться посилання на договір №56 ЧО від 25.04.08р., №СФ-0000760 від 08.08.08р. на суму57697,80грн., №СФ-0000791 від 15.08.08р. на суму 55995,80грн., №СФ-0000892 від 05.09.08р. на суму 52762,00грн.

Твердження відповідача, що поставка нафтопродуктів відбулася не на умовах договору №56Чо від 25.04.08р. не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2. договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Відповідно до п.3.3. договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов’язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 2 банківських дня від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що право власності на товар до покупця переходить з моменту передачі товару за видатковою накладною.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був розрахуватися по видатковим накладним: №РН-0000621 від 07.08.08р. у строк 11.08.08р., №РН-0000626 від 08.08.08р. у строк 12.08.08р., №РН-0000665 від 15.08.08р. у строк 19.08.08р., №РН-0000743 від 05.09.08р. у строк 09.09.08р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті за поставлені нафтопродукти виконав частково сплативши 115991,30грн., в тому числі визначивши призначення платежу «за дизпаливо по рах СФ-743 від 06.08.08р.»: 15.08.08р. - 50793,50грн. та 7500,00грн., 08.09.08р. –40197,80грн., 05.09.08р. –10000,00грн.; визначивши призначення платежу «попередня оплата за дизпаливо»- 31.07.08р. 7500,00грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 108757,80грн., що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується відповідачем.

Слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи подано двосторонній акт звірки розрахунків складений сторонами станом на 29.10.08р., згідно якого відповідач підтверджує наявність заборгованості перед позивачем на суму 108757,80грн.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 108757,80грн. за поставлене дизельне пальне по договору №56 Чо від від 25.04.08р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Згідно ч. 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У п. 4.3. договору сторони встановили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п.п. 3.3 договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов’язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання. Штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

Оскільки, сторони самостійно в договорі визначили спеціальні умови нарахування пені, а тому з урахуванням вимог ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України та ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України, суд при визначення розміру пені, яка підлягає до стягнення, керується умовами, визначеними сторонами п.4.3 договору поставки №56 Чо від 25.04.08р.

Позивач просить стягнути з відповідача 96291,89грн. за період з 12.08.08р. по 08.02.09р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить до висновку, що при визначенні кількості днів прострочки позивачем допущена арифметична помилка, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 95748,11грн. за період з 12.08.08р. по 08.02.09р.

Крім того, відповідно до частини 2 пункту 4.3. договору, при порушенні покупцем пункту 3.3. договору, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції передбачені ч.1 ст.236 Господарського кодексу України, а також в порядку ч.2 цієї статті постачальник має право нарахувати до ціни, зазначеної в накладній (без податку на додану вартість), додаткову ціну в розмірі 10 грн. за 1 тону несплаченого своєчасно нафтопродукту. В цьому випадку покупець зобов’язаний сплатити додаткову вартість протягом 4 днів з моменту відправлення відповідної вимоги постачальником.

Статтею 237 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватись одночасно з відшкодуванням збитків та стягнення штрафних санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача 276,32грн. оперативно-господарської санкції.

Позивачем направлено відповідачу лист-вимогу №64 від 22.04.09р. щодо сплати 276,32грн. оперативно-господарської санкції.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок оперативно-господарські санкції суд встановив, що відповідачем своєчасно не проведені розрахунки по видатковим накладним: №РН-0000621 від 07.08.08р. за отримані нафтопродукти у кількості 6,233тн, №РН-0000626 від 08.08.08р. - у кількості 7,137тн, №РН-0000665 від 15.08.08р. - у кількості 7,120тн, №РН-0000743 від 05.09.08р. - у кількості 7,142тн., а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення оперативно-господарської санкції в сумі 276,32грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.4.11. сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару не зарахована грошова сума є сума якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов’язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 27% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 119189,82грн. боргу з врахуванням інфляції за період серпень 2008р. –січень 2009р. та 14207,00грн. 27% річних за період з 12.08.08р. по 08.02.09р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів відсутності вини у несвоєчасній оплаті поставленого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу з врахуванням інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному розмірі. Позовні вимоги в частині стягнення 27% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 14135,57грн., оскільки позивачем допущена арифметична помилка при визначенні кількості днів прострочки.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу з врахуванням інфляції в сумі 119189,82грн., в частині стягнення пені в сумі 95748,11грн., 27% річних в сумі 14135,57грн., оперативно-господарської санкції в сумі 276,32грн. В решті позову відмовити. Провадження по справі в частині стягнення штрафу в сумі 11237,45грн. підлягає припиненню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 2293,50грн. та 112,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193, 216, 217, 230, 231, 232, 236, 237, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 525, 526, 625, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача штрафу на суму 11237грн.45коп.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача штрафу на суму 11237грн.45коп.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Інтрансагро” (вул. 8 Березня,16, с.Волосківці, Менський р-н, р/р 2600500017933 в ЧФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігів МФО 353649, код 33684523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Чернігів” (вул.Щорса,54а, м. Чернігів, р/р 260047703 в ЧОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль” МФО 353348, код 33259505) 119189грн.82коп. боргу з врахуванням інфляції, 95748грн.11коп. пені, 14135грн.57коп. 27% річних, 276грн.32коп. оперативно-господарської санкції, 2293грн.50коп. державного мита, 112грн.20коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 22.05.2009р.

Суддя Н.Ю.Книш