Рішення № 36824373, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22172/13 21.01.14За позовом Приватного підприємства "Активбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна"

про стягнення 10356,41 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Галіцина М. П. (дов. б/н від 07.10.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Активбуд" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10356,41 грн. за договором поставки продукції № 38/АБ-КВ,з яких 6561, 43 грн. основного боргу, 4094,98 грн. штрафних санкцій, а також про стягнення з відповідача судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22172/13, розгляд справи призначено на 09.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.01.2014 року, у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце слухання справи через зміну його юридичної адреси.

В судове засідання 21.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.01.2014 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи довідку про підтвердження зарахування сплаченого судового збору, докази відправлення відповідачу позовної заяви з додатками, заяву про зменшення позовних вимог та учтонення розширений розрахунок до неї, надано усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У наданої суду заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 6561, 43 грн. основного боргу, 250, 05 грн. пені, 3746, 05 грн. 40% річних, 31, 80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом задоволено заяву про зменшення позовних вимог. Розгляд справи проходить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.01.2014 року.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 року між позивачем (за договором постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено Договір поставки продукції № 38/АБ- КВ (далі за текстом - договір).

Відповідно п. 2 договору, позивач здійснює поставки, а відповідач приймає кріпильно-будівельні матеріали в асортименті та в кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці покупця і за цінам, вказаними у рахунках і зобов'язуються сплатити вартість товару на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 4.2. договору, відповідач зобов'язується прийняти товар зі складу позивача згідно з видатковою накладною, оплатити вартість товару в повному обсязі і в обумовлені строки.

Як передбачено п. 6.1. договору, ціна за одиницю товару вказана у накладних та/або рахунках-фактурах на товар, що постачається.

Відповідно п. 6.2. договору, розрахунок за товар здійснюється відповідачем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 21 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у національній валюті України.

Згідно п. 12.2. договору, у раз несвоєчасної оплати відповідачем товару, відповідач виплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день прострочки від несплаченої суми.

Відповідно п. 12.3. договору, якщо відповідач прострочив оплату товару відповідно з умовами п.6.2. договору понад 2 дні, постачальник має право додатково стягнути з відповідача 40% річних, за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п. 12.2 договору.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних доданих до матеріалів справи, відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 6561, 43 грн.

За твердженням позивача відповідачем товар був прийнятий, проте не оплачений у повному розмірі. Сума несплаченого товару складає 6561, 43 грн.

Відповідач свою основну заборгованість визнав у повному розмірі, що підтверджує акт звірки взаєморозрахунків за період 3 кварталу 2013 року.

Також позивач просить стягнути судом з відповідача пеню у розмірі 250, 05 грн., інфляційні втрати у розмірі 31, 80 грн. та 40 процентів річних з простроченої суми у розмірі 3746, 05 грн.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції № 38/АБ- КВ від 30.03.2012 року на момент подання позову складає 10589,33 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки продукції № 38/АБ- КВ від 30.03.2012 року, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки продукції № 38/АБ- КВ від 30.03.2012 року поставлено товар відповідачу на загальну суму 6561, 43 грн., згідно товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи та оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують печатки і підписи уповноважених осіб на вищевказаних товарно-транспортних накладних підписаних уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 6561, 43 грн.

Відповідачем свої зобов'язання за договором не було виконано, не було сплачено грошові кошти у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, щодо сплати 6561, 43 грн. за поставлений товар.

Позивачем умови договору поставки продукції № 38/АБ- КВ від 30.03.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 6561, 43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 40 процентів в розмірі 3746, 05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31, 80 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно п. 12.3. договору, якщо відповідач прострочив оплату товару відповідно з умовами п.6.2. договору понад 2 дні, постачальник має право додатково стягнути з відповідача 40% річних, за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п. 12.2 договору.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 % річних ґрунтуються на законі та договорі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 22 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 22 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 250, 05 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 250, 05 грн. у відповідності до п. 12.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 12.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 10589,33 грн. (6561, 43 грн. основного боргу + 3746, 05 грн. 40 % річних + 250, 05 пені + 31, 80 грн. інфляційних втрат = 10589,33 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача з у рахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" (03191, м. Київ, вул.. Лятошинського композитора, 14-А, код ЄДРПОУ - 36791760; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства "Активбуд" (03115, м. Київ, вул.. Святошинська, буд. 1, код ЄДРПОУ - 33943152) 6561 (шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 43 коп. основного боргу, 250 (двісті пятдесят) грн. 05 коп. пені, 3746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 05 коп. 40 % річних, 31 (тридцять одну) грн.. 80 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко