Постанова № 36823009, 22.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа № 902/1530/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13

Позивач: Приватне підприємство "Торговельна компанія "ТВС"

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд"

про стягнення грошових коштів в сумі 143 070,95 грн. за договором №44 від 16.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13 (суддя Говор Н.Д.) позовні вимоги задоволено частково, та стягнуто з ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь Приватного підприємства "Торговельна компанія "ТВС" - 135596 грн. 44 коп. - основного боргу, 6099 грн. 98 коп. - пені, 1370 грн. 82 коп., - 3% річних та 2861 грн. 34 коп., судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3,71 грн., - відмовлено.

Рішення господарського суду Рівненської області мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару виконав частково в сумі 250000 грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на те, що в мктеріалах справи відсутні докази того, що поставки по видатковим накладним №ТВ-0000014 від 24.05.2013р., №ТВ-0000013 від 15.05.2013р., №ТВ-0000050 від 26.10.2012р., здійснена саме на виконання договору поставки №44 від 16.10.2012 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/1530/13 від 26.12.2013 року прийнято до провадження відповідача Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13.

В судове засідання 22.01.2014 року представники сторін не з'явились. Причини своєї неявки суду не повідомили. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Сторони у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судова колегія вважає, що неявка представників та неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2012 р. Приватне підприємство "Торговельна компанія "ТВС" та Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" уклали договір поставки № 44 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати Товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Заявках (Додатках), форма яких встановлена в Додатку №1 до цього Договору та які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується "Товар").

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку на протязі 25 днів з моменту фактичного отримання товару, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідного Додатка на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених Актів прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору право власності на Товар виникає у Покупця:

- у випадку самостійного вивезення автотранспортом Покупця (базис поставки ЕХW) в момент передачі йому Товару, що фіксується в товарно-транспортних (видаткових) накладних, які є документом, що підтверджують факт приймання-передачі Товару;

- у випадку поставки автотранспортом Постачальника (базис поставки СРТ) - в момент передачі товару Покупцю, що фіксується накладною про прийомку товару або Актом прийомки-передачі товару.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від зобов'язань по оплаті.

На виконання зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 430935,40 грн., що стверджується видатковими накладними №ТВ-0000014 від 24.05.2013р., №ТВ-0000013 від 15.05.2013р., №ТВ-0000050 від 26.10.2012р., рахунками-фактурами № ТВ-0000026 від 24.05.2013р., № ТВ-0000021 від 15.05.2013р., №ТВ-0000057 від 29.10.2012р. в матеріалах справи.

Відповідач частково здійснив повернення товару на суму 45338,96 грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 46 від 04.06.2013р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару виконав частково в сумі 250000 грн.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Приписами п.1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано місцевому господарському суду доказів того що поставка товару по видатковим накладним №ТВ-0000014 від 24.05.2013р., №ТВ-0000013 від 15.05.2013р., №ТВ-0000050 від 26.10.2012р., здійснювалась саме по договору поставки №44, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки у вищезазначених видаткових накладних вказується кількість товару, ціна за одиницю, вартість товару, а також договір, відповідно до якого проводиться поставка товару.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а ч. 2 даної норми встановлено, що первинні документи мають містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій. Аналогічні вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів містить і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не надав жодних доказів. які б підтверджували що поставка товару за видатковими накладними №ТВ-0000014 від 24.05.2013р., №ТВ-0000013 від 15.05.2013р., №ТВ-0000050 від 26.10.2012р., здійснювалась за іншим договором, а не за договором поставки товару №44 від 16.10.2012 року.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.13 року у справі №902/1530/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №902/1530/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарсько-процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Бригинець Л.М.