Рішення № 36822917, 21.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 рокуСправа № 5013/1775/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1775/12

за позовом: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про розірвання договорів оренди землі, звільнення та повернення земельної ділянки, приведення її у придатний до використання стан

за участю представників:

від позивача - Смаглюк М.О., довіреність №366-мр/зв від 11.04.2012р., заступник начальника юридичного відділу - завідувач сектора представництва інтересів в судах Кіровоградської міської ради;

від відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, особисто та представник ОСОБА_3, довіреність № 4694 від 02.07.2013.

Кіровоградською міською радою подано позовну заяву з вимогами:

- розірвати договір оренди землі № 302 від 09.11.2006, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 за № 173, та договір оренди землі № 303 від 09.11.2006, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 за № 174, які укладені між позивачем та відповідачем;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на протязі 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 400,01 кв. м (кадастрові номери 3510100000:39:324:0051 та 3510100000:39:324:0052), яка зайнята фундаментом з каркасами, привести дану земельну ділянку за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами та повернути дану земельну ділянку Кіровоградській міській раді.

Підставою позову зазначено використання відповідачем земельної ділянки з порушенням умов договорів оренди землі, що полягає у проведенні будівельних робіт з будівництва об'єкта нерухомого майна (капітальної споруди) на земельних ділянках, наданих для розміщення тимчасових споруд (рухомого майна), та за відсутності згоди орендодавця на зведення будівель і споруд. Позивач також вказує на інші порушення відповідача, що полягає у відсутності вільного доступу орендодавця до переданих в оренду земельних ділянок, оскільки споруджено паркан; забудові земельних ділянок без відповідної затвердженої містобудівної документації, технічних умов та без документа, який дає право виконувати будівельні роботи; порушення природного стану земельної ділянки внаслідок облаштування фундаменту, чим пошкоджено родючий шар ґрунту; не дотримання режиму використання земельної ділянки; порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, Порядку розміщення тимчасових споруд.

Відповідач позов заперечив повністю, вказавши на те, що будівельні роботи на земельних ділянках проводяться на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю; технічні умови отримано; використання земельної ділянки відповідає її цільовому призначенню - землі житлової та громадської забудови; спорудження паркану на земельній ділянці відноситься до комплексу підготовчих робіт до будівництва та не порушує вимог законодавства; Закон України "Про планування і забудову територій" передбачав, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, а отже відповідачем на законних підставах здійснюються будівельні роботи з розміщення об'єкту містобудування, а саме: торгівельних павільйонів; у відповідності до ст. 23-1 Закону України "Про планування і забудову територій", чинній на момент укладення договорів оренди, рішення про передачу земельної ділянки для розміщення об'єкта містобудування є дозволом на будівництво цього об'єкта.

14.03.2013 представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині повернення земельних ділянок, яка обґрунтована тим, що вимога про звільнення земельних ділянок, яка також заявлена у позові, є достатньою для поновлення прав позивача (том ІІ а.с.61). Позовні вимог в іншій частині підтримано.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2013 позовні вимоги задоволено частково:

- розірвано договір оренди землі № 302 від 09.11.2006, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 за № 173, укладений між Кіровоградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

розірвано договір оренди землі № 303 від 09.11.2006, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 за № 174, укладений між Кіровоградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на протязі 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 400,01 кв. м (кадастрові номери 3510100000:39:324:0051 та 3510100000:39:324:0052), яка зайнята фундаментом з каркасами, привести дану земельну ділянку за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами;

- провадження у справі в частині зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді припинено;

- стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградської міської ради 1073,00 грн. судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Кіровоградської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково: рішення господарського суду Кіровоградської області скасовано, прийнято нове рішення; у позовних вимогах в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Кіровоградською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України постановою від 23.07.2013 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 у справі № 5013/1775/12 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2013 скасував, справу направив на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Розпорядженням в. о. керівника апарату господарського суду Кіровоградської області №353 від 06.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5013/1775/12.

Згідно реєстру - довідки про результати автоматичного розподілу справи між суддями від 06.08.2013 дану справу призначено судді Шевчук О.Б.

Ухвалою від 08.08.2013 суддею Шевчук О.Б. прийнято справу № 5013/1775/12 до свого провадження.

При розгляді справи по суті, господарський суд враховує приписи частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові касаційної інстанції, зазначено, що при вирішенні даного спору необхідно, зокрема, з'ясувати питання щодо дотримання сторонами порядку та процедури розміщення торгівельного павільйону, із визначенням його правового статусу. Необхідним є також з'ясування питання стосовно того чи відповідають ознакам "фундаменту" виявлені за результатами проведених перевірок будівельні роботи на спірній земельній ділянці.

Оскільки з'ясування таких питань потребує спеціальних знань, то ухвалою від 23.08.2013 господарським судом призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено.

16.12.2013 до господарського суду від Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 1582 від 11.12.2013 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 5013/1775/12.

У зв'язку з чим, ухвалою від 19.12.2013 господарський суд поновив провадження у даній справі, призначив її розгляд у судовому засіданні, витребував від сторін докази в обґрунтування своїх доводів, в тому числі письмові пояснення з урахуванням висновку експерта.

Позивач у своїх письмових поясненнях, які надійшли до господарського суду 21.01.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2014 підтримав позов з урахуванням поданої заяви про відмову від позову.

Відповідач у своїх письмових поясненнях, які надійшли до господарського суду 15.01.2014 та 21.01.2014 просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, в тому числі, на висновок експерта.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, в тому числі висновок експерта; заслухавши пояснення сторін, наведені в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградської міської ради №1693 від 31.01.2006 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач) погоджено місце розташування та надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а рішенням №1757 від 28.02.2006 затверджено проект землеустрою та надано відповідачеві в оренду на 20 років земельну ділянку площею 400,01 кв.м вулиць, набережних, площ по АДРЕСА_2 під розміщення торговельних павільйонів за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (том І а.с. 17, 18).

На підставі рішення №1757 від 28.02.2006 між сторонами 09.11.2006 укладено договори оренди землі № 302 і №303, за умовами яких Кіровоградська міська рада (Орендодавець) надала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендар) прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 400,01 кв.м вулиць, набережних, площ, яка знаходиться по АДРЕСА_2, для розміщення торговельних павільйонів (том І а.с. 41-43, 47-49).

Зазначені договори зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що 13.11.2006 вчинено записи за №№ 173, 174.

Земельна ділянка за договорами оренди виділена в натурі та фактично передана відповідачеві згідно актів приймання-передачі (том І а.с. 44, 46, 51, 52).

Як визначає Закон України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Стаття 25 Закону України "Про оренду землі" наділяє орендаря земельної ділянки правами: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендодавець в силу положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно укладених між сторонами договорів оренди землі від 09.11.2006 № № 302, 303 місцезнаходження земельної ділянки визначено у місті АДРЕСА_2.

Проте, як зазначається позивачем та відповідачем, фактичне місце розташування земельної ділянки, переданої відповідачеві в оренду за вказаними договорами, напроти будинку АДРЕСА_2.

Вказане сторони пояснюють помилковістю зазначення в договорах і рішенні ради іншої адреси, оскільки будинок під номером АДРЕСА_2 не існує, тоді як згідно планувальних матеріалів фактичне місце розташування земельної ділянки, стосовно якої розглянуто питання про передачу в оренду відповідачеві, є земельна ділянка по АДРЕСА_2.

Отже, фактично правовідносини між сторонами за укладеними договорами оренди землі від 09.11.2006 № № 302, 303 виникли стосовно земельної ділянки загальною площею 400,01 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_2.

Згідно договорів оренди землі земельна ділянка передана відповідачеві для розміщення торговельних павільйонів. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди.

Стаття 38 Земельного кодексу України відносить до земель житлової та громадської забудови земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови має здійснюватись відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 Земельного кодексу України).

З проектної документації, умов договорів та актів приймання-передачі вбачається, що на земельній ділянці, яка передавалась відповідачеві в оренду, не розміщувались об'єкти житлової забудови, громадські будівлі чи споруди, або інші об'єкти загального користування, хоча земельні ділянки передавались для розміщення торгівельних павільйонів.

За поясненням Кіровоградської міської ради земельні ділянки передавались відповідачеві в оренду для розміщення торгівельних павільйонів, як об'єктів малої архітектурної форми (тимчасові споруди).

Господарський суд враховує, що на час укладення між сторонами договорів оренди землі визначення торговельного об'єкту наводилось в Національному стандарті України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 липня 2004 року №130 і введеного в дію з 1 липня 2005 року. У вказаному ДСТУ зазначалось, що торговельний об'єкт - це майновий комплекс, який займає окрему капітальну споруду або який розміщено в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної або некапітальної споруди та має приміщення для провадження торговельної діяльності.

Отже, торговельний об'єкт може займати як капітальну споруду, так і споруду полегшеної конструкції (некапітальну).

При цьому, капітальною спорудою, згідно пункту 6.21 ДСТУ 4303:2004, є будь-який будівельний об'єкт, зведений на заглибленому фундаменті та приєднаний до інженерних мереж життєзабезпечення, який має постійне просторове місце розташування.

Пункт 6.23 ДСТУ 4303:2004 наводить поняття павільйону, яким є торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації та продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 4 вересня 2006 року № 296 та які діяли на час укладення договорів оренди, павільйон віднесено до стаціонарних малих архітектурних форм, тобто споруди, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м. Зазначеними Методичними рекомендаціями встановлено, що малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Тобто, за своїм функціональним призначенням торгівельний павільйон не є капітальною спорудою.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує висновок експерта №1582 (т. ІІІ, а.с. 131-137), яким, зокрема, встановлено, що паспортом розміщення групи розташованих поряд малих архітектурних форм у вигляді торгівельних павільйонів загальною площею 400 кв.м для провадження діяльності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (2010р.), який відповідає вимогам нормативних актів, щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, передбачено розміщення об'єктів тимчасової споруди; будівельні роботи, що проведені відповідачем на час дослідження на вищезгаданих земельних ділянках належать по своєму складу і виду як до розділів капітального будівництва так і до розміщення тимчасових об'єктів (торговельних павільйонів). Проте, ознакам "фундаменту" для капітальної споруди (об'єкту нерухомості), виявлені будівельні роботи, що проведені на земельних ділянках по АДРЕСА_2, які орендуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно договорів оренди землі № 302 (т. 1, а.с. 41-46) та № 303 (т. 1, а.с. 47-52) не відповідають.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статтях 141-143 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно статей 24 і 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має наступні обов'язки: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Спірними договорами №№302 і 303 встановлені наступні обов'язки орендаря (розділ 10): приступати до використання земельної ділянки з дня державної реєстрації, в установленому законом порядку договору оренди; виконувати встановлені щодо об'єкту оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримання режиму використання земель, на території яких розміщена дана земельна ділянка, відповідно до закону; ефективно використовувати надану йому земельну ділянку, не допускати погіршення екологічної обстановки на прилеглий території в результаті своєї господарської діяльності та утримувати територію для упорядкування у належному санітарному стані; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; своєчасно і в обов'язковому порядку повідомляти орендодавця про будь-які зміни в своїй діяльності, які б суперечили цьому договору. Такі зміни закріпляються додатковою угодою сторін; підтримувати художньо-естетичне оздоблення будівлі (споруди) щороку; своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату; у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; нести ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту оренди чи його частини.

Доказів невиконання зазначених обов'язків відповідачем господарському суду не надано.

Господарський суд вважає також недоведеним з боку позивача використання наданих в оренду земельних ділянок за цільовим та функціональним призначенням, визначеним договорами оренди землі.

Відповідно до розділу 8 спірних договорів обов'язковими для діяльності Орендаря є наступні обмеження щодо використання земельної ділянки: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; заборона на впровадження окремих видів діяльності; дотримання природоохоронних вимог; збереження природного стану земельної ділянки; додержання режиму використання земельної ділянки, відповідно до закону.

Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів (пункт 9 договорів).

За висновком позивача з боку відповідача порушуються вищезгадані обмеження щодо використання земельних ділянок, зокрема, здійснюється капітальне будівництво без згоди Орендодавця, облаштуванням фундаменту пошкоджується родючий шар ґрунту.

Згідно з вимогами пунктів "г" та "ґ" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є її використання способами, які суперечать екологічним вимогам, а також використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку визначені статтею 143 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. "а" цієї статті примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з п. „б" статті 143 Земельного кодексу України припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку можливе також у разі неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Досліджуючи питання цільового використання відповідачем орендованої земельної ділянки, господарський суд враховує, що за умовами договору оренди землі земельна ділянка надана відповідачу для розміщення торговельних павільйонів. Використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням, підтверджується матеріалами справи.

Досліджуючи питання обґрунтованості вимог позивача про розірвання договору оренди землі з підстав порушення відповідачем встановленого режиму використання земель, господарський суд враховує, що, зважаючи на вимоги пункту "б" статті 143 Земельного кодексу України, з цих підстав договір оренди землі може бути розірвано у випадку неусунення допущеного порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі здійснює Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) (п. 1. Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011).

Проте матеріали справи не містять доказів здійснення перевірки відповідача з боку органів Державної інспекції сільського господарства України, виявлення відповідним органом порушення з боку відповідача встановленого режиму використання земель, винесення зазначеним органом припису про усунення відповідного порушення із зазначенням строку, протягом якого має бути усунено відповідне порушення.

Таким чином, виходячи із норм цивільного і земельного законодавства, відсутні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок і, як наслідок розірвання цих договорів, звільнення спірних земельних ділянок.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині розірвання спірних договорів оренди землі та зобов'язання відповідача на протязі 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили звільнити спірні земельні ділянки, які зайняті фундаментом з каркасами та привести дану земельну ділянку за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами, задоволенню не підлягають.

Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Наслідки відповідних дій позивачу роз'яснено та йому відомі. При цьому, господарський суд, приймаючи відмову позивача від позову та припиняючи провадження у справі у зазначеній частині враховує, що згідно договорів оренди землі від 09.11.2006 № № 302, 303 повернення земельної ділянки передбачає, у тому числі, її звільнення та приведення за рахунок Орендаря у придатний для використання стан.

Судові витрати у даній справі (судовий збір та витрати на оплату судової експертизи) на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються повністю на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) припинити.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 27.01.2014.

Суддя О.Б. Шевчук