Ухвала суду № 36822487, 27.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/1517/13-ц Провадження № 22-ц/795/331/2014 Головуючий у I інстанції - Лихошерст В. В. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Бечка Є.М., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на ухвалу судді Щорського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

В грудні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області звернулось з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії у розмірі 213 грн. 90 коп.

Ухвалою судді Щорського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії на підставі п.1ч.2 статті 122 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області просить скасувати оскаржувану ухвалу судді суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує, що висновок суду про те, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є невірним, оскільки відповідно до ч. 2 статті 2 Цивільного кодексу України управління ПФУ, як суб'єкт публічного права, може бути учасником цивільних відносин, тому в даному випадку, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди позивачу в частині безпідставно отриманих в результаті помилки суду та не повернутих у добровільному порядку коштів у розмірі 213 грн. 90 коп. Апелянт вказує, що постанова Щорського районного суду Чернігівської області від 25.01.2012року про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_5 до управління ПФУ в Щорському районі про зобов'язання призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.''е'' статті 55 Закону України '' Про пенсійне забезпечення'' з 01.01.2012 року була виконана апелянтом в повному обсязі. Апелянт зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013року постанова суду першої інстанції була скасована, таким чином, відповідач у період з 28.08.2013року по 31.08.2013року без правових підстав отримав пенсію в сумі 213 грн.90 коп., нараховану позивачем на виконання скасованої постанови суду. Апелянт вважає, що оскільки справа за позовом про безпідставно отримані відповідачем грошові кошти в сумі 213 грн. 90 коп. повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, то оскаржувана ухвала судді постановлена з порушенням статті 122 ЦПК України і підлягає скасуванню.

В судове засідання апеляційного суду представник управління Пенсійного фонду України в Щорському районі, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43), не з'явився. В апеляційній скарзі апелянт просить розгляд справи проводити без його представника (а.с. 19-21). Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі приписів п.1ч.1 статті 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки її постановлено з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії у розмірі 213 грн. 90 коп. Вимоги позову позивач обґрунтовував тим, що постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 25.01.2012року (а.с.3-5) було задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_5 та управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області було зобов'язано з 01.01.2012року призначити ОСОБА_5 пільгову пенсію за вислугу років відповідно до п.''е'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''. Вказана постанова суду першої інстанції була виконана позивачем в повному обсязі. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013року постанова Щорського районного суду Чернігівської області від 25.01.2012року була скасована ( а.с. 6-8). Позивач вважає, що ОСОБА_5 в період з 28.08. 2013року по 31.08.2013року без наявної правової підстави отримала пенсію в сумі 213 грн. 90 коп., яка була нарахована на виконання скасованої постанови суду першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 18 грудня 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 статті 122 ЦПК України, суддя суду першої інстанції виходив з того, що дана заява позивача не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком оскаржуваної ухвали, оскільки такий висновок узгоджується з приписами закону, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали та її невідповідності нормам закону не можуть бути підставами для її скасування, оскільки вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як роз'яснено в п. 16 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", '' відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 згаданого Закону використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 2.1 згаданого Положення, зокрема, є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Як вбачається з пункту 2.2 цього Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій (підпункт 5).

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій, Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів ''.

Крім того, у п. 16.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" зазначено, що '' частина перша Закону № 1058-IV встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів''.

Виходячи з правового аналізу приписів норм процесуального та матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, є вірним по суті висновок оскаржуваної ухвали відносно того, що в даному випадку спірні правовідносини носять публічно-правовий характер, у зв'язку з чим вирішення даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду. Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали судді Щорського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2013 року.

Керуючись статтями : 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області відхилити.

Ухвалу судді Щорського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: