Рішення № 3682224, 14.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2009 р. Справа № 16/49-09

вх. № 1983/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Онасенко О.М., довіреність від 30.01.09 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ", смт. Золочів

про стягнення 114308,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень прийнятих судом до розгляду просить стягнути з відповідача 39 982,08 грн. - основної заборгованості, 3 798,29 грн. - збитків від інфляції, 102354,07 грн. – пені, всього разом 146 134,44 грн., також до стягнення заявлено судові витрати.

Позов обгунтовано неналежним виконанням з боку відповідача грошових зобов'язань по договору 20/11-ОМ від 20.11.2008 р.

13.05.2009 р. представник позивача надав до канцелярії суду заяву про уточнення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, в якій просить стягнути 39 982,08 грн. - основної заборгованості, 3 878,26 грн. - збитків від інфляції, 4 153,73 грн. – пені, всього разом 48 014,07 грн., також до стягнення заявлено судові витрати.

Відповідно статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Надав пояснення щодо суті спору та витребувані судом документи. Підтримує клопотання щодо вжиття заходів по забезпеченню позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивач не надав суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

20.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал” (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прайм КТМ” (далі - Відповідач) було укладено договір №20/11-ОМ (далі – Договір). У відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач належним чином прийняти та своєчасно сплатити вартість брухту та відходів кольорових металів (далі- Товар) в асортименті, в строки, і за ціною, узгодженою сторонами в цьому Договорі та Спеціфікації, якіє невід’ємними частинами до даного Договору.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу зазначений у Спеціфікації №1 від 20.11.2008р. Товар (брухт алюмінію літаків у кількості 13 тн. 120 кг.) на загальну суму 69 982,08 грн., а відповідач отримав зазначений в Договорі та Спеціфікації №1 від 20.11.2008р. Товар (брухт алюмінію літаків у кількості 13 тн. 120 кг.) в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 134 від 24.11.2008р. та актом приймання брухту відходів кольорових металів б/н від 25.11.2008р.

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється відповідачем шляхом 50% передплати, решта 50% оплати за поставлену партію Товару відповідач зобов’язується сплатити протягом 10 банківськіх днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 3.5. Договору, датою поставки є дата вказана відповідачем в приймально-здавальному акті.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач вказаний Товар оплатив частково, сплативши позивачу лише 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 21.11.2008 р.( 10 000,00 грн.) та від 24.11.2008р. (20 000,00 грн.), таким чином заборгованість відповідача за Договором складає 39 982,08 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2009р., доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 39 982,08 грн. заборгованості за Договором є законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3 798,29 грн. інфляційних, в частині стягнення 79,97 грн. інфляційних відмовляє як необгрунтовано заявлені до стягнення.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, аналізуючи діюче законодавство суд приходить до висновку, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

У пункті 5.2. Договору строни узгодили, що у разі порушення відповідачем строку оплати за Товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 4153,73 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 39 982,08 грн. заборгованості, 3 798,29 грн. інфляційних, 4153,73 грн. пені належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення 79,97 грн. інфляційних відмовляє як необгрунтовано заявлені до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 655 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231, Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм КТМ», код ЄДРПОУ 33206940, (юридична адреса: 61024, м.Харків, вул. Ольмінського, 14; поштова адреса: 61145, м.Харків, вул. Новгородська, 3 оф. 3 (у т.ч. р/р 2600201005323 в Харківській філії ВАТ «Кредобанк», МФО 350415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал», код ЄДРПОУ 24446930 (49005, м.Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, 16 ( у т.ч. р/р 26002129710001 в КБ «Приват Банк» , МФО 305299 ) - 39 982,08 грн. основного боргу, 3 798,29 грн. інфляційних, 4153,73 грн. пені, 479,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 49,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 79,97 грн. інфляційних - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2009р.