Постанова № 36822144, 21.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 803/2778/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що актом Луцької ОДПІ за результатами документальної позапланової виїзної перевірки в частині формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за рахунок Приватного підприємства «Торговий дім «Трейдмакс» (далі - ПП «ТД «Трейдмакс») та товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньм'ясотрейд» (далі - ТзОВ «Волиньм'ясотрейд») встановлено порушення статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) в результаті того, що фінансово-господарська діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із придбання продукції в цих постачальників носить вдаваний характер і операції є безтоварними. Таке порушення призвело до заниження податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 164050,00 грн. за березень 2013 року. За результатами перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на 164050,00 грн. основного платежу та 41012,50 грн. штрафних санкцій.

З висновками податкового органу позивач не погоджується та вказав, що на виконання укладених договорів із ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» придбав товар (сало, шкіру свинячу заморожену, огонувку, лопатку копчену і т.ін.) що засвідчують прихідні накладні, податкові накладні, документи про оплату товару. В подальшому придбана продукція реалізована кінцевому споживачу - фізичним особам, що призвело до отримання прибутку, який відображено в Книзі обліку доходів і витрат. Надані для перевірки первинні документи та пояснення щодо зберігання, транспортування товарів відповідач до уваги безпідставно не взяв. Відсутність документів про транспортування товару чи документів про його якість не є доказом вдаваності діяльності з придбання товарів, оскільки наявність таких документів передбачена не була і не вимагалася.

Також період, охоплений перевіркою, раніше Луцькою ОДПІ уже ревізувався. Порушень податкового законодавства за березень 2013 року відповідач тоді не встановив.

Висновки акта перевірки містять суперечливі висновки, бо не визнаючи факт придбання позивачем товару, відповідач не заперечує його подальшу реалізацію кінцевому споживачу (податковий кредит вважає завищеним, а податкові зобов'язання - ні).

Господарські операції із ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд», які є правочинами, сторонами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Позивач вважає, що дотримався усіх умов, визначених податковим законодавством для формування податкового кредиту з операцій придбання товару в ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд».

З наведених підстав позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703 необґрунтованим та просив його скасувати як протиправне.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав (а.с.168-171). В обґрунтування заперечень Луцька ОДПІ зазначила, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами документальної позапланової перевірки позивача. Перевіркою встановлено, що у березні 2013 року позивач сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТзОВ «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» на загальну суму ПДВ 164050,00 грн.

Позивач уклав договори поставки м'ясопродукції з названими контрагентами, на їх користь перерахував кошти. Однак в платіжних документах не вказано призначення платежу. Надані документи (податкові, видаткові накладні, докази про оплату) формально складені, відомості у них є недостовірними, оскільки позивач не надав для перевірки документи, що підтверджують товарний характер задокументованих операцій, зокрема, доказів про виконання умов договорів поставок в частині передачі, транспортування, зберігання товару. Разом з тим, для перевірки фактів поставки продукції постачальниками позивача отримано інформацію, згідно з якою ні позивачу, ні його контрагентам не видавались ветеринарні свідоцтва, наявність яких обумовлена договорами поставки.

Аналіз та співставлення документів, наданих для перевірки, вказують про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за операціями, які фактично не відбулися, що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету. У зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржує позивач, донараховано грошові зобов'язання за основним платежем та штрафними санкціями.

З наведених підстав відповідач в задоволенні позову просив відмовити, податкове повідомлення-рішення вважає законним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити у повному обсязі; представник відповідача позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14 вересня 2012 року, що підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.157). Позивач перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ; він є платником ПДВ з 20 лютого 2013 року (а.с.202).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 04 по 08 листопада 2013 року Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, сформованого за рахунок ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд». За наслідками перевірки 15 листопада 2013 року складено акт № 1435/17.3/НОМЕР_2 (а.с.9-14, далі - акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення статті 185, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 164050,00 грн. за березень 2013 року.

На акт перевірки позивач подав заперечення (а.с.15-17). На підставі висновків акта перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки (а.с.18-19) Луцькою ОДПІ 10 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011811703 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 250062,50 грн. (з них 164050,00 грн. основного платежу та 41012,50 грн. штрафних санкцій - 25% від основного зобов'язання; а.с.20).

Враховуючи те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Закріплений частиною першою статті 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечує висновки податкового органу про порушення податкового законодавства за наслідками господарських операцій між ним та ПП «ТД «Трейдмакс» і ТзОВ «Волиньм'ясотрейд», що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень - предмета позову. Відповідач вважає, що нарахування грошового зобов'язання проведено правомірно, оскільки господарські операції позивача із вказаними контрагентами не мали реального характеру, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту у березні 2013 року на суму 164050,00 грн.

Отже, з'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ.

На підставі встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

ПК України пов'язує податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ із фактом здійснення і підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, недотримання платником податків таких визначальних умов може бути підставою для неврахування Луцькою ОДПІ у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат і донарахування грошового зобов'язання (основного платежу та штрафних санкцій).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди виключно для формування податкового кредиту та зменшення за його рахунок податкових зобов'язань є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як передбачено частиною першою статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що складені позивачем з ПП «ТД «Трейдмакс» і ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» документи з огляду на предмет доказування не відображають достовірні відомості про вчинення господарських операцій.

Так у матеріалах справи наявні копії документів, котрими позивач обґрунтовує факт виконання господарських операцій, за якими ним сформовано податковий кредит у березні 2013 року на суму 164050,00 грн. Зокрема, відповідно до договору поставки від 29 жовтня 2012 року № 29/10, додаткової угоди від 01 листопада 2012 року (а.с.21-23), укладених між ПП «ТД «Трейдмакс» як постачальником та позивачем як покупцем, перший мав передати у власність останньому за його письмовою заявкою м'ясну продукцію, субпродукти, перелік і ціна яких визначається накладними. За загальним правилом поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з правилами тлумачень «Інкотермс-2000» (тобто, поставка товару зі складу продавця); за письмовим погодженням сторін поставка товару можлива транспортом постачальника за рахунок покупця (пункт 4.1 договору). Водночас, пункти 4.3, 4.4 договору передбачають перехід права власності на товар з моменту здійснення поставки, підписання і передачі товарно-транспортних документів покупцеві; поставка вважається виконаною з моменту передачі товару та супровідних документів покупцеві або перевізнику на складі постачальника (покупця). Сторони також домовилися, що у випадку передачі товару через перевізника така поставка можлива лише після отримання від покупця листа, що уповноважує перевізника на отримання та експедицію товару, договору перевезення, укладеного між покупцем та перевізником, доручення, завіреного належним чином. Відповідно до додаткової угоди покупцю надається право зберігати товар на складі продавця, а при необхідності транспортування зі складу продавця, покупець зобов'язаний повідомити про свої наміри за три робочі дні (а.с.23).

В підтвердження виконання договірних зобов'язань про поставку товару позивач надав суду копії накладних та податкових накладних за лютий-березень 2013 року на загальну суму 748632,84 грн. (в тому числі ПДВ 124772,15 грн.) - а.с.24-56, перелік яких також наведено в акті перевірки (а.с.11), платіжних доручень, виписок по банківських рахунках (а.с.71-85).

У березні 2013 року за рахунок ПДВ сумі 124772,15 грн. позивач сформував податковий кредит (а.с.147-152).

Також в матеріалах справи наявні копії договору від 01 серпня 2012 року № 01/08, додаткових угод, укладених між постачальником ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» та покупцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (хоча зареєстрований таким 14 вересня 2012 року) про поставку м'ясної продукції та субпродуктів на умовах, аналогічних тим, що і в договорі між позивачем і ПП «ТД «Трейдмакс» (а.с.57-60). На підтвердження виконання договору позивач надав копії накладних, податкових накладних, виписаних постачальником, платіжних доручень, виписок по банківських рахунках (а.с.61-70, 71-85).

Обсяг поставки відповідно до податкових накладних за лютий-березень 2013 року (а.с.66-70) становить 235669,00 грн. (в тому числі ПДВ 39278,16 грн.). Позивач також надав суду копії платіжних доручень, виписок по банківських рахунках (а.с.71-85). За рахунок ПДВ сумі 39278,16 грн. позивач сформував податковий кредит у березні 2013 року.

Однак, докази, що підтверджують фактичну передачу товару, як це передбачалося договорами поставки, його фізичне переміщення від постачальника до покупця, в матеріалах справи відсутні, хоча суд зобов'язував позивача такі документи надати. Відповідно до письмових пояснень довіреної особи позивача ОСОБА_1 від 14 жовтня 2013 року продукція не перевозилася, а зберігалась на складах постачальників ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» (а.с.235). Доказів про передачу товару на відповідальне зберігання, повернення з відповідального зберігання, оплати за зберігання і транспортування позивач ні податковому органу, ні суду не надав, так само як посвідчення про якість, ветеринарні свідоцтва. Однак пунктом 4.10 договору від 29 жовтня 2012 року, договору від 01 серпня 2012 року) передбачено як обов'язкову умову поставки товару передачу постачальником покупцю супровідних документів за таким переліком: накладної, товарно-транспортної накладної, посвідчення про якість, ветеринарного свідоцтва, сертифіката відповідності (цей документ, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства).

Луцькою ОДПІ зібрано інформацію про те, що ветеринарні свідоцтва на сировину та готову продукцію ні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, ні ПП «ТД «Трейдмакс», ні ТзОВ «Волинь'ясотрейд» у лютому-березні 2013 року не видавалися (копії листів Управління ветеринарної медицини в Луцькому районі від 11 вересня 2013 року № 357 та Луцької міської державної лікарні ветеринарної медицини від 03 та 11 вересня 2013 року №75, № 83 на а.с.209, 211, 213).

Позивач пояснює відсутність ветеринарних свідоцтв економією коштів і уникнення додаткових витрат, оскільки кінцеві споживачі товару таких не вимагали. Разом з тим, Луцька ОДПІ обґрунтовує безтоварний характер операцій між позивачем та ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волинь'мясотрейд», а наявність ветеринарних свідоцтв при передачі товару від постачальника до покупця визначені як обов'язкова умова за договорами поставки від 01 серпня 2012 оку № 01/08 та від 29 жовтня 2012 року № 29/10. Отже, доказом вчинення господарських операцій є виконання визначених сторонами умов.

Позивач не надав доказів фактичного переміщення товару, його передачі від продавців ТзОВ «Волинь'ясотрейд» та ПП «ТД «Трейдмакс» до покупця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що зафіксовано актом перевірки. Також не відповідає змісту умов договорів поставок доводи позивача, що наявність документів про транспортування передбачена не була, оскільки перехід права власності прямо пов'язано з передачею товарно-транспортних документів покупцеві.

Надані у судове засідання копії договорів оренди приміщень не підтверджують прийняття на зберігання товару, що придбав позивач, так само як копії листів ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волинь'ясотрейд» в адресу позивача про підтвердження операцій із ним (а.с.177, 182, 200), оскільки належними засобами доказування в даному випадку суд вважає ті документи, які визначені чинним законодавством для такого виду правочинів або про які сторони прямо домовилася при укладанні договорів поставки.

Як передбачено статтею 336 Цивільного кодексу України (ЦК України), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. В свою чергу, частиною першою статті 937 ЦК України як обов'язкову умову дійсності договору зберігання передбачено його укладення у письмовій формі. Це правило стосується угод за участю фізичних осіб (в тому числі і тих, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності) з юридичними особами. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З наведених підстав суд не вважає належними та допустимими доказами копії листів ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» і ПП «ТД «Трейдмакс», довідки ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» від 02 травня 2013 року, які надані суду з ініціативи представника позивача у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи (а.с.177, 182, 200), оскільки, по-перше, закон передбачає наявність письмового договору зберігання (належність доказу), а по-друге, зазначені листи, довідка взагалі не містить відомостей про найменування товару, його кількість, вартість, дату передачі, повернення, умови передачі і повернення тощо (допустимість доказу).

Суд бере до уваги, що діяльність ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця не носить систематичного характеру, та у квітні-серпні 2013 року ним не велася, про що свідчать податкові декларації з ПДВ за вказані періоди (а.с.125-153). Будь-яких засобів для ведення підприємницької діяльності згідно з актом перевірки позивач не має (а.с.9-10, 120-121). Про відсутність зареєстрованих транспортних засобів свідчить копія листа Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Луцька, Луцького, Ківерцівського, Рожищенського районів від 01 жовтня 2013 року № 864 (а.с.223).

Доводи позивача про те, що податковими перевірками його контрагентів не встановлено завищення податкових зобов'язань за фінансово-господарськими операціями між ним та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд», ПП «ТД «Трейдмакс» суд відхиляє. З витягів матеріалів перевірок, проведених Луцькою ОДПІ відносно ТзОВ «Волиньм'ясотрейд», ПП «ТД «Трейдмакс» (акти від 15 листопада 2013 року №1432/22.2/37107548 та №1433/22.2/37751493) встановлено завищення податкових зобов'язань за фінансово-господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, які визнано податковим органом безтоварними (а.с.224-234).

Також суд бере до уваги ту обставину, що позивач є одноосібним засновником ТзОВ «Волиньм'ясотрейд», що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.160), а із ПП «ТД «Трейдмакс» з 03 грудня 2012 року перебував у трудових відносинах (прийнятий комірником зазначеного підприємства - а.с.226). Зазначені обставини вказують на відповідність позивача ознакам пов'язаної особи, встановленим статтею 14 ПК України.

Наведене свідчить про те, що документи, оформлені позивачем з ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» і ПП «ТД «Трейдмакс», підписані без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і податкового обліку та за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяють формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків. Те, що позивач надав докази про подальше використання товару - м'ясопродукції, субпродуктів фізичним особам (а.с.86-113), отримання прибутку (з пояснень представника позивача 0,10-0,20 грн. з одиниці продукції) не свідчить, що це товар, придбаний в ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волинь'ясотрейд». Встановлення походження зазначеного товару та перевірка фактів продажу товару не є предметом доказування у цьому спорі.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» і ПП «ТД «Трейдмакс» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» і ПП «ТД «Трейдмакс» сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 164 050,31 грн. у березні 2013 року за рахунок ПП «ТД «Трейдмакс» та ТзОВ «Волиньм'ясотрейд» підтверджені у судовому засіданні та є підставою для визначення зобов'язання відповідно до пункту 54.3.2 статті 54 ПК України.

Таким чином, оскільки висновки Луцької ОДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту знайшли підтвердження, то позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703 задоволенню не підлягає.

Так як позов не підлягає задоволенню, то за правилами статті 94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0011811703 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 24 січня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк