Ухвала суду № 36821868, 21.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8816/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/397/14 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 18 21.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою українського консорціуму "Екосорб" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до українського консорціуму "Екосорб" про розірвання договору та стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який мотивували тим, що між ними та відповідачем укладеного договір про бронювання квартири та договір купівлі-продажу цінних паперів. Ними свій обов'язок по оплаті виконаний у повному обсязі та сплачено 450 000 грн. За умовами договору строк прийому-передачі квартири становить не пізніше 02 квітня 2010 року. Згодом за додатковою угодою між сторонами був продовжений строк здачі об'єкта в експлуатацію до 30 липня 2010 року та передачі їм квартири у власність до 01 жовтня 2010 року. У разі не виконання зобов'язань за договором відповідач мав виплатити їм сплачені грошові кошти з урахуванням індексу інфляції. На даний час умови договору відповідачем не виконані, чим істотно порушені умови договору та їх права на квартиру.

Просили розірвати договір №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2009 року, укладений між ними та Українським консорціум «ЕКОСОРБ»; стягнути з український консорціум «ЕКОСОРБ» на їх користь грошові кошти в розмірі 450 000 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 20 036, 43 грн. та судові витрати в розмірі 3 441 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано договір №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Українським консорціум «ЕКОСОРБ».

Стягнуто з український консорціум «ЕКОСОРБ» (м. Київ, вул. Ромена Ролана, 7, код ЄДРПОУ 02023732, №26006026442891 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 02023732, свідоцтво №36346862, ІПН 020237326576) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - грошові кошти в розмірі 470 036,43 грн. та судові витрати в розмірі 3 441 грн.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилався на те, що п.7 додаткової угоди № 1 до договору № 36-374-ЧК про бронювання квартири від 26.10.2009 передбачено, що у випадку порушення емітентом строків виконання обов'язків, встановлених п.2 додаткової угоди № 1, більше як на три календарні місяці, власник облігації має право звернутись до емітента з вимогою розірвання договору про бронювання. При цьому емітент зобов'язується виплатити власнику облігацій грошові кошти сплачені останнім у розмірі вартості майнових прав на квартиру, визначеною п.6 додаткової угоди з урахуванням індексу інфляції, упродовж терміну, окремо письмово погодженого сторонами.

Відповідно до п.7.3 дія договору від 26.10.2009 року може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Сторона, яка є ініціатором дострокового припинення дії договору зобов'язана попередити про це сторону за 10 днів, що передують дню достроковому припиненню дії договору шляхом складання письмового повідомлення, в якому зазначаються відповідні причини та підстави дострокового припинення дії договору. Але даного письмового повідомлення на адресу апелянта не надходило.

Також, вважає, що індекс інфляції за період з січня 2011 року по липень 2013 року в розмірі 20 036, 43 грн. задоволений судом безпідставно, так як не погоджені ні строки дати початку індексу інфляції, ні терміни проведення цих виплат. Не існує погодження між позивачами та відповідачем щодо врегулювання строків (термінів) погашення вартості майнових прав та не врегульовано нарахування індексу інфляції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2009 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Українським консорціум «ЕКОСОРБ» укладеного договір купівлі-продажу №36-374-ЧК/БВ-628.

У п.1.1 договору визначено, що продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити цінні папери на умовах цього договору, на загальну вартість пакету цінних паперів на суму 450 000 грн.

Пунктом 3.1 передбачено, що покупець здійснює оплату цінних паперів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в національній валюті на загальну суму 450 000 грн. у строк не пізніше 25 жовтня 2009 року.

27 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір №242/09 про відкриття рахунку у цінних паперах та надано позивачами виписки про стан рахунку у цінних паперах №075394 від 28 жовтня 2009 року.

Позивачами за договором сплачено грошові кошти в розмірі 450 000 грн., що підтверджується квитанцією №2241871 від 27 жовтня 2009 року про перерахування коштів УК «Екосорб» за цінні папери згідно договору купівлі-продажу №36-374-ЧК/БВ-628 від 22 жовтня 2009 року.

26 жовтня 2009 року було укладено договір №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Українським консорціум «ЕКОСОРБ».

У п. 2.2 договору визначено, що емітент зобов'язується закріпити за власником облігацій кватиру та передати її власнику облігацій у власність в рахунок погашення пакету облігацій, а власник пакету облігацій зобов'язується оплатити вартість пакета облігацій по договору купівлі-продажу облігацій, а також пред'явити такий пакет облігацій до погашення емітенту у порядку, строки та на умовах, що визначені цим договором та інформацією про випуск.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що умовою бронювання квартири за власником облігацій є наявність у власності Власника облігацій такої кількості облігацій, яка становить не менше 100 відсотків від пакета облігацій, оплаченої власником облігацій у строки та в порядку, що визначені договором купівлі-продажу облігацій.

У п. 2.5. договору №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 вказано, що орієнтовний строк введення житлового будинку в експлуатацію: І квартал 2010 року, однак емітент залишає за собою право без додаткового повідомлення власника облігацій відкласти дату введення житлового будинку в експлуатацію строком до трьох місяців, починаючи з дати, зазначеної в цьому пункті.

23 березня 2010 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Українським консорціум «ЕКОСОРБ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2009 року.

За умовами Додаткової угоди сторони погодили, зокрема і строки, порядок, спосіб передачі квартири у власність, тощо.

Так, п. 2 Додаткової угоди встановлено, що емітент зобов'язується забезпечити введення житлового будинку в експлуатацію в строк не пізніше 30 липня 2010 року. В строк до 01 жовтня 2010 року емітент зобов'язується передати у власність власника облігацій квартиру в закінченому будівництвом та введеному в експлуатацію житловому будинку за актом прийому-передачі, а також в межах вказаного строку надати власнику облігацій витяг з рішення органів місцевого самоврядування про визнання права приватної власності за власником облігацій.

Пунктом 7 Додаткової угоди №1 до договору №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2009 року, передбачено, що у випадку порушення емітентом строків виконання обов'язків, встановлених п. 2 цієї додаткової угоди №1 більше як на три календарні місяці, власник облігацій має право звернутись до емітента з вимогою розірвання договору про бронювання. При цьому емітент зобов'язується виплатити власнику облігацій грошові кошти сплачені останнім у розмірі вартості майнових прав на квартиру, визначеною п.6 Додаткової угоди з урахуванням індексу інфляції, упродовж терміну, окремо письмово погодженого сторонами.

Пунктом 6 Додаткової угоди №1 до Договору №36-374-ЧК про бронювання квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2009 року встановлено, що вартість майнових прав на квартиру становить 450 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦПК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору є доведеними та обгрунтованими, оскільки порушення відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт є істотним, так як позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передавши відповідачу по справі українському консорціуму «Екосорб» вартість об'єкту інвестування - кошти в сумі 450 000 грн. в повному обсязі, позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні договору, а саме: одержати у встановлений строк (01.10.2010 року) об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договорами, будинок на час розгляду справи не введений в експлуатацію, строки введення значно перевищені (більше трьох років), квартира у власність позивачам не передана, позивачами проведено оплату у визначеному договорами строки, розміру та порядку, в зв'язку з чим відповідач, на думку колегії суддів, істотно порушив умови договору, тому позовні вимоги про розірвання договору є доведеними та обґрунтованими.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги в цій частині, а саме: посилання апелянта на п.7 додаткової угоди № 1 до договору № 36-374-ЧК про бронювання квартири від 26.10.2009 року, яким передбачено, що у випадку порушення емітентом строків виконання обов'язків, встановлених п.2 додаткової угоди № 1, більше як на три календарні місяці, власник облігації має право звернутись до емітента з вимогою розірвання договору про бронювання та п.7.3, відповідно до якого дія договору від 26.10.2009 року може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору і сторона, яка є ініціатором дострокового припинення дії договору зобов'язана попередити про це сторону за 10 днів, що передують дню достроковому припиненню дії договору шляхом складання письмового повідомлення, в якому зазначаються відповідні причини та підстави дострокового припинення дії договору, а такого письмового повідомлення на адресу апелянта не надходило, то колегією суддів вони розцінюються критично, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов Додаткової угоди (п.2) емітент зобов'язується забезпечити введення житлового будинку в експлуатацію в строк не пізніше 30 липня 2010 року. В строк до 01 жовтня 2010 року емітент зобов'язується передати у власність власника облігацій квартиру в закінченому будівництвом та введеному в експлуатацію житловому будинку за актом прийому-передачі, а також в межах вказаного строку надати власнику облігацій витяг з рішення органів місцевого самоврядування про визнання права приватної власності за власником облігацій. Тобто, дострокове розірвання договору мало б місце у разі звернення позивачів до суду з позовом до 01 жовтня 2010 року (строку визначеного умовами договору).

У даному випадку позивачі звернулися до суду з позовом за захистом свого порушеного права у вересні 2013 року, тобто вже після закінчення строку виконання договору визначеного сторонами, а тому доводи апелянта щодо невиконання позивачами порядку дострокового розірвання договору, передбаченого його умовами, у даному випадку не заслуговують на увагу.

Крім того, не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апелянта, що відповідно до п.7 Додаткової угоди позивачі повинні були обов»язково спочатку звернутися до УК «Екосорб» з приводу розірвання договору, а не до суду, оскільки відповідно до зазначеного пункту власники облігації (позивачі) мають право, а не обов»язок, звернутись до емітента з вимогою розірвання договору про бронювання, оскільки у разі істотного порушення договору договір може бути розірвано за рішенням суду, відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, то сторони повертаються у первісний правовий стан, що існував до укладення договору купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту даної правової норми висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів суми грошових коштів сплачених останніми за договором бронювання в розмір 450000 грн. також є обгрунтованими та доведеними.

Не приймаються до уваги колегією суддів і доводи щодо безпідставності стягнення на користь позивачів індексу інфляції за період з січня 2011 року по липень 2013 року в розмірі 20 036, 43 грн., так як сторонами не були погоджені ні строки дати початку індексу інфляції, ні терміни проведення цих виплат, а також не існує між позивачами та відповідачем погодження щодо врегулювання строків (термінів) погашення вартості майнових прав та не врегульовано нарахування індексу інфляції, оскільки пунктом 7 Додаткової угоди до Договору бронювання передбачено, що у випадку порушення емітентом строків виконання обов'язків, встановлених п. 2 цієї додаткової угоди більше як на три календарні місяці, емітент зобов'язується виплатити власнику облігацій грошові кошти сплачені останнім у розмірі вартості майнових прав на квартиру, визначеною п.6 Додаткової угоди з урахуванням індексу інфляції, упродовж терміну, окремо письмово погодженого сторонами.

Тобто, нарахування індексу інфляції було передбачено безпосередньо умовами договому між сторонами і ними погоджено, тому в цій частині позовні вимоги також є повністю доведеними та обгрунтованими.

Стосовно періоду нарахування індексу інфляції та його розміру, то колегія суддів вважає за можливе з ним погодитися, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до вищезазначеного п.7 Додаткової угоди, передбачено час з якого може бути нараховано відповідно індекс інфляції, оскільки визначено, що це є санкцією за порушення емітентом строків виконання обов'язків, встановлених п. 2 цієї додаткової угоди більше як на три календарні місяці.

Отже, оскільки строк виконання зобов»язань було визначено сторонами 01 жовтня 2010 року, і було порушено відповідачем, то проведення нарахувань саме з 01 січня 2011 року, тобто без урахування трьох місяців передбачених Додатковою угодою, є правильним.

Крім того, так як відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 3441 грн. задоволені вірно.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу українського консорціуму "Екосорб" відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов