Постанова № 36820127, 08.01.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 січня 2014 р. Справа № 802/4841/13-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації до: ОСОБА_1 про: стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації (надалі - позивач) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 призначено усі види соціальної допомоги в тому числі, у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразову допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Оскільки, розпорядженням від 28.05.2013р. № 174, ОСОБА_2 влаштовано до Тульчинського будинку дитини, що є підставою для припинення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення надміру виплачених коштів в сумі 840 грн. 83 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомлена, що підтверджується матеріалами справи.

Частина 4 статті 122 КАС України визначає, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За вказаних обставин, суд керуючись ч.6 ст. 128 КАС України, вважає за можливе провести розгляду вказаної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (надалі - Закон) встановлює, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

На виконання вимог вказаного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. № 1751 затверджено "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (надалі - Порядок).

Положення ст. 3 Закону визначають види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Статтею 5 Закону встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до заяви від 03.04.2010р., та на підставі свідоцтва про народження від 02.11.2011р. серії НОМЕР_1, рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 10.11.2011р., ОСОБА_1 призначено усі види соціальної допомоги в тому числі допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразову допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.6, 11, 16).

Положення ст. 11 Закону встановлюють, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну). Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. Вказану норму також дублює п.10 Порядку.

Зі змісту ст. 13 Закону слідує, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Аналогічно п.17 Порядку закріплено, що право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною.

З наданих доказів встановлено, що розпорядженням від 28.05.2013р. № 174 Тиврівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, згідно з заявою батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тимчасово влаштовано до Тульчинського будинку дитини (а.с.19).

Із врахуванням даного факту, повідомленням № 21-09/13 від 16.09.2013р. управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації проінформувало ОСОБА_1 про надмірну виплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 130 грн. та при народженні в сумі 710 грн. 83 коп. за червень 2013р. (а.с.18). Судом встановлено, що вказане повідомлення відповідачем отримано 20.11.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.5)

Надаючи правову оцінку даному факту, суд виходив з того, що ч. 6 ст. 11 Закону передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Згідно з абз. 6 п. 13 Порядку, у разі влаштування дитини до дитячого закладу на повне державне утримання допомога призначається і виплачується в розмірі, встановленому для першої дитини, шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини в порядку, затвердженому Мінсоцполітики, Мінфіном, МОЗ, МОН молодь спортом.

Виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин у відповідності до п. 23 даного Порядку.

Таким чином, встановивши факт повного державного утримання ОСОБА_2, позивач в контексті вищезазначених норм, припинив виплату ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що ст.22 Закону закріплено, що одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Судом встановлено, що саме не дотримання відповідачем вказаного обов'язку слугувало підставою для надміру виплачених коштів в червні 2013р. в сумі 840 грн. 83 коп., та як наслідок звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогами, судом також враховано той факт, що повне державне утримання ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи та не спростовувалось відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд також виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) надміру виплачену допомогу при народженні дитини в сумі 710 грн. 82 коп. та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років в сумі 130 грн. на користь управління праці і соціального захисту Тиврівської районної державної адміністрації (ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 03191710, р/р 35418025000292 - допомога при народженні дитини, р/р 35410026000292- допомога по догляду за дитиною до 3-років).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/ Вільчинський Олександр Ванадійович

Копія вірна:

Суддя: Секретар: