Рішення № 36819689, 23.01.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 Справа №917/2552/13

м. Полтава

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", 37600, м. Миргород, пров. Луговий, 11

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 37600, АДРЕСА_1

про 12848,80 грн.

Суддя Пушко І.І.

від позивача: Новицька Т.А., довіреність від 23.10.2013 року, № 1292;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 38518,78 грн. за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2006 року № 179, з яких: 34476,58 грн. - основна заборгованість за період з 01.10.2011 року по 30.11.2013 року, 2371,17 грн. - пеня; 1240,30 грн. - 3% річних, 430,73 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії.

Позивач заявами від 22.01.2014 року, 23.01.2014 року зменшив позовні вимоги до 12848,80 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заяви про зменшення позовних вимог приймаються господарським судом.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 12848,80 грн., з яких: 9237,33 грн. - основний борг; 1240,30 грн. - 3% річних; 2371,17 грн. - пеня.

Відповідач відзив на позов та витребуваних документів не подав, в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась відповідачу на юридичну адресу була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином (див. ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду що набуло законної сили, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.11.2011 року, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року по справі № 18/2651/11 встановлено, що:

- 15 жовтня 2006 року між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (виробник) та магазином "ПродМайстер" в особі приватного підприємця ОСОБА_1 (споживач) укладений договір № 179 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою: АДРЕСА_3;

- відповідно вимог розділу першого вказаного договору виробник (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) тепловою енергією у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками, які є невід'ємною частиною даного договору;

- оплата рахунків проводиться не пізніше 10 числа звітного місяця (пункт 6.5 договору);

- пунктом 5.1 передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності за нормами споживання згідно затверджених обласною державною адміністрацією тарифів;

- в пункті 6.6 сторони обумовили, що сума щомісячних нарахувань та порядок їх розрахунку, наведені у пункті 6.7 та у додатку 1, можуть змінюватися в залежності від змін площі, яку займає споживач, тарифів, установки вузла обліку теплової енергії тощо;

- у зв'язку зі зміною опалювальної площі, Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго" та магазин "ПродМайстер" в особі приватного підприємця ОСОБА_1 13 червня 2007 року та 01 листопада 2008 року укладали додаткові угоди, про зміну умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 179 від 15 жовтня 2006 року, відповідно до яких змінювали редакцію пунктів 6.7.2 та .6.7.3 вказаного договору;

- відповідно до Додаткової угоди від 13.06.2007 року розрахунки здійснюються виходячи з наступних даних: з площі будівель споживача 133,6 м2 та оплати за опалення у розмірі 295,20 грн. з ПДВ за 1 Гкал;

- в подальшому тарифи на послуги теплопостачання змінювались; скориговані тарифи затверджувались рішеннями двадцять п'ятої позачергової сесії п'ятого скликання Полтавської обласної ради від 27 березня 2009 року (які були введені в дію 01 травня 2009 року) та рішенням третьої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 01 лютого 2011 року (введені в дію з 01 січня 2011 року).

При розгляді справи по суті суд врахував, що відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 07.08.2011 року, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (далі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до вищезазначених норм, Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг постановою № 83 від 30.09.2011 року встановила Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 811,12 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Ця постанова набрала чинності з 01 жовтня 2011р.

У Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2012р. від 01.05.2013р., зокрема зазначено, що "згідно з абз. 5 п. 2 ч. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України від 9 липня 2010 р. № 2479-VI "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється зазначеною Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання".

Із дня набрання чинності зазначеним Законом (22 липня 2010 р.) з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

У зв'язку з цим не підлягають застосуванню акти органів місцевого самоврядування, якими встановлено відповідні тарифи, прийняті після набрання чинності цим Законом (постанова Верховного Суду України від 11 грудня 2012 р. у справі № 3-59гс12).

Отже, відповідно до умов Договору (п.6.7.3) розрахунки за отриману теплову енергію здійснювалися згідно показників теплового лічильника, який встановлений в житловому будинку, де розташований магазин відповідача, по тарифам встановленим Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг постановою № 83 від 30.09.2011 року.

Строк дії договору сторони визначили до 15 жовтня 2009 року (пункт 10.1. договору).

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати боргу за теплову енергію (пункт 10.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.3. договору).

Таким чином, оскільки жодною із сторін, відповідно до пункту 10. 3 договору, не було письмово заявлено про припинення договору, договір є діючим і повинен виконуватися.

Позивачем надані належним чином оформлені акти прийняття-передачі теплової енергії та акти зняття показників теплового лічильника за період з 01.10.2011 року по 30.11.2013 року включно, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу, її фактичне використання споживачем, опалювальну площу (133,6 кв.м.), а також кількість та вартість теплової енергії.

Відповідно до п.6.5 Договору, споживач зобов'язується проводити оплату рахунків не пізніше 10 числа звітного місяця (тобто наступного за розрахунковим).

Згідно розрахунку позивача, договірні зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії відповідачем належним чином не виконувались - борг сплачувався частково, внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, за період з 01.10.2011 року по 30.11.2013 року за послуги теплопостачання відповідачем заборговано 9237,33 грн.

Таким чином, відповідач порушив умови укладеного Договору і не розрахувався за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, доказів повної оплати відповідачем заборгованості, у тому числі у встановлені договором строки, суду не надано. Відповідач письмового відзиву та свого конттрозрахунку суми позову не надав, тверджень позивача не спростував. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 9237,33 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Позивач на підставі п. 7.2 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний прострочений платіж в межах шестимісячного строку (за період з 11.11.2011 року по 17.12.2013 року) в сумі 2371,17 грн.

При перевірці розрахунку цієї суми судом не виявлено її завищення з боку позивача, вона відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає задоволенню повністю.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 1240,30 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 11.11.2011 року по 17.12.2013 року.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом виявлено, що період та розмір нарахування 3% річних є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3 % відсотків річних задовольняються в повному обсязі (перевірка правильності розрахунків заявлених пені та 3 % річних проводилась за допомогою системи "Ліга. Закон".

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37600, р/р НОМЕР_2 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 код НОМЕР_1) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий,11, м. Миргород, 37600, р/р 26004054503048 в ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401 код ЄДРПОУ 25682207) - 9237 грн. 33 коп. основної заборгованості; 1240 грн. 30 коп. - 3% річних; 2371,17 грн. - пеня; 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.