Рішення № 36819682, 21.01.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2014 Справа №917/2359/13

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс", вул. Богдана Хмельницького, 3, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632

до Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання", вул. Заводська, 1, смт Нова Галещина, Козельщинський район, Полтавська область, 39140

про стягнення 97942,17 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100906,36 грн. за договором поставки № 0021 від 27.01.2011 року, з яких: 96592,52 грн. – основна заборгованість, 4313,84 грн. – 3% річних. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про переведення боргу від 01.08.2013 року № 1, а саме - несплати переведеного боргу.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву від 17.01.2014 року про уточнення позовних вимог, поштою надіслав витребувані ухвалою суду документи та просить справу розглянути за відсутності представника позивача.

При вирішенні заяви про уточнення позовних вимог суд враховує наступне.

ГПК, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову. (див. п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", далі – Постанова № 18).

Так, у заяві від 17.01.2014 року позивач просить суд стягнути з відповідача 96592,52 грн. основного боргу та 1349,65 грн. – 3% річних за період з 01.08.2013 року по 16.12.2013 року, первісна ж вимога була стягнути 96592,52 грн. основного боргу та 4313,84 грн. 3% річних за період з 12.04.2012 року по 01.11.2013 року, таким чином, змінивши період нарахування 3 % річних позивач змінив матеріально-правову вимогу до відповідача, стосовно якої просить прийняти судове рішення. Дана заява направлена відповідачу 17.01.2014 року, про що свідчить наявний у справі опис вкладення до цінного листа з відміткою відділу зв'язку.

Суд приймає до уваги, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання (п. 3.12.Постанови № 18).

З урахуванням викладених вище норм, а також того, що суд не розпочинав розгляд справи по суті, суд приймає заяву позивача від 17.01.2014 року до розгляду як заяву про зміну предмета позовних вимог з одночасним зменшенням їх розміру в частині стягнення 3 % річних.

Судом враховується, що згідно п. 3.10. Постанови №18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 97942,17 грн. (96592,52 грн. основного боргу та 1349,65 грн. 3% річних).

Відповідач відзив на позов та витребуваних ухвалами від 02.12.2013 року, 19.12.2013 року документів не подав, в судове засідання не з’явився, своїм правом на судовий захист не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, в зв‘язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

27.01.2011 року між ПП "Луцькпідшипниксервіс" (постачальник) та ТОВ "НВП "МПК "Металопромисловий комплекс" (покупець) було укладено договір постачання №0021. Згідно п. 1.1. даного договору постачальник зобов'язався передати покупцю товар (у тому числі: підшипники, папір парафінований, обладнання, верстати, запасні частини, масла, супутні товари тощо) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його на встановлених договором умовах".

Як свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи) протягом 2011-2012 років ПП "Луцькпідшипниксервіс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Метало-промисловий комплекс" товар підшипники всього на суму 784603,22 грн., з яких 96592,52 грн. не були оплачені.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Метало-промисловий комплекс" виникло зобов'язання перед позивачем по справі оплатити вартість отриманого товару на загальну суму 96592,52 грн.

Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні, за згодою кредитора, може бути замінений іншою особою, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з правочином про переведення боргу №1 від 01.08.2013 року ТОВ НВК "Метало-промисловий комплекс" за згодою ПП "Луцькпідшипниксервіс" у зобов'язанні за видатковими накладними № РН-00167 від 16.03.2012 p., № РН-00196 від 23.03.2012 p., № РН-00223 від 03.04.2012 , № РН-00253 від 11.04.2012 p., № РН-00349 від 29.05.2012, № РН-00350 від 29.05.2012 р. було замінене на ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" на суму 96592,52 грн.

П. 2 правочину про переведення боргу №1 від 01 серпня 2013 р. передбачено, що з моменту підписання цього правочину, який є підставою переведення боргу, борг ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" перед ПП "Луцькпідшипниксервіс" складає 96592,52 грн. З моменту підписання сторонами цього правочину борг ТОВ НВК "Метало-промисловий комплекс" перед ПП "Луцькпідшипниксервіс" вважається погашеним.

Сторони по справі є обізнаними про переуступку боргу, оскільки вони являлються сторонами правочину про переведення боргу.

Таким чином, 01.08.2013 року за договором переведення боргу, первісний боржник передав відповідачу (як новому боржнику) заборгованість за отриманий товар по договору поставки, строк оплати якого на момент підписання договору переведення боргу настав.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем погашений не був і становить 96592,52 грн. Як свідчить опис вкладення до цінного листа, 10.12.2013 року позивачем направлявся на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків, проте, належним чином на звернення позивача відповідач не відреагував.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 1349,65 грн. – 3 % річних в період з 01.08.2013 року по 16.12.2013 року

Згідно п. 4.1. постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п. 5.1. постанови кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Ст. 625 ЦК України говорить про те, що інфляційні витрати та річні є невід’ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу. Таким чином, за умовами договору про переведення боргу (п. 2 договору) обов'язок відповідача сплатити заборгованість позивачу виник 01.08.2013 року – в день підписання договору, а можливість нарахування річних на суму заборгованості передбачена ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 01.08.2013 року по 16.12.2013 року суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що договір про переведення боргу укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, боржник у зобов'язанні був замінений іншою особою (відповідачем по справі) за згодою кредитора, а також, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача (нового боржника), який жодних заперечень щодо розміру заборгованості не подав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 96592,52 грн. основного боргу та 1349,65 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача з розрахунку 2% від ціни позову (сума позовних вимог, з урахуванням зміни предмета позову та зменшення розміру заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, склала 97942,17 грн., з яких: 96592,52 грн. – основний борг, 1349,65 грн. – 3 % річних).

Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч.2), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти здійснену позивачем зміну предмета позовних вимог в частині визначення періоду нарахування 3% річних, а також зменшення розміру позовних вимог стосовно стягнення 3 % річних до 1349,65 грн.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання", вул. Заводська, 1, смт Нова Галещина, Козельщинський район, Полтавська область, 39140, ідентифікаційний код 00238233 на користь Приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс", вул. Богдана Хмельницького, 3, с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632, ідентифікаційний код 30391862– 96592 грн. 52 коп. – основна заборгованість; 1349 грн. 65 коп. 3% річних; 1958 грн. 84 коп. судового збору.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І. Пушко