Рішення № 36819665, 20.01.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2014 р.Справа № 916/3277/13

За позовом: Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 49630,98 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від прокуратури: Риженко М.Ю. - довіреність;

Набекало М.М. - посвідчення;

Від позивачів: Кривулько М.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 20.01.2014р. приймали участь представники:

Від прокуратури: Набекало М.М. - посвідчення;

Від позивачів: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 49630,98грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2013р. порушено провадження по справі №916/3277/13.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 04.12.2013р. та від 26.12.2013р. відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.01.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

27.12.2000р. між Міністерством оборони України, в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір №287/2000/ГоловКЕУ, за умовами якого орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 539 кв.м., розташоване АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Котовської КЕЧ району, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна становить 52775 грн. Склад орендованого майна визначено в акті інвентаризації (п.п.1.1., 1.2. договору).

10.07.2008р. між КЕВ м. Одеса (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено додаткову угоду №190д-с/2008/КЕВ до договору оренди №287 від 27.12.2000р., яка обумовлена прийняттям на бухгалтерський облік (баланс) КЕВ м. Одеси будівель та споруд, а також з метою приведення умов договору до умов діючого законодавства, та відповідно до якої сторони домовились виконувати як орендодавець так і орендар умови договору оренди від 27.12.2000р. №287, а зокрема, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлове приміщення загальною площею 539 кв.м., військове містечко №1 за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеса, вартість якого визначена на 12.07.2000р. за незалежною оцінкою становить 52775 грн.

Крім того між сторонами 30.12.2009р. була укладена додаткова угода №225д-с/2009/КЕВ м. Одеси.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Названі в п.1.1. приміщення орендодавець передає орендарю під їдальню.

На виконання умов договору від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ спірне приміщення було передано в оренду відповідачу за актом приймання-передачі від 27.12.2000р.

Згідно з п.п.3.1., 3.2. договору оренди №287/2000/ГоловКЕУ від 27.12.2000р., п.п.4, 5 додаткової угоди №225 д-с/2009/КЕВ від 30.12.2009р. орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2009 року) на рівні 1400 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 27.12.06р. №1846, яка становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2009 року) 694,52 грн. (Додаток №1). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.п.3.4., 3.6. договору оренди №287/2000/ГоловКЕУ від 27.12.2000р., п.п.7, 9 додаткової угоди №225 д-с/2009/КЕВ від 30.12.2009р орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п.5.4. договору від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ, п.18 додаткової угоди №225 д-с/2009/КЕВ від 30.12.2009р. орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Положеннями п.10.1. договору від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ, п.38 додаткової угоди №225 д-с/2009/КЕВ від 30.12.2009р. передбачено, що договір діє до 29.12.2011р.

Відповідно до п.п.10.10., 10.11., 10.12. договору від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ, п.п.46, 47, 48 додаткової угоди №225 д-с/2009/КЕВ від 30.12.2009р. уразі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

У зв'язку із закінченням дії договору оренди від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ відповідач за актом приймання-передачі від 31.12.2011р. повернув орендодавцю 2651кв.м. прилеглої до будівлі (за генеральним планом АДРЕСА_2 -їдальня) території, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Згідно заяви ОСОБА_1 від 28.12.2011р. у нього залишилось в оренді 500кв.м. прилеглої до будівлі (за генеральним планом АДРЕСА_2 -їдальня) території.

Згідно акту від 31.07.2012р., складеного працівниками КЕВ м. Одеси, ФОП ОСОБА_1, незважаючи на те, що договір оренди від 27.12.2000р. №287/2000/ГоловКЕУ припинив свою дію 29.12.2011р., продовжує безпідставно використовувати приміщення офіцерської їдальні АДРЕСА_2 площею 539кв.м. та прилеглу до будівлі територію площею 500 кв.м.

02.01.2013р. господарським судом Одеської області винесено рішення по справі № 5017/3017/2012, яким задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони та Квартирно-експлуатаційної частини м. Одеси до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відповідним договором оренди ( у тому числі неустойки за період з 01.01.2012р. по 01.07.2012р. в сумі 20069,60грн) та зобов'язання повернути КЕВ м. Одеси нежитлове приміщення загальною площею 539 кв.м із прилеглою територією площею 500кв.м військового містечка №1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

23.05.2013р. відділом ДВС Котовського МУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №38112175 з виконання наказу №5017/3017/2012, виданого 14.01.2013р. господарським судом Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013р. відповідач за актом приймання-передачі повернув КЕВ м. Одеси нежитлове приміщення загальною площею 539 кв.м. (без прилеглої території площею 500 кв.м.) військового містечка №1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що в зв'язку з безпідставним користуванням військовим майном відповідачу нараховано неустойку за період з 01.07.2012р. по 22.07.2013р. на суму 49630,98грн.

Також, позивач вказує що надсилав на адресу відповідача претензію щодо сплати неустойки, яка була залишена ним без відповіді та задоволення.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з до суду за захистом порушених прав та інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа ВГСУ №01-06/735/2012 від 29.05.2012р. „Про деякі питання практики застосування статтей 785 та 786 Цивільного кодексу України" неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Такої ж позиції дотримується ВСУ у постанові від 20.03.2012р. у справі №40/117.

З врахуванням встановлення судом факту несвоєчасного повернення відповідачем позивачу предмету оренди у повному обсязі після припинення дії договору оренди, є правомірним нарахування позивачем неустойки за час фактичного користування відповідачем орендованим майном згідно до розміру займаної площі, у зв'язку з чим задоволенню судом підлягає позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 49630,98грн. неустойки.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська,13, код 08038284) 49630 (сорок дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 98 коп. неустойки.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 25.01.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.