Рішення № 36819630, 24.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24053/13 24.01.14

За позовом Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство "

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 51 043,39 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Воловенко І.В. (дов. б/н від 01.11.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство " (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 51 043,39 грн. за договором № 17/2008/1 з яких 49634, 10 грн. основної заборгованості, 1409, 29 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24053/13, розгляд справи призначено на 21.01.2014 року.

20.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 21.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.11.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 05168543

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надано оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення поважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2008 року між позивачем (за договором - продавець) та СПД «ОСОБА_2» (первісний боржник за договором) укладено договір № 17/2008/1 ( далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити техсировину хвойну діам. 26 см. І б. (далі за текстом - товар)

Згідно п. 1.3. договору, оплата за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати.

Як передбачено п. 2.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які випливають з договору, сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з 16 серпня 2010 року по 25 листопада 2010 року, СПД «ОСОБА_2» було поставлено товар на загальну суму 56737, 10 грн. У зв'язку з поставкою товару, перед СПД «ОСОБА_2» виникло зобов'язання, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар у розмірі 56737, 10 грн.

СПД «ОСОБА_2» не було виконано своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим у СПД «ОСОБА_2» перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 56737, 10 грн.

06.09.2012 року між позивачем ( за договором 2 - кредитор), СПД «ОСОБА_2» 9 за договором 2 - первісний боржник) та відповідачем (за договором 2 - новий боржник) було укладено договір про переведення боргу (за текстом - договір 2).

Згідно п. 1 договору 2, договір регулює відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (СПД «ОСОБА_2») у зобов'язані, що виникає із договору № 17/2008/1 від 17.01.2008 року, укладеного між позивачем та СПД «ОСОБА_2» про поставку техсировини (далі за договором - основний договір)

Як передбачено п. 2 договору 2, СПД «ОСОБА_2» переводить на відповідача борг (грошове зобов'язання) у розмірі 56737, 10 грн., що виник на підставі основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між позивачем та СПД «ОСОБА_2», який є невід'ємною частиною договору. Відповідач зобов'язаний сплатити зазначену суму позивачу до 31.12.2012 року.

СПД «ОСОБА_2» свою заборгованість визнав у повному обсязі, підписавши та проставив печатки на акті звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником від 06.09.2012 року (додаток до договору про переведення боргу від 06.09.2012 року.

Відповідно п. 3 договору 2, позивач не заперечує проти заміни СПД «ОСОБА_2» відповідачем в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4. Договору 2, відповідач цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечок за основним договором між позивачем та СПД «ОСОБА_2».

За твердженнями позивача відповідачем була частково погашена заборгованість, на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 7103, 00 грн. З урахуванням часткової оплати заборгованості у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість у розмірі 49634, 10 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1409, 29 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, викладеного в позовній заяві не спростував.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 17/2008/1 від 17.01.2008 року та договором про переведення боргу від 06.09.2012 року у розмірі 51043, 39 грн. на момент подання позову (05.12.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 17/2008/1 від 17.01.2008 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом визначено, що складений між позивачем, відповідачем та СПД «ОСОБА_2» договір про переведення боргу від 06.09.2012 року є договором про переведення боргу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 47 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.ст. 513, 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, при цьому правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у тій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 17/2008/1 від 17.01.2008 року, у період з 16 серпня 2010 року по 25 листопада 2010 року, СПД «ОСОБА_2» було поставлено товар на загальну суму 56737, 10 грн. що підтверджують видаткові накладні, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

СПД «ОСОБА_2» товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб двох сторін та печатки юридичних осіб на вищезазначених накладних.

СПД «ОСОБА_2» не було виконано своїх зобов'язань, щодо сплати грошових коштів позивачу за поставлений товар, у зв'язку з чим у СПД «ОСОБА_2» виникла заборгованість у розмірі 56737, 10 грн.

Відповідно додатку № 1 до договору про переведення боргу від 06.09.2012 року, СПД «ОСОБА_2» визнало свою заборгованість у повному обсязі та погодилась з наявністю заборгованості у розмірі 56737, 10 грн.

Судом зазначено, що відповідно до договору про переведення боргу від 06.09.2012 року, заборгованість у розмірі 56737, 10 грн. перед позивачем була передана СПД «ОСОБА_2» до відповідача.

Судом встановлено, що свої зобов'язання по договору переведення боргу відповідач виконав частково, сплатив на користь позивача 7103, 00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу становить на момент розгляду справи за розрахунком позивача 49634, 10 грн., і відповідачем не погашена.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи (21.01.2014 року) становить 49634, 10 грн., і відповідачем не погашена.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 49634, 10 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу в сумі 49634, 10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання, у відповідності до п. 2 договору про переведення боргу від 06.09.2012 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 49634, 10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 01.01.2013 року по 04.12.2013 року в розмірі 1409, 29 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП - НОМЕР_1; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (07342, Київська обл.. Вишгородський район, с. Пірново, вул.. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00992094) 49634 (сорок дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 10 коп. основного боргу, 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 29 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко